5. Словник економічних термінів

Абсорбція— сумарні національні (приватні і державні) видатки на товари і послуги.

Автаркія — відображає такий стан країни, ко­ли вона не підтримує економічних зв'язків з іншими країнами.

Автоматичні стабілізатори — економічний механізм, що забезпечує автоматичне пристосу­вання впливів змін в екзогенних змінних на су­купний попит через рішення щодо заощаджень доходу.

Акселератор — позитивний вплив збільшення обсягу ВВП на інвестиції.

Альтернативна вартість (вартість втраченої можливості) — вартість деякого ресур­су при його найкращому альтернативному вико­ристанні.

Аналітичні тотожності — взаємозв'язки, що ма­ють місце за означенням між макроекономічними величинами.

Арбітраж — одночасні купівля і про­даж активів з однаковим набором характеристик з мстою отримання прибутку, але не наражаю­чись на ризик. Просторовий арбітраж реагує на розбіжність цін активів на різних ринках; доходний арбітраж реагує на різницю в доходах активів; потрійний арбітраж стосується цін активів, що взаємно не узгоджені.

Багатство — сума успадкованих активів та поточна вартість поточного та майбутнього доходів.

Баланс торгівлі товарами — сума експорту товарів країни мінус їх імпорт з інших країн за деякий проміжок часу.

Балансовий звіт — звіт про фінансове стано­вище фірми або іншої організації на деякий мо­мент часу, що містить дані про її активи, паси­ви та власний капітал.

Банківські резерви — пасиви центрального бан­ку, тобто готівка або депозити в центральному банку, які комерційні банки зобов'язані трима­ти для задоволення вимог вкладників і/або пот­реб регулювання грошового обігу.

Банківські синдикати — асоціації банків, що керують і регулюють надання позик країнам-позичальникам на міжнародному ринку.

Безробітні — індивіди, що не мають робочого місця, але активно його шукають.

Біметалізм — використання і золота, і сріб­ла як товарних грошей.

"Борг—власність" обмін — схема, за якою країна-боржник обмінює акції місцевих компа­ній в обмін на боргові зобов'язання, що купують на вторинному ринку.

Бреттон-Вудська конференція — проведена у 1944 р. зустріч представників 45 країн, мстою якої було формування міжнародного валютного порядку після закінчення Другої світової війни.

Бульки— сталі відхилення цін активів від їхньої базової вартості або від широко пошире­них поглядів про їхню базову вартість.

Вакансії— незайняті робочі місця.

Валовий внутрішній продукт (ВВП)— ви­мірник виробничої діяльності країни, що дорів­нює доданій вартості, створеній факторами ви­робництва, які належать як вітчизняним власни­кам, так і тим, якими володіють іноземці.

Валовий національний продукт (ВНП)— ви­мірник результатів виробничої діяльності краї­ни, що обчислюється на основі власності на фак­тори виробництва.

Валютний союз— угода незалежних країн про використання спільної валюти.

ВВП - або ВНП-дефлятор— відношення но­мінального до реального ВВП або ВНП? вимі­рює темп зростання цін, тому часто використо­вується як вимірник інфляції.

Вибір "справедливість-ефективність"— ві­дображає той факт, що поліпшення справедли­вості серед членів суспільства часто чинить не­гативні наслідки на ефективність економіки.

Вибір між споживанням і дозвіллям— фун­даментальний визначник для рішень щодо про­позиції праці: для споживання нам потрібний до­ход і, отже, праця, що означає відмову від часу дозвілля.

Вимушене безробіття— безробіття, що має місце, коли індивіди готові і здатні працювати за наявною заробітною платою, але не можуть знайти роботу; також безробіття, що виникає внаслідок того, що трудові спілки вимагають ви­щої реальної заробітної плати, ніж та, що вста­новилася на досконало-конкурентному ринку; це безробіття може бути вимушеним з позиції окремого індивіда.

Випереджальні індикатори— показники, що попереджають про наближення чергової фази ді­лового циклу.

Виплати з безробіття— фінансова допомога тим, хто шукає роботу, але неспроможний знай­ти відповідне місце.

Вирівнювання споживання— поведінка домогосподарств, спрямована на згладжування впливів тимчасових збурень в доході на спожи­вання або шляхом отримання позики (у випадку негативного шоку), або заощадження (у випад­ку позитивного шоку).

Виробнича функція— теоретична залеж­ність між сукупним обсягом продукції та витра­тами факторів виробництва.

Витискування — підхід, згідно з яким сти­мулююча фіскальна політика, можливо, чинить незначний вплив, або не чинить жодного впли­ву, або має навіть негативний вплив на сукупні обсяг виробництва і доход, оскільки інші компо­ненти сукупного попиту зменшуються.

Витрати виробництва — видатки на вироб­ництво товару або послуги; звичайно їх поділя­ють на витрати на робочу силу і витрати, що не пов'язані з оплатою робочої сили.

Віддача від масштабу— вплив на обсяг про­дукції збільшення всіх факторів на однаковий відсоток. Якщо обсяг продукції збільшується на той же відсоток, то кажуть, що виробнича фун­кція демонструє постійну віддачу щодо масшта­бу; якщо обсяг продукції збільшується на біль­ший або менший відсоток, а не пропорційно, то відповідно маємо збільшувану або спадну відда­чу щодо масштабу.

