15. Документація при проведенні досліджень

Щоденник науковця. Іноді його називають польовим журналом, який являє собою розлінований загальний зошит у твердій обкладинці і такого формату, щоб можна було його носити у кишені і користуватись в польових умовах.

Протягом вегетаційного періоду у щоденнику записують все, що стосується досліду: місце проведення (область, район, господарство, сівозміна, номер поля); схематичний план досліду, повторність, розмір дослідної ділянки, ширина захисних смуг; умови проведення досліду (грунт, рельєф, попередники, строки і норми внесення добрив, норма висіву насіння, його якість, строки сівби, стан сходів); описується догляд за посівами, методика обліків і спостережень, фіксуються випадки порушення методики та агротехніки, випадки і причини зрідження посівів чи їх знищення, наводяться дані фенологічних спостережень, обліків ураження і пошкодження рослин хворобами і шкідниками; облік виключок, врожайності та результатів аналізів якості продукції; аналіз фізичного стану та хімічного складу грунту; подається обробка результатів основних досліджень відповідними методами математичної статистики і наводяться результати економічної ефективності впровадження рекомендованих агротехнічних заходів чи нових перспективних сортів та дається їм енергетична оцінка.

Це далеко не повний зміст щоденника науковця, він може змінюватись залежно від мети та піддослідної культури. Наприклад, для зернових колосових культур, для кукурудзи, цукрових буряків, соняшника у щоденнику записуються властиві лише цим культурам спостереження, тому їх перелік і форми таблиць для запису є різними.

Головна книга досліду ведеться не в полі, а в лабораторії. У ній подається програма досліджень, у якій мусить бути вказано: тема, методи досліджень та наукове обґрунтування теми; робоча гіпотеза або кілька конкуруючих; схема досліду з виділеними контроля-

ми; розміри дослідних ділянок та ширина захисних смуг; повторність та розміщення варіантів; програма основних обліків та спостережень, строки їх проведення, методика відбирання зразків. Крім того, у головну книгу переносять із щоденника результати всіх обліків і спостережень. Робоча програма складається на весь період проведення досліду, тобто на кілька років, а щорічно розробляється та поновлюється план наукової роботи. Основним розділом плану є календарний план, в якому вказуються у хронологічному порядку всі роботи у досліді із зазначенням строку їх проведення.

Допоміжною документацією є різні журнали з розробленими формами таблиць для окремих аналізів: визначення основних показників фізичного стану та хімічних властивостей грунту, хімічного складу рослин, дегустаційної оцінки продукції тощо.

Важливим документом науковця є річний звіт за науково-дослідну роботу та підсумковий звіт за всю багаторічну роботу в кінці досліду. У звітах подають тільки значення середніх арифметичних показників по кожному варіанту, а у додаткових — дані по повтор-ностях з відповідною статистичною обробкою. Важливим розділом звіту є висновки та пропозиції виробництву. Для рекомендацій на впровадження у виробництво кращих варіантів досліду складаються спеціальні акти. За результатами наукових досліджень пишуть статті і реферати (короткий зміст статті), оформляють дипломні та дисертаційні роботи.

ЧАСТИНА

орієнтовні схеми

та перелік обов'язкових

аналізів, спостережень і обліків

у дослідах з вивчення основних

питань агрономії

1. Досліди з вивчення розміщення культур

1.1. Схеми дослідів

Щоб вивчити реакцію окремих культур на вирощування їх у сівозміні чи в беззмінних посівах, можна застосувати таку схему досліду: 1) перший варіант — культура в беззмінному посіві; 2) другий — культура у повторному посіві в сівозміні; 3) третій — культура у сівозміні після рекомендованого попередника.

Якщо планується дослід з вивчення впливу тривалості вирощування культур на одному полі в умовах повторних посівів на продуктивність рослин, у схему рекомендують включити такі варіанти:

1) культура в сівозміні після рекомендованого попередника;

2) культура другий рік на одному полі;

3) культура третій рік на одному полі;

4) культура четвертий рік на одному полі;

5) культура п'ятий рік на одному полі;

6) культура шостий рік на одному полі;

7) культура сьомий рік на одному полі;

8) культура восьмий рік на одному полі.

