Теодолітне знімання

Розрахунково-графічна робота включає обчислювальну обробку польових геодезичних вимірів, складання плану теодолітного знімання та викреслювання його в туші, оформлення плану, обчислення площ аналітичним, графічним, та механічним способами.

Завдання для розрахунково-графічної роботи індивідуалізовані.

Вихідним матеріалом для розрахунково-графічної роботи є польовий журнал теодолітного знімання ділянки землекористування. Кутові виміри виконувались теодолітом Т-30 повним прийомом, а лінійні – 50-метровою сталевою стрічкою в прямому і зворотному напрямках.

1.Обчислювальна обробка журналу теодолітного знімання

Потрібно обчислити значення кута в півприйомі як різницю відліків за горизонтальним кругом на задню і передню точки. Допустиме розходження значення кута з двох півприйомів не повинно перевищувати подвійної точності теодоліту (2). Якщо розходження допустиме, обчислюється з точністю до 05 середнє значення кута і записується чорнилом.

Обчислюються з точністю до 0.01 м середнє значення довжин ліній. Допустиме розходження між виміром лінії в прямому і зворотному напрямках не повинно перевищувати 1/2000 для сприятливих умов виміру ліній і 1/1500 – для несприятливх.

Для виміряних ліній треба визначити поправки за нахил ліній та їх горизонтальне прокладання. Поправку за нахил лінії до горизонту ( ) обчислюють за формулою:

,

де – довжина лінії, що проходить по похилій місцевості, м;

– кут нахилу.

Горизонтальне прокладання ліній обчислюється за формулою:

де – горизонтальне прокладання лінії;

62

– виміряна на місцевості довжина лінії;

– поправка за нахил лінії до горизонту.

Горизонтальні прокладання ліній в журналі теодолітного знімання виписуються чорнилом.

2. Складання схеми теодолітних ходів

Потрібно скласти схему теодолітних ходів (рис.35). На схему виписується із журналу теодолітного знімання нумерація точок теодолітного полігону і горизонтальні прокладання ліній. Після ув’язки кутів виписуються значення теоретичної і практичної суми кутів теодолітного полігону, величина кутової нев’язки та її допустимість.

Рис.35. Схема теодолітного ходу

3. Обчислення координат точок теодолітного полігону

3.1. Ув’язка кутів теодолітного полігону

Із схеми теодолітних ходів (рис.35) у відомість обчислення координат виписуються номера точок та середні значення кутів (див.табл. 7). Обчислюється практична сума кутів теодолітного полігону за формулою:

63

,

де – виміряні кути.

Обчислюється теоретична сума кутів теодолітного полігону за формулою:

,

де п – кількість кутів полігону.

Потім обчислюється величина кутової нев’язки за формулою:

Допустимість кутової нев’язки визначається за формулою:

,

де п – кількість кутів теодолітного полігону.

Якщо кутова нев’язка допустима ( ), то вона розподіляється з оберненим знаком на всі кути порівну. Величина поправки обчислюється за формулою:

Якщо при діленні нев’язки на кількість кутів одержується остача, то деякі поправки будуть більшими і вводитимуться в кути, утворені коротшими сторонами.

Сума поправок у виміряні кути повинна дорівнювати величині нев’язки з оберненим знаком:

Поправки виписуються червоним кольором до 0,1 над кожним значенням виміряного кута.

Обчислити значення виправлених кутів алгебраїчним додаванням поправок до виміряних кутів. Сума виміряних кутів повинна дорівнювати теоретичній, що є контролем обчислень.

64