Відмова від сплати боргу— добровільна одностороння відмова країни від обслуговуван­ня її зовнішнього боргу.

Відносна ціна— ціна одного товару, вираже­на через інший товар; звичайно обчислюють як відношення двох номінальних цін.

Відрядна заробітна плата— заробітна плата, що виплачується понад граничну продуктивність праці, щоб стимулювати достатні зусилля з бо­ку робітників.

Власний капітал — різниця між активами і па­сивами в балансі інституції, що становить чис­те майно власників.

Втеча капіталу — переміщення резидентами своїх активів за кордон з мстою уникнення опо­даткування, інфляції, політичної нестабільності чи інших несприятливих обставин.

Вторинний ринок — будь-який ринок, на яко­му купують і продають цінні папери, незалежно від того, хто був їхній попередній власник.

Гідний довір'я — ступінь довіри громад­ськості до влади, коли вона здійснює бажані за­ходи у відповідь на збурення, тобто гідний до­вір'я центральний банк не терпить інфляцію. Див. репутація.

Гіперінфляція — термін, що описує періоди небувале високої інфляції, зазвичай, ко­ли місячний її темп перевищує 50%.

Гіпотеза конвергенції — гіпотеза про зворот­ний зв'язок між зростанням на душу населення і вихідним подушевим ВВП.

Гіпотеза раціональних сподівань— гіпоте­за, з якої випливає, що економічні агенти оціню­ють майбутні події, застосовуючи всю наявну ін­формацію з мстою не допустити систематичних помилок в прогнозах.

Ділові цикли — послідовність періо­дів швидкого зростання економіки, уповільнен­ня чи спаду, в яких обсяг виробництва колива­ється навколо його довгострокового тренду.

Добровільне безробіття — безробіття, що ви­никає, коли окремі люди працездатного віку не бажають працювати.

Додана вартість — збільшення ринкової вар­тості продукції на певній стадії виробництва. Обчислюють як різницю між вартістю обсягу продукції фірми і вартістю всіх інших факторів, куплених в інших фірм.

Гістерезис — неспроможність окремих макроекономічних змінних повернутися до їх початко­вого значення після усунення причини змін; тим­часові зміни в деяких змінних, що ведуть до пос­тійних змін в інших.

Гранична вартість капіталу — витрати на до­датковий приріст виробничих потужностей.

Гранична продуктивність капіталу— додат­ковий обсяг продукції, що отриманий внаслідок застосування додаткової одиниці капіталу у ви­робничому процесі.

Гранична продуктивність праці— додат­ковий обсяг продукції, отриманий внаслідок зас­тосування додаткової одиниці праці у виробни­чому процесі.

Граничний коефіцієнт заміщення— коефі­цієнт, за яким один товар можна замінити іншим, але сумарна корисність не змінюється.

Громадські (суспільні) товари— то­вари і послуги, які поставляються безоплатно і споживання яких однією особою не заперечує споживання їх іншою особою (характеризують­ся властивостями неможливості виключення із споживання і відсутності конкуренції).

Грошова ілюзія — термін, що використову­ють для опису невдач відокремити грошові від фізичних величин.

Грошова маса— сума готівки на руках і бан­ківських резервів.

Грошові агрегати— різні визначення кількос­ті грошей, що відрізняються, головним чином, за ступенем ліквідності.

Девальвація — рішення керівної грошо­во-кредитної установи зменшити вартість валю­ти. Див. ревальвація, поцінування, знецінення.

Дефляція— період усталеного зниження загального рівня цін або усталене зниження тем­пу інфляції.

Диверсифікація — купівля різних видів акти­вів з мстою зменшення ризику.

Динамічна неефективність/ефективність— економіка перебуває в стані динамічної неефек­тивності, якщо зменшення поточних заощаджень може поліпшити становище всіх поколінь; дина­мічно ефективна економіка — це така економі­ка, в якій поліпшення становища майбутніх по­колінь можливе лише шляхом зменшення поточ­ного споживання, тобто збільшення заощаджень сьогодні.

Дисконтування — оцінка в поточній вартості майбутніх грошових доходів або товарів.

Дихотомія — принцип, згідно з яким фізич­ний і монетарний сектори економіки незалежні.

Економічна рента — доходи на фактори ви­робництва, що перевищують номінальну суму, потрібну для утримання цих факторів виробниц­тва в робочому стані.

Економічне зростання — збільшення обся­гу продукції економіки, яке звичайно вимірюють темпом зростання ВВП надушу населення.

Економічні агенти — термін, що використо­вується для позначення тих, хто приймає рішен­ня в економіці (домогосподарства, фірми, дер­жавний сектор, країна).

Експортовані товари— вироблені в країні то­вари, які експортують або які можна експорту­вати.

Ендогенне зростання — пояснення зростання внаслідок рішень, ухвалених приватними аген­тами у відповідь скоріше на економічні умови, ніж на екзогенну еволюцію технічного прогресу.

Ендогенні і екзогенні змінні— ендогенні змінні пояснюються економічними принципами; екзогенні змінні, навпаки, розглядають як такі, що визначені поза системою, яку вивчають.

Ефект доходу— та частина зміни у величи­ні попиту, яка приписується змінам в реально­му доході, що походить зі зміни цін.

Ефект заміщення (заміни)— компонент су­марної зміни у величині попиту, що стосується змін у відносних цінах.