Якщо вивчають попередники для озимих культур, то загальна схема досліду буде такою; 1) парові попередники (чистий пар у Степу, зайнятий — в Лісостепу і Поліссі), 2) непарові попередники (просапні і культури звичайного рядкового способу сівби).

У кожній природно-економічній зоні є певні найбільш ефективні попередники, але не всі їх треба включати в схему досліду. Загальним для кожної зони має бути правило, що в схему досліду як контрольний варіант вводиться найбільш поширений і найкращий попередник, а в дослідних варіантах вивчаються менш поширені і мало вивчені попередники.

Нижче наведено такі можливі схеми дослідів з п'яти варіантами для різних природно-економічних зон: Полісся Лісостеп

1) люпин (контроль); 1) горох (контроль);

2) конюшина на 2 укоси; 2) озимі на зелений корм;

3) гречка; 3) озимі на зелений корм +

4) картопля; післяукісна гречка;

5) кукурудза на силос. 4) озимі на зелений корм +

післяукісна кукурудза на зелену масу; 5) ярий ріпак. Cm en

1) чистий пар (контроль);

2) горох;

3) соя;

4) кукурудза на силос;

5) кукурудза із соєю на силос.

У структуру попередників озимих культур доцільно вводити також різні за тривалістю вегетаційного періоду сорти картоплі, оскільки даних з цього питання в науковій літературі дуже мало. Скільки різних за строками збирання сортів картоплі вирощуєть-

ся в районі досліджень, стільки варіантів треба включати в схему досліду.

В південних районах досліджуваними варіантами можуть бути ранньостиглі гібриди соняшника, які в останні роки впроваджуються у виробництво.

Вивчаючи попередники для кукурудзи, ярого ячменю, вівса, проса, гречки, гороху, вики, сої, в структуру доцільно включати ярі і озимі, просапні та культури звичайного рядкового способу сівби, додержуючись того ж правила, що в певному регіоні більшість дослідних варіантів займають мало вивчені попередники.

Залежно від можливості дослідника (одноосібного чи колективного) у досліді з зазначеними вище ярими зерновими злаковими і бобовими культурами можна включити такий набір попередників: озимі — пшениця, жито, ячмінь і ріпак; ярі — ячмінь і овес, просо і гречка, ріпак, горох і соя (для небобових), кукурудза, цукрові і кормові буряки, картопля і соняшник, баштанні (в Степу) і льон (в Поліссі). Орієнтовною може бути схема досліду, в якому вивчають такі варіанти попередників для кукурудзи: 1) озима пшениця (контроль); 2) озимий ячмінь; 3) ярий ячмінь; 4) цукрові буряки (чи кормові буряки або картопля); 5) соняшник; 6) соя; 7) кукурудза. Таку схему досліду за винятком п'ятого варіанта можна застосувати і при вивченні попередників для соняшнику на півдні Лісостепу чи в Степу

Вивчаючи місце цукрових буряків у сівозміні, треба враховувати, що, крім попередників, ця культура реагує і на передпо-передники. Тому в схему одного досліду можна включати різні попередники, а в схему іншого — передпопередники. Наприклад, схема досліду з попередниками цукрових буряків може мати такий загальний вигляд: 1) озимі колосові (пшениця — контроль, ячмінь, жито); 2) ярі колосові (ячмінь, овес); 3) зернобобові (горох, соя); 4) ярі просапні (кукурудза, картопля, соняшники); 5) багаторічні бобові трави (однорічного, дво- чи трирічного використання).

Попередниками цукрових буряків у досліді можуть бути також різні сорти озимої пшениці. При цьому в структуру попередників треба вводити такі варіанти, які б різко розрізнялись між собою за висотою травостою чи за тривалістю вегетаційного періоду. Загальна схема такого досліду може бути такою: 1) найбільш

поширений із реєстрованих сортів (контроль); 2) дуже високорослий І схильний до вилягання; 3) низькорослий, стійкий до вилягання; 4) з відносно тривалим вегетаційним періодом; 5) з коротким вегетаційним періодом.

У дослідах такого напряму озиму пшеницю можна замінити іншими колосовими культурами, сорти яких можуть розрізнятись за тими чи іншими показниками.

Маючи на увазі, що такий найбільш поширений і рекомендований попередник цукрових буряків як озима пшениця вирощують після різних культур, останні можуть бути варіантами в досліді з передпопередниками: