- •1.2. Структура та основні завдання наукових установ
- •1.3. Основні поняття, терміни, символи
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.1. Рівні наукових досліджень
- •2. Рівні та види наукових досліджень
- •2.2. Види наукових досліджень
- •3.1. Загальнонаукові методи
- •3.2. Спеціальні методи досліджень
- •4. Вимоги до планування і проведення дослідів
- •5.2.2. Досліди із сортовипробування
- •6. Досліди, що проводяться у штучних умовах
- •7. Умови проведення дослідів
- •8. Вибір і підготовка земельної ділянки під дослід
- •8.1. Ґрунтово-біологічне обстеження земельної площі
- •8.2. Вибір ґрунтів для окремих дослідних культур
- •8.3. Вирівнювання родючості ґрунту. Вирівнювальні і рекогносцирувальні посіви
- •9. Основні елементи методики польового досліду
- •11. Методи розміщення дослідних ділянок
- •12.2. Планування схем дослідів
- •12.2.1. Досліди з повними схемами
- •12.2.2. Досліди з неповними схемами
- •12.3. Планування строків спостережень та відбирання зразків
- •12.4. Планування обсягу вибірки
- •13. Техніка закладання польових дослідів
- •14. Агротехніка на дослідному полі
- •100X5 ' де к— кількість добрив на ділянку, кг;
- •15. Документація при проведенні досліджень
- •1) Конюшина на один укіс у Лісостепу, чистий пар у Степу (контроль); 2) горох; 3) кукурудза на зелену масу або силос; 4) картопля; 5) пшениця, ячмінь (для Степу).
- •1.2. Планування спостережень і обліків
- •2.2. Програма досліджень
- •3.2. Планування досліджень
- •5. Досліди,
- •5.2. Експериментальна робота
- •6. Досліди,
- •6.2. Програма обов'язкових досліджень
- •8. Досліди, в яких вивчають гербіциди 8.1. Схеми дослідів
- •9. Досліди, в яких вивчають хімічний захист
- •10. Досліди,
- •11. Досліди Із сортовипробування
- •11.1. Схеми дослідів
- •1.1. Кількість опадів та їх інтенсивність
- •1.2. Температура повітря
- •1.3. Напрям і швидкість вітру
- •1.4. Атмосферний тиск
- •1.5. Вологість повітря
- •1.6. Температура ґрунту
- •1.7. Глибина промерзання ґрунту
- •2.2. Об'ємна маса
- •2.3. Будова
- •2.4, Структура
- •2.5. Стійкість ґрунтових агрегатів до розпадання у воді
- •2.6. Водопроникність
- •2.7. Сумарне витрачання вологи на посівах
- •3. Визначення агрохімічних показників ґрунтового середовища
- •3.1. Сума увібраних основ
- •3.6. Вміст лужногідролізованого азоту
- •3.7. Вміст рухомих форм фосфору і калію
- •3.8. Вміст гумусу
- •4. Визначення біологічної активності ґрунту за методом штатнова
- •5.2. Засміченість ґрунту насінням бур'янів
- •6. Фітопатологічні обліки
- •7. Ентомологічні обліки
- •8. Фенологічні спостереження
- •9.2. Оцінка морозо- і зимостійкості озимих культур
- •9.5. Облік густоти посівів і насаджень
- •9.6. Визначення динаміки росту рослин
- •9.7. Визначення площі листкового апарату
- •11. Облік надземних і кореневих
- •12. Облік урожаю
- •13. Аналіз рослинних зразків
- •13.1. Визначення фізичних показників якості зерна і насіння
- •13.2. Снопові зразки
- •13.4.2. Вміст нітратного азоту в рослинницькій продукції
- •13.4.3. Вміст білкового азоту і білка
- •13.4.4. Вміст хлорофілу в зеленій частині рослини
- •13.4.5. Вміст в зерні сирої клейковини
- •13.4.6. Цукристість коренеплодів
- •13.4.7. Технологічні властивості коренеплодів
- •13.4.8. Вмісту жиру в рослинницькій продукції
- •13.4.9. Вміст каротину
- •2. Аналіз варіаційних рядів кількісної
- •3.2. Дисперсійний аналіз
12.2. Планування схем дослідів
Перед розробкою схем дослідів висувають робочі гіпотези. Як правило, у більшості дослідів вони мусять бути науково обґрунтованими і базуватись на результатах попередніх досліджень. І лише іноді, як здогадка, вони можуть виникати з інтуїції дослідника.