Ефективний валютний курс— індекс, що складається зі зваженої середньої валютних кур­сів країни щодо її головних торговельних парт­нерів.

Ефективність ринку — властивість, згідно з якою ціни активів відображають всю наявну інформацію і ризики, що притаманні кожному окремому виду активів.

Європейська валютна одиниця (ЕКЮ)— одиниця рахунку Європейської валютної систе­ми і Європейського Союзу; є базою для визна­чення паритетів в механізмі валютного курсу; складається з кошика валют країн — членів Європейського Союзу. Див. механізм валютно­го курсу.

Європейська валютна система— міжнарод­на угода, підписана у 1979р. країнами Європей­ської Спільноти для стабілізації валютних кур­сів цих країн.

Європейське/британське числення — різні способи визначення валютного курсу: європей­ське числення показує кількість національних грошових одиниць, що треба віддати за одну одиницю іноземної валюти; британське числен­ня показує кількість іноземних грошових оди­ниць, що платять за одну національну одиницю.

Європейський Валютний Союз— план до­сягнення, принаймні до 1999р., єдиної спільної валюти для країн Європейського Союзу.

Життєсприймання — термін, що характери­зує оптимізм і готовність до здійснення інвести­ційних проектів.

Загадка Фельдстейна -Горіоки .

Загальна рівновага — погляд на еко­номіку, що розглядає всі ринки і їхні взаємовп­ливи, а не один окремий ринок.

Загальний еквівалент— товар, в якому оці­нюють інші товари.

Закон Оукена — простежувана обер­нена залежність між коливаннями реального ВВП навколо його траєкторії зростання і коли­ваннями норми безробіття навколо її рівноваж­ного рівня.

Законний платіжний засіб — грошові зна­ки, що, згідно з законом, приймаються як пла­тежі за товари і послуги.

Заощадження — відкладання споживання час­тини використовуваного особистого доходу.

Запас— екзогенні ресурси, що їх економіч­ні агенти сподіваються мати в даний момент і в майбутньому.

Заходи стабілізаційної політики— заходи уряду, призначені для стабілізації сукупного дохо­ду, сукупних видатків та безробіття.

Збалансоване зростання — характеризує уста­лене зростання економіки, при якому деякі важ­ливі відношення залишаються незмінними, нап­риклад, відношення капіталу до обсягу продук­ції.

Звільнення — добровільне залишення робочо­го місця самим найманим працівником.

Коефіцієнт звільнення з роботи— показник, який характеризує переміщення зі сфери зайнятос­ті у стан безробіття, внаслідок звільнень за влас­ним бажанням, скорочень або інших причин. 1

Коефіцієнт знаходження роботи— показник, який характеризує переміщення робітників зі стану безробіття в стан зайнятості. Див. коефі­цієнт звільнень.

Коефіцієнт кореляції— статистичний показ­ник, що коливається від мінус 1 до 1 і який по­казує, як змінюються дві змінні: значення нуль — відсутність кореляційного зв’язку; значення 1 означає абсолютну пряму залежність змінних; значення мінус 1 показує абсолютну обернену залежність.

Контроль за рухом капіталу — обмежен­ня на переміщення активів в країну і з країни.

Коридор коливання — діапазон, в межах якого, згідно міждержавних угод, дозволено коливання валютних курсів, або одностороннього рішення центрального банку.

Корисність— задоволення, яке споживач отри­мує від споживання товарів та послуг.

Корпоратизм— ступінь, до якого трудові спіл­ки, підприємці та уряд співпрацюють, щоб до­сягти макроекономічних цілей.

Країни-кредитори та країни-боржники— надання міжнародних позик та отримання позик з-за кордону незалежними державами.

Кредитор останньої надії— функція цент­рального банку, згідно з якою він має зобов'язан­ня захищати і допомагати банкам, що відчува­ють нестачу грошей, з мстою уникнення краху банківської системи.

Крива байдужості — графічне зображення всіх можливих комбінацій двох благ, які забезпечать однакову корисність (задоволення).

Крива Беверіджа — спадна крива, що характери­зує зв'язок норми безробіття із коефіцієнтом вільних робочих місць. Положення цієї кривої вимірює ефективність процесу заповнення робо­чих місць.

Крива Лаффера— залежність між податко­вими надходженнями, що отримує уряд, і серед­ньою податковою ставкою. Збільшення податко­вої ставки понад певний рівень асоціюється із зменшенням податкових надходжень, бо спотворювальні наслідки перевищують вигоду від цьо­го збільшення.

Крива сукупного попиту— спадна крива, яка характеризує залежність між сукупним попи­том і темпом інфляції.

Крива сукупної пропозиції— крива із додат­ним нахилом, що показує взаємозв'язок сукупно­го обсягу продукції, який поставляють фірми із темпом інфляції.

Крива Філіпса — емпірична обернена залеж­ність між темпом інфляції та нормою безробіт­тя.

Криза ліквідності— неспроможність країни-позичальника обслуговувати свій борг, хоча во­на платоспроможна.

Критерії конвергенції— набір умов, який повинен задовольнятися країнами, що бажають приєднатися до Європейського валютного сою­зу.

Критика Лукасом— гіпотеза, згідно з якою домогосподарства і фірми враховують в їхній по­ведінці заходи державної політики; завдяки цьо­му зміни в політиці уряду можуть істотно впли­нути на поведінку цих агентів.

