- •1.2. Структура та основні завдання наукових установ
- •1.3. Основні поняття, терміни, символи
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.1. Рівні наукових досліджень
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.2. Види наукових досліджень
- •3.1. Загальнонаукові методи
- •3.2. Спеціальні методи досліджень
- •4. Вимоги до планування і проведення дослідів
- •5.2.2. Досліди із сортовипробування
- •6. Досліди, що проводяться у штучних умовах
- •7. Умови проведення дослідів
- •8. Вибір і підготовка земельної ділянки під дослід
- •8.1. Ґрунтово-біологічне обстеження земельної площі
- •8.2. Вибір ґрунтів для окремих дослідних культур
- •8.3. Вирівнювання родючості ґрунту. Вирівнювальні і рекогносцирувальні посіви
- •9. Основні елементи методики польового досліду
- •11. Методи розміщення дослідних ділянок
- •12.2. Планування схем дослідів
- •12.2.1. Досліди з повними схемами
- •12.2.2. Досліди з неповними схемами
- •12.3. Планування строків спостережень та відбирання зразків
- •12.4. Планування обсягу вибірки
- •13. Техніка закладання польових дослідів
- •14. Агротехніка на дослідному полі
- •100X5 ' де к— кількість добрив на ділянку, кг;
- •15. Документація при проведенні досліджень
- •1) Конюшина на один укіс у Лісостепу, чистий пар у Степу (контроль); 2) горох; 3) кукурудза на зелену масу або силос; 4) картопля; 5) пшениця, ячмінь (для Степу).
- •1.2. Планування спостережень і обліків
- •2.2. Програма досліджень
- •3.2. Планування досліджень
- •5. Досліди,
- •5.2. Експериментальна робота
- •6. Досліди,
- •6.2. Програма обов'язкових досліджень
- •8. Досліди, в яких вивчають гербіциди 8.1. Схеми дослідів
- •9. Досліди, в яких вивчають хімічний захист
- •10. Досліди,
- •11. Досліди Із сортовипробування
- •11.1. Схеми дослідів
- •1.1. Кількість опадів та їх інтенсивність
- •1.2. Температура повітря
- •1.3. Напрям і швидкість вітру
- •1.4. Атмосферний тиск
- •1.5. Вологість повітря
- •1.6. Температура ґрунту
- •1.7. Глибина промерзання ґрунту
- •2.2. Об'ємна маса
- •2.3. Будова
- •2.4, Структура
- •2.5. Стійкість ґрунтових агрегатів до розпадання у воді
- •2.6. Водопроникність
- •2.7. Сумарне витрачання вологи на посівах
- •3. Визначення агрохімічних показників ґрунтового середовища
- •3.1. Сума увібраних основ
- •3.6. Вміст лужногідролізованого азоту
- •3.7. Вміст рухомих форм фосфору і калію
- •3.8. Вміст гумусу
- •4. Визначення біологічної активності ґрунту за методом штатнова
- •5.2. Засміченість ґрунту насінням бур'янів
- •6. Фітопатологічні обліки
- •7. Ентомологічні обліки
- •8. Фенологічні спостереження
- •9.2. Оцінка морозо- і зимостійкості озимих культур
- •9.5. Облік густоти посівів і насаджень
- •9.6. Визначення динаміки росту рослин
- •9.7. Визначення площі листкового апарату
- •11. Облік надземних і кореневих
- •12. Облік урожаю
- •13. Аналіз рослинних зразків
- •13.1. Визначення фізичних показників якості зерна і насіння
- •13.2. Снопові зразки
- •13.4.2. Вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції
- •13.4.3. Вміст білкового азоту і білка
- •13.4.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини
- •13.4.5. Вміст в зерні сирої клейковини
- •13.4.6. Цукристість коренеплодів
- •13.4.7. Технологічні властивості коренеплодів
- •13.4.8. Вмісту жиру в рослинницькій продукції
- •13.4.9. Вміст каротину
- •2. Аналіз варіаційних рядів кількісної
- •3.2. Дисперсійний аналіз
12.2.2. Досліди з неповними схемами
У трифакторному досліді з 4 градаціями схема ПФД включає 64 варіанти. Навіть при мінімальній трикратній повторності в досліді має бути 64 х 3 = 192 ділянки. Якщо кожна з них має 100 м2, то для досліду треба 100 х 192 = 19 200 м2 (близько 2 га). При 4—5-кратній повторності площа під дослідом стане ще більшою, а з ЇЇ збільшенням зросте територіальне варіювання, що знизить точність та достовірність досліду. В умовах виробництва майже неможливі багатофакторні досліди з великою схемою. Тому кількість варіантів треба зменшити, але при цьому виникає проблема не втратити необхідну інформацію.
В.Н. Перегудов, Т.І. Іванова рекомендують планувати неповні факторіальні схеми (НФС) з повних. Для цього можна користуватись такими методами: 1) умовного фактору; 2) уписаних кубів; 3) конструювання схем з фрагментів куба 3x3x3. Найчастіше користуються методом умовного фактору, який розглядається нижче.
Неповна факторіальна схема 1/4 (4x4x4) дає змогу вибрати з 64 варіантів ПФД 16 без втрати необхідної інформації. Для цього, наприклад, з чотирьох градацій кожного фактору — 0, 1, 2, 4 візьмемо початкову градацію — 0 та середню — 2 і запишемо їх матрицю. Отже, схема 4x4x4 перетворюється у схему 2x2x2. Щоб мати рівномірні вибірки з 64 варіантів, введено поняття «умовний фактор» також у двох градаціях — початковий та середній, які для трьох факторів позначають цифрами 000 та 111. Це так звані фони. На фоні 000 коди утворюють з градацій факторів ABC, що дає варіанти під номерами 1—8. На фоні 111 коди утворюють додаванням числа 111 до кодів нульового фону і одержують варіанти під номерами 9—16 (табл. 4). В результаті одержана вибірка, яка включає 16 варіантів із 64. Вона неповна, але рівномірно охоплює всю область градацій повної схеми. Перше число кожного коду означає градації фактору А, друге — фактору В, третє — градації фактору С. Таблиця 4 Матриця НФС 1/4 з 16 варіантів
Градація факторів |
Варіант |
Код на фоні 000 |
Варіант |
Код на фоні 111 |
||
А |
В |
С |
||||
0 |
0 |
0 |
1 |
000 |
9 |
111 |
0 |
0 |
2 |
2 |
002 |
10 |
113 |
0 |
2 |
0 |
3 |
020 |
11 |
131 |
0 |
2 |
2 |
4 |
022 |
12 |
133 |
2 |
0 |
0 |
5 |
200 |
13 |
311 |
2 |
0 |
2 |
б |
202 |
14 |
313 |
2 |
2 |
0 |
7 |
220 |
15 |
331 |
2 |
2 |
2 |
8 |
222 |
16 |
333 |