Завбачивши, що норми чи дози кількісних факторів, що впливають на дослідні рослини, є занадто великими або малими, дослідник зменшує їх або збільшує, взявши за контроль ті, які відповідно до рекомендацій використовують у виробництві.
Крім кількісних факторів у дослідах вивчають і якісні — вплив сортів, ґрунтів, експозицій схилу, якість посівного матеріалу (еліта, перша або друга репродукція) тощо.
12.2.1. Досліди з повними схемами
Повні схеми — це ті, які мають всі логічно підібрані варіанти для вивчення конкретного питання.
Однофакторні досліди. Серед варіантів, які плануються, повинні бути послідовно збільшені норми чи дози факторів, від яких досліджуваний показник спочатку буде зростати досягаючи свого максимуму, а далі — знижуватись. Так, якщо при вивченні п'яти доз фосфорних добрив (X) — Р30, Р60, Р90, Р|20, Р|50 - вони вибрані правильно, то врожайність (У) зображується лінією, яку називають кривою відгуку (рис. 19).
Окремі відрізки такої кривої мають певні назви і значення: АВ — лімітуюча область, ВСД — стаціонарна, ДЕ — інгібіруюча область. В лімітуючій області починається ефект фосфорних добрив, в стаціонарній він стає найвищим, в інгібіруючій — пригнічується. Різні норми чи дози фактору називають градаціями. Різницю між наступною та попередньою дозами називають кроком експерименту — в нашому прикладі це дози фосфорних добрив.
За контроль, як правило, беруть дози чи норми фактору, якими користувались у даному господарстві до планування досліду і вважали їх за оптимальні. Наприклад, у досліді, що планується, це буде Р60. Додатковими, але не основними контролями в дослідах з добривами може бути варіант без добрив, а з пестицидами — варіант без пестицидів. Введення додаткових варіантів залежить від тих завдань, які вирішують у досліді.
Кожна правильно побудована схема досліду має задовольняти певні вимоги. Схема повинна мати всі градації фактору, які відповідають трьом областям кривої відгуку — лімітуючій, стаціонарній та інгібіруючій. Це дає змогу виявити в експерименті кращі варіанти і ті, у яких
ефект лише виявляється або пригнічується. Останнє необхідне, щоб запобігти застосуванню надмірних доз добрив чи норм зрошення, токсичних доз пестицидів у господарствах тощо.
Необхідно правильно вибрати крок експерименту, який має бути не дуже великим, щоб не втратити проміжні ефективні варіанти. Однак він не повинен бути і дуже малим, щоб не набрати у дослід непотрібних варіантів і не ускладнювати роботу. Як правило, крок має бути таким, щоб різниця між варіантами перевищувала помилку досліду і була упевненість виявити різницю, яка існує у природі.
Схема досліду з вище вказаними для прикладу нормами фосфорних добрив і кроком експерименту ЗО кг Р2О5 може бути такою: 1 Р • 4 Р •
*-• f ЗО' 120'
2. Р60 (контроль); 5. Р150;
3. Р90; 6. Без фосфорних добрив
(абсолютний контроль).
Багатофакторні досліди. Основне завдання сучасної науки — знайти і дати рекомендації виробництву для науково обгрунтованих технологій не з окремих елементів агротехніки, а з їх сукупності. Вивчивши в однофакторних дослідах кращі варіанти з окремих елементів агротехніки, починають багатофакторні досліди, які мають певні переваги. У них можна виявити не тільки достовірність дії факторів, а й їх взаємодії: антагонізм, тобто пригнічення дії одного фактору іншим; синергізм — посилення дії фактору іншим; адитивізм — дія факторів незалежно один від одного. Дані багатофакторного досліду дають змогу побудувати куполоподібну поверхню відгуку, на якій шляхом екстраполяції та інтерполяції можна знаходити кращі варіанти, прогнозувати і програмувати врожай та його якість.