Лаги заходів економічної політики — зат­римки (пов'язані із усвідомленням, прийняттям рішення, здійсненням і настанням впливу) між проведенням певного заходу економічної політи­ки і кінцевим результатом цього заходу; можуть нерідко посилювати, а не згладжувати економіч­ні коливання.

Людський капітал — досвід та знання, набуті індивідами в процесі освіти, спеціальної підготовки або трудової діяльності.

Математична модель— перелік рівнянь, що формалізують постульовані зв'язки між екзоген­ними і ендогенними змінними.

Межа виробничих можливостей— крива, що описує, як виробництво товарів одного виду перетворюється в товари іншого виду при даній кількості ресурсів, стані технологій та ринкових інститутів.

Механізм валютного курсу— система фік­сованих валютних курсів в Європейській валют­ній системі.

Механізм Юма — спосіб, за допомогою яко­го торговельна розбалансованість зникає при зо­лотому стандарті. Торговельний дефіцит (надли­шок) означає зменшення (збільшення) пропози­ції золота і грошей, що веде до вищих (нижчих) процентних ставок, припливів (відпливів) капі­талу та до зниження (зростання) цін, що підви­щує (знижує) конкурентоспроможність країни.

Міжнародна фінансова корпорація— інсти­туція, заснована Світовим банком, яка поводить­ся багато в чому як приватний банк, надаючи по­зички на різні проекти.

Міжнародний валютний фонд (МВФ)— інституція, що заснована на Бреттон-Вудській конференції в 1944р. для забезпечення міжна­родного співробітництва у сфері грошей та ста­більності валютних курсів, встановлення бага­тосторонньої системи платежів для поточних ділових операцій І допомоги країнам-учасницям, що зіткнуться з труднощами в платіжних балан­сах.

Міжчасова торгівля— торгівля, що здійсню­ється домогосподарствами та фірмами в часі.

Міжчасова ціна — ціна завтрашнього споживання, що виражене через сьогоднішнє споживання.

Міжчасове бюджетне обмеження— залеж­ність, що поєднує ресурси і можливості, наявні тепер і в майбутньому для споживання у домогосподарств; поточна вартість видатків має бу­ти меншою, ніж багатство, або дорівнювати йо­му.

Мінімальна заробітна плата — встановлена законодавством нижня межа ставок заробітної плати, що виплачують робітникам.

Мінові витрати, або витрати на здійснення ді­лової операції— витрати, що виникають із здійснення ділової операції.

Модель— набір економічних змінних, до якого входять і припущення, зроблені при визначенні пе­реліку ендогенних і екзогенних змінних.

Монетарнім— погляд, згідно з яким кіль­кість грошей справляє основний вплив на еко­номічну діяльність. За цим підходом рівень цін впливає лише на номінальні, але не на реальні змінні. Ця школа економічної думки доходить висновку, що найкращим варіантом монетарної політики є встановлення завдання щодо темпів зростання пропозиції грошей. Монетаристи за­перечують активістську політику внаслідок її не­визначеності, лагів та не компетенції уряду.

Монетарна економіка — має спра­ву з грошовими, фінансовими, номінальними явищами.

Монетарна політика— заходи центрального банку, що впливають на грошово-кредитні умо­ви в економіці.

Монетизація — купівля на відкритому ринку век­селів Державної скарбниці центральним банком, або загальніше — надання центральним банком позики уряду для покриття дефіциту бюджету.

Мультиплікатор грошей— зв'язок між гро­шовою масою і ширшими грошовими агрегата­ми.

Мультиплікатор попиту— коефіцієнт, що показує вплив збільшення екзогенних компонен­тів сукупного попиту на сумарний сукупний по­пит.

М'яке бюджетне обмеження— вираз, який використовують для опису стану державних під­приємств, збитки яких автоматично покривають­ся державним бюджетом.

Набір витрат — разові витрати, що ма­ють місце при коригуванні номінальної ціни або заробітної плати.

Надлишковий попит— ситуація на ринку, коли величина попиту перевищує величину про­позиції за наявної ціни.

Надлишок виробника— різниця між ціною, яку виробник фактично отримує за певну кіль­кість товарів, і сумою, що відповідає мінімаль­ній ціні, за якою він готовий поставляти цю ж саму кількість.

Науково-технічний прогрес — внесок в еко­номічне зростання технічних та технологічних змін; звичайно вимірюється темпом підвищення сукупності продуктивності факторів виробниц­тва.

Невидимі операції— операції, що проводять країни між собою у сфері торговельних послуг.

Негнучкість реальної заробітної плати — ви­никає, коли безробіття неспроможне викликати зниження реальної заробітної плати.

Незрівнювання— така ситуація на ринку пра­ці, коли на ньому не досягається рівновага, бо характеристики безробітних та вільних робочих місць настільки відмінні (рівень підготовки без­робітних, галузь, розміщення вільних робочих місць), що останні не можна заповнити.

Неінформовані маклери — нераціональні або погано поінформовані маклери, що можуть викликати відхилення курсів акцій від їх фунда­ментального значення в тривалому проміжку ча­су.

Нейтральність грошей — теза, згідно з якою пропозиція грошей не впливає на реальні змін­ні, такі як реальний обсяг продукції або безро­біття, а впливає скоріше на рівень цін.

Нейтральність до ризику — поведінка, що характеризується байдужістю до ризику.

Поперемішувані товари — товари, які нелегко пе­реміщувати, тобто змінювати місцезнаходження.

Несплата— стосується боржника, який не сплачує своїх зобов'язань з обслуговування бор­гу.

Несхильність до ризику— поведінка, спря­мована на уникнення ризику.

Номінальний валютний курс— ціна інозем­ної валюти у національній валюті.

Номінальні якорі— номінальні макроекономічні змінні (такі як валютний курс, деякі види цін або заробітна плата), на які спрямовані за­ходи макроекономічної політики з мстою скоригувати формування інших номінальних цін піс­ля гіперінфляції.

Норма безробіття — відношення кількість робітних працівників до сукупної робочої сили.

Нормативна економіка — дає судження або рецепти щодо заходів економічної політики. Див. позитивна економіка.

Нормування кредиту— втручання урядових органів у функціонування позичкових ринків, на яких є надлишковий попит на позики за ринковою процентною ставкою.

Облаштовувальні витрати— витрати на вста­новлення нового виробничого устаткування.

Обмеження на отримання позик — обмежен­ня на отримання позик, яке виникає через невиз­наченість майбутнього доходу, що дозволяє еко­номічним агентам скористатися з їхнього міжчасового розміщення ресурсів.

Операції на відкритому ринку— операції, що здійснює центральний банк, який обмінює цінні папери на його власні зобов'язання; ці опе­рації викликають збільшення або зменшення ре­зервів в банківській системі.

Оптимальна валютна зона — регіон, в яко­му не простежується зниження добробуту від ви­користання спільної валюти.

Оптимальний розмір капіталу — розмір фі­зичного капіталу, що максимізує вартість фірми, при якому гранична продуктивність капіталу до­рівнює граничним витратам на інвестиції.

Опціон (продавця і покупця) - угода, яка дозволяє власнику купити (покупець) або прода­ти (продавець) актив за деякою заздалегідь до­мовленою ціною до або раніше деякого заздале­гідь визначеного часу.

Основні чинники— фактори, що вплива­ють на валютний курс; зовнішня пропозиція країни і визначники первинного поточного ра­хунку, а також грошово-кредитні умови, як і сту­пінь негнучкості цін; взагалі основні реальні фактори, що визначають вартість активу.

Особистий використовуваний доход — су­марний доход домогосподарств після сплати по­датків, зборів та штрафів, який використовують на споживання та заощадження.

Особистий доход— сумарний доход домогос­подарств до сплати податків, отриманий з усіх джерел.

Офіційні кредитори— міжнародні організа­ції (МВФ, Світовий банк, Європейський банк ре­конструкції і розвитку), які надають країнам гро­шові позики з мстою прискорення їхнього еко­номічного розвитку або досягнення макроекономічної стабільності.

Офшорні ринки— ринки активів, поіменованих у валюті даної країни, але розміщених по­за межами цієї країни.

Панівний актив— актив, що приносить ниж­чу норму доходу, ніж активи з таким же ступе­нем ризику.

Паперові (декретні) гроші— гроші, які дер­жава оголошує законним платіжним засобом, хо­ча їхня внутрішня вартість невелика або взагалі відсутня.

Паралельні валюти — валюти, випущені при­ватними інституціями, або валюти іноземних країн, що використовуються поруч з національ­ною валютою.

Паризький клуб — група головних країн-кредиторів, які спільно володіють майже 50% боргів всіх країн-позичальників; веде перегово­ри щодо змін строків виплати боргів або полег­шення боргового тягаря.

Паритет абсолютної купівельної сили— те­орія, за якою рівні цін зрівнюються між країна­ми внаслідок конвертації в одну і ту ж валюту.

Паритет валюти — фіксований офіційний ва­лютний курс, оголошений керівною грошово-кредитною установою країни.

Паритет купівельної сили (РРР) — принцип, згідно з яким темп знецінення номіналь­ного валютного курсу дорівнює різниці в темпах інфляції в даній країні та за кордоном. Строгіша (але менш правдоподібна) форма РРР стверджує, що рівень цін між країнами зрівнюється, якщо вони виражаються у спільній валюті.

Паритет процентної ставки— умова, за якої процентні ставки зрівнюються в різних кра­їнах, беручи до уваги сподівані зміни у валют­них курсах.

Партійний діловий цикл— діловий цикл, що виникає в результаті здійснення заходів пар­тіями, які дотримуються різних економічних прі­оритетів. Див. політичний діловий цикл.

Первинний надлишок державного бюджету— надлишок державних податкових надходжень над видатками, що не пов'язані з виплатою про­цента; або, що рівнозначно, надлишок чистих по­датків плюс надлишок процентних платежів над урядовими покупками товарів і послуг.

Первинний поточний рахунок— поточний рахунок мінус чисті процентні платежі (чистий доход на інвестиції); так само різниця між вало­вим внутрішнім продуктом і сукупними внутріш­німи видатками, коли односторонні перекази до­рівнюють нулеві.

Перегляд строку повернення боргу— про­довження строку надання позики без зміни по­точної дисконтованої вартості майбутніх борго­вих платежів.

Переміщувані товари — товари, які фактично можна переміщувати в іноземні країни.

Перестрибування— простежувана зміна у динаміт валютного курсу, коли у відповідь на збурення, які викликають зміну його рівня у дов­гостроковому періоді, номінальний валютний курс у короткостроковому періоді реагує навіть сильніше на ці збурення.