Повна схема багатофакторного досліду (ПФД) включає всі можливі поєднання, сполучення факторів та їх градацій: 22, 23, З3 і т. д. Число, що стоїть в основі, означає кількість градацій, а число, яке зазначає ступінь — кількість факторів. Отже, число 22 свідчить про те, що в досліді два фактори, кожен з яких має дві градації, а ПФД має чотири варіанти.
Хай для фактора А маємо дві градації — а0 та а, і стільки ж для фактору В — в0 та в,, тоді матриця ПФД буде такою, яка представлена таблицею 1. Для схеми 23 матриця ПФД показана у вигляді таблиці 2.
Таблиця і Матриця ПФД 22
Номер варіантів |
Фактори та їх градації |
Позначення варіантів |
Коди |
|
А |
В |
|||
1 |
0 |
0 |
ап во |
00 |
2 |
1 |
0 |
а, вп |
10 |
3 |
0 |
1 |
ап в, |
01 |
4 |
1 |
1 |
а, в, |
11 |
Таблиця 2 Матриця ЛФД 2:'
Номер варіантів |
Фактори та їх градації |
Позначення варіантів |
Коди |
||
А |
в |
с |
|||
1 |
0 |
0 |
0 |
ао во со |
000 |
2 |
1 |
0 |
0 |
а, в0 с0 |
100 |
3 |
0 |
1 |
0 |
ао в» со |
010 |
4 |
1 |
1 |
0 |
а. в, со |
по |
5 |
0 |
0 |
1 |
а0 в0 с, |
001 |
6 |
1 |
0 |
1 |
аі во с, |
101 |
7 |
0 |
1 |
1 |
а0 в, с, |
011 |
8 |
1 |
1 |
1 |
а, в, с, |
111 |
Якщо число градацій у факторів різне, наприклад, фактор А має З градації, фактор В — 2, а фактор С — 4, то ПФД буде мати за х 2в х 4с = 24 варіанти. Отже, загальна кількість варіантів розраховується як добуток градацій всіх факторів. Кожна схема досліду повинна надати досліднику можливість відповісти на всі питання, які він поставив. Але не варто ускладнювати схему без необхідності.
При чотирьох градаціях двофакторного досліду, позначених числами 0, 1,2, 3, кількість варіантів досліду буде 42 = 16. Щоб схема являла ПФД, тобто мала всі можливі поєднання, будують матрицю. Наприклад, у досліді планується вивчати 4 дози добрив — О, 40, 80 і 120 кг на 1 га (фактор А) і 4 норми зрошення — без зрошення, 0,5 норми, 1 норма, 1,5 норми (фактор В). Для зручності градації позначають числами 0, 1, 2, 3. Поєднання, сполучення цих
чисел являє собою код варіантів: 00 означає варіант без удобрення та поливу; 13 — варіант, де застосовують 40 кг добрив та 1,5 норми поливу. Отже, перша цифра означає градацію фактору А, а друга — фактору В.
Матриця ПФД 42 наведена нижче (табл. 3)
Таблиця З Матриця ПФД 42
Варіант |
Градація факторів |
Код |
Варіант |
Градація факторів |
Код |
||
А |
В |
А |
в |
||||
1 |
0 |
0 |
00 |
9 |
2 |
0 |
20 |
2 |
0 |
1 |
01 |
10 |
2 |
1 |
21 |
3 |
0 |
2 |
02 |
11 |
2 |
2 |
22 |
4 |
0 |
3 |
03 |
12 |
2 |
3 |
23 |
5 |
1 |
0 |
10 |
13 |
3 |
0 |
ЗО |
6 |
1 |
1 |
11 |
14 |
3 |
1 |
31 |
7 |
1 |
2 |
12 |
15 |
3 |
2 |
32 |
8 |
1 |
3 |
13 |
16 |
3 |
3 |
33 |