Піднесення, що зумовлене експортом— під­несення, що індукується збільшенням попиту іноземців на вітчизняні товари і послуги.

Піднесення, зумовлене внутрішніми чинниками — піднесення, індуковане автономними змі­нами у внутрішньому попиті.

Платіжний баланс— відображає результат всіх ділових операцій країни з іншими країна­ми.

Платоспроможність— максимально можли­вий обсяг продукції, що уряд може стягнути з його громадян для обслуговування державного боргу.

Побічні наслідки — діяльність, що впливає на добробут економічних агентів, але не безпосередньо.

Податковий клин на працю— різниця між витратами фірм на робочу силу і заробітною платою, фактично отриманою працівниками.

Податкові спотворення — впливи на реаль­ну поведінку, що виникають з розриву, зумовле­ного податками між ціною, отриманою постав­ником товару або послуги, і ціною, сплаченою їх споживачем.

Подвійний збіг бажань— необхідна для бар­теру умова, за якої вид та кількість пропонова­ного одним учасником обміну товару збігається із бажаннями іншого учасника обміну.

Позитивна економіка — опис і пояснення економічних явищ. Див. нормативна економі­ка.

Політика "жебрання в сусіда"— заходи по­літики, особливо в сфері валютних курсів, спря­мовані на зменшення попиту на іноземні товари і збільшення на вітчизняні товари.

Політика заохочення конкуренції— політи­ка, спрямована на зменшення монополістичної влади та посилення суперництва між продавця­ми на ринку.

Політичний діловий цикл — діловий цикл, що виникає внаслідок застосування заходів макроекономічної політики для поліпшення стану економіки перед виборами. Див. партійний ді­ловий цикл.

Політичний режим— явний або неявний набір правил, запроваджених урядами.

Постійний доход— потік очікуваного доходу, який за поточною вартістю збігається із фактич­ним усталеним доходом за попередній період.

Потік і запас— потокова — це економічна змінна, що вимірюється за певний проміжок часу (між двома часовими точками); запасова — це змінна, що вимірюється на певну дату.

Поточний рахунок ( баланс з поточних опера­цій) — сума торгівлі країни товарами, послугами та односторонніх переказів з рештою світу.

Поцінування (валютний курс) — підвищення вартості валюти країни, яке зумов­лене ринком. (Поцінування означає, що для ку­півлі одиниці іноземної валюти потрібна менша кількість валюти цієї країни).

Премія на ризик — винагорода понад сподівану норму доходу на актив, яку вимагають економічні агенти, щоб володіти ними.

Приватизація— продаж або передача час­тини чи всієї власності на державне підприємс­тво приватному сектору.

Принцип державних фінансів Рамсея — твердження, згідно з яким сума податкових над­ходжень збільшується, якщо товари з найменш еластичними попитом та пропозицією оподатко­вуються найвищими ставками, щоб максимізувати загальні втрати надлишків виробника і спо­живача в економіці.

Принцип Фішера — розчленування номіналь­них процентних ставок на суму реальної процен­тної ставки (г) і сподіваного темпу інфляції (л^с).

Припущення про малу країну— припущен­ня, згідно із яким економічні процеси в даній країні не впливають на виробничо-економічні та фінансові умови за кордоном.

Пропозиція — виробничий потенціал економіки і фактори, що визначають її загальну ефектив­ність.

Протициклічні змінні— змінні, що перебу­вають у зворотному зв'язку зі станом економіки (тобто коливань ВВП навколо тренду). Див. про-циклічні змінні.

Процентна ставка— платежі за використан­ня коштів протягом певного проміжку часу; рів­новажна ціні майбутнього доходу або благ, що виражена як поточний доход або благо.

Проциклічні— стосується змінних, що пере­бувають у прямій залежності від стану економі­ки (коливання ВВП навколо тренду).

Рахунок руху капіталу — розділ платіжного ба­лансу, що відображає фінансові операції, з реш­тою країн світу.

Реальна заробітна плата — відношення но­мінальної заробітної плати до індексу споживчих цін; показник ціни дозвілля (або віддач на пра­цю) мовою товарів споживання.

Реальна процентна ставка — різниця між но­мінальною процентною ставкою і сподіваним темпом інфляції.

Реальний валютний курс— ціна іноземних товарів у вітчизняних товарах, визначена як но­мінальний валютний курс, скоригований на ці­ни всередині країни і за кордоном.

Ревальвація— рішення керівної грошово-кредитної установи підвищити вартість своєї ва­люти. Див. девальвація, поцінування, знецінення.

Редисконтування— інструмент здійснення центральним банком контролю за грошовим обі­гом, коли він надає в позику резерви безпосеред­ньо комерційним банкам за дисконтною став­кою.

Резерви іноземної валюти — іноземна валю­та, якою володіє керівна грошово-кредитна уста­нова для здійснення інтервенції на валютних ринках.

Репутація — впливи на громадськість добро­вільно взятих на себе обмежень утримуватися від деяких дій, навіть якщо останні дуже бажа­ні.

Рівень цін— середній рівень цін в економіці.

Рівноважний рівень безробіття— рівень безробіття, що має місце при стабілізації зайня­тості і безробіття, тобто коли сукупний попит на робочу силу зрівноважений її сукупною пропо­зицією. Оскільки пропозиція робочої сили може не зовсім точно відображати вподобання індиві­дів, то цей рівень безробіття може бути частко­вим (структурне безробіття), але може також ві­дображати ефективність ринку праці (фрикцій­не безробіття).

Різниця в темпах інфляції — різниця між темпами інфляції в країні та за кордоном.

Робоча сила — сумарна кількість тих, хто пра­цює або активно шукає роботу.

Розрив в обсязі виробництва — тимчасове відхилення ВВП від його тренду або рівноваж­ного рівня.

Світовий банк— інституція, створена, згід­но з рішеннями Бреттон-Вудської конференції, для допомоги країнам, що розвиваються, шляхом надання довгострокових кредитів за пільговими ставками, що фінансуються шляхом випуску міжнародних облігацій.

Свопові операції — обмін сум грошей однієї і тієї ж валюти, але на різних умовах; наприк­лад, продаж франків з одночасною поставкою їх і водночас купівля їх.

Сеньораж— використання урядом моно­полістичної влади центрального банку для ство­рення грошей як засобу збільшення реальних ре­сурсів.

Середні витрати або витрати на одиницю про­дукції— виробничі витрати на одиницю продукції.

Система лесефер — підхід, згідно з яким ринкова система, що функціонує належним чином, забезпечує найкращі соціаль­ні результати. Цей підхід заперечує інтервенціонізм, тобто втручання уряду в господарське життя. Див. інтервенціонізм.

Системний ризик— ризик, спричинений крахом банківської системи, що виникає, коли банківські і фінансові інститути володіють вели­кими сумами боргових зобов'язань один щодо одного.

Спадна гранична продуктивність — тенденція, що виникає в тому випадку, коли кількість фак­тора збільшується, а приріст обсягу продукції зменшується.

Спекулятивні атаки— раптова втрата цент­ральними банками резервів іноземної валюти, яка виникає, коли учасники валютних ринків пе­редбачають близьку девальвацію.

Спеціальні права запозичення — міжнарод­ні резерви, що створюються МВФ з 1967р. і роз­поділяються на основі квот; ці резерви викорис­товують центральні банки як додаткове джере­ло ліквідності.

Сповільнення зростання продуктивності— сповільнення зростання сукупної продуктивнос­ті факторів, що простежується з середини 70-х років, незважаючи на розвиток нових техноло­гій.

Споживання— товари і послуги, вироблені і продані домогосподарствам для задоволення їхніх потреб.

Споживчий надлишок— різниця між мак­симальною сумою, яку споживач мав би запла­тити за певну кількість благ, і сумою, яку він фактично платить за нього.

Спотові ринки — ринки, на яких ділові опе­рації відбуваються з негайною поставкою.

Спред між цінами покупця і продавця — ціна покупця — це ціна, за якою можуть купувати іноземну валюту; ціна продавця — це ціна, за якою можуть продавати іноземну валюту (фінан­совій установі або фізичній особі, що здійснює котирування курсів); спред є різницею між дво­ма цінами, що звичайно визначається як відсо­ток.

Стагфляція— періоди, в яких зростають і темп інфляції, і норма безробіття.

Старшинство— порядок в черговості отри­мання послуг або платежів у випадку банкрутс­тва.

Стаціонарний стан — гіпотетичний стан, в якому всі змінні уже повністю відреагували на екзогенні змінні.

Стерилізація— заходи, що здійснюються цен­тральним банком для нейтралізації впливу інтервенцій на валютному ринку на пропозицію гро­шей в країні, звичайно у вигляді купівлі або про­дажу цінних паперів на грошовому ринку на су­му інтервенції на валютному ринку.

Стрижнева інфляція — темп інфляції, який беруть до уваги в ході переговорів щодо встанов­лення рівня заробітної плати з тим, щоб враху­вати темп майбутньої інфляції або компенсува­ти втрати від минулої інфляції.

Структурне безробіття— безробіття, яке ви­никає внаслідок неспівпадіння попиту на робо­чу силу і пропозиції.

Сукупна виробнича функція— характеризує залежність сумарного обсягу продукції від залу­чених ресурсів, таких як капітал, праця та інші фактори виробництва.

Сукупна продуктивність факторів виробницт­ва— продуктивність у виробничому проце­сі, що пов'язується не з окремим фактором, а з су­купністю всіх факторів. Зростання сукупної про­дуктивності факторів виробництва вимірюють як середню зважену зростання середньої продуктив­ності всіх факторів виробництва.

Сукупна пропозиція— сумарний обсяг то­варів та послуг, що виробники поставляють і продають на ринку за даного рівня цін.

Сукупний попит— сума планових видатків на споживання, інвестиції, урядових видатків на товари і послуги та чистого експор­ту товарів і послуг (первинний поточний раху­нок).

Суміш заходів економічної політики— одночасне застосування заходів монетарної і фіс­кальної політики.

Темп інфляції — темп зміни рівня цін, ви­міряний певним індексом цін або дефлятором.

Теорія життєвого циклу— теорія, згідно з якою споживач так планує свої видатки на спо­живання, щоб вони були однаковими протягом сподіваної тривалості життя. Індивіди заощад­жують в період трудової діяльності і використо­вують заощадження в пенсійному віці.

Тіньова економіка— економічна діяльність, доходи від якої приховуються і, отже, не оподат­ковуються.

Тобіна — відношення поточної вартості до­ходу від нових інвестицій до вартості встанов­леного капіталу; можна приблизно обчислити як відношення курсів акцій до ціни нового устат­кування.

Товари тривалого користування— товари, придбання яких окупається в майбутньому.

Товарні гроші— форми грошей, що мають внутрішню вартість та інші напрями викорис­тання.

Той, що творить ринок— покупці, продав­ці або інституції, що готові до ділової угоди що­до певного активу.

Тотожність Рікардо— гіпотеза, згідно з якою надходження податків в часі, потрібних для фі­нансування деякого потоку урядових видатків, не впливає на міжчасове бюджетне обмеження еко­номічних агентів і, отже, на рішення щодо ре­альних видатків і заощаджень; в такому випад­ку державний борг не розглядають як приватне багатство.

Трансферти — прямі урядові виплати індиві­дам та фірмам, що не пов'язані з постачанням взамін товарів або послуг, тобто субсидії, допо­мога з безробіття, пенсії тощо.

Тренд— довгострокова тенденція у часово­му ряді.

Трудові спілки — організації, що створюють­ся найманими працівниками з мстою проведен­ня переговорів з підприємцями щодо підвищен­ня платні та поліпшення виробничих умов.

Умова часткової ринкової рівноваги— рівність попиту і пропозиції на окремому рин­ку.

Умови МВФ — процедура, якої дотримуєть­ся МВФ, надаючи кредити країнам-членам (по­над певну суму). Згідно з цією процедурою, на­дання позики і виплати по позиках пов'язують­ся із формальною згодою країни здійснювати відповідні політичні кроки і заходи.

Умови торгівлі— відношення між цінами експортних та імпортних товарів; цей показник вимірює, скільки іноземних товарів можна купи­ти за одиницю вітчизняного обсягу продукції.

Участь в робочій силі— відсоток людей пра­цездатного віку, що являють собою робочу силу.

Фактори виробництва— вхідні фактори у процесі виробництва, такі як праця, капітал або земля, що створюють додану вартість (на проти­вагу до проміжних факторів).

Фізична економіка— досліджує виробництво і споживання як товарів та послуг, так і доходів, пов'язаних із виробничою діяльніс­тю. Див. монетарна (грошова) економіка.

Фінансове посередництво— діяльність, спрямована на зведення докупи позичальників і позикодавців, що звичайно здійснюється банка­ми або іншими фінансовими посередниками, які збирають заощадження і тоді надають їх у пози­ку тим, хто готовий платити процент за ці кош­ти.

Фіскальна політика — використан­ня державного бюджету для впливу на обсяг на­ціональних видатків, тобто на забезпечення гро­мадськими товарами або послугами, а також для перерозподілу доходів.

Форвардний валютний ринок— ринок іно­земної валюти, яку поставлять і оплатять у пев­ний момент часу в майбутньому, але за ціною, погодженою нині.

Фрикційне безробіття — безробіття, що вини­кає внаслідок зміни індивідами місця зайнятості або вступу в робочу силу, тобто пошуку першого місця роботи.

Функція первинного поточного рахунку — пряма залежність між первинним поточним ра­хунком та реальним валютним курсом і оберне­на до рівня ВВП або доходу.

Функція попиту на гроші — залежність між реальним попитом на гроші і його визначника­ми: реальний ВНП, номінальна процентна став­ка і витрати на банківські операції.

Функція споживання — символічний запис твердження, що сукупне споживання безпосеред­ньо пов'язано із сукупним багатством та вико­ристовуваним доходом, якщо для значної част­ки домогосподарств мають місце обмеження на кредитних ринках.

Ф'ючерси — угоди про майбутню поставку товарів або фінансових активів, включаючи іно­земну валюту.

Числовий індекс — міра еволюції змінної за певний проміжок часу; звичайно її значення приймають за 1 або 100 в базовому періоді.

Чистий експорт— різниця між сумою това­рів і послуг вітчизняного виробництва, проданих іноземцям, та сумою імпортованих товарів і пос­луг.

Чистий національний продукт— вимірник національного обсягу продукції, який не враховує амортизацію виробничого устаткування.

Чисті податки — податкові надходження дер­жави від домогосподарств та фірм після вираху­вання трансфертних платежів.

Швидкість обігу грошей— кількість разів, які в середньому грошова одиниця витрачаєть­ся протягом вимірюваного періоду; звичайно, за рік.

Шоки пропозиції — екзогенні збіль­шення у виробничих витратах, що не пов'язані із витратами на робочу силу.

Хеджинг— використовуваний спосіб захис­ту від коливань валютних курсів; взагалі — будь-який спосіб, що використовується для усу­нення ризику.

Центральний банк— державна або майже державна установа, що за законом має винятко­ве право на випуск банкнот та інших зобов'язань як законного платіжного засобу.

Циклічно скориговані бюджети— бюджети, скориговані на впливи ділового циклу на подат­кові надходження.

Ціноутворення за принципом "витрати плюс накидка"— відсоток, на який фірма збіль­шує продажну ціну товару понад середні витра­ти виробництва.

Часова непослідовність— характеризує за­ходи політики, що можуть бути оптимальними сьогодні, але стають менш бажаними на подаль­шій стадії, особливо після того, як економічні агенти пристосували свою поведінку.

Частки праці і капіталу— частка праці або частка заробітної плати — це відсоток сукупно­го доходу, що виплачують найманим працівни­кам, частка прибутку надходить власникам капі­талу.