
- •Лекція 8 Декілька практичних порад студенту новачку
- •Додаток а Кодекс вартостей сучасного украЇнського вихованн передмова
- •«Технології (Вступ у фах)»
- •Організація учбового процесу в коледжу
- •1 Форми організації навчання
- •2 Навчальний час студента
- •1 Форми організації навчання
- •2 Навчальний час студента
- •Структура коледжу
- •1 Склад коледжу і його структура
- •Склад коледжу:
- •3 Органи студентського управління в коледжі
- •4 Право і обов'язки студентів
- •4.1 Студенти ппк мають право на :
- •4.2 Обов'язки студентів ппк
- •Машинобудування і технічний прогрес.
- •Стислий нарис історії розвитку машинобудування і науки про машини План
- •1 Створення машин і науки про машини як історія людської думки
- •1.1. Створення машин і науки про машини як історія людської думки
- •1.2 Розвиток ремісничого виробництва в мануфактурне, диференціація виробництва.
- •1.3 Розвиток токарного верстата.
- •1.4 Розвиток верстатобудівного виробництва.
- •1.5 Розвиток інструментальних верстатів.
- •1.5.1 Застосування твердих сплавів.
- •1.6 Розвиток верстата 1к62.
- •1.7 Автоматизація виробництва
- •Лекція № 4 Розвиток вітчизняного машинобудування План
- •1 Роль верстатоінструментального виробництва в розвитку народного господарства.
- •2 Історія розвитку верстатобудування.
- •3 Історія розвитку вітчизняного виробництва інструменту.
- •3.1 Шляхи і напрямки розвитку виробництва інструменту.
- •4 Шляхи збільшення ґатунку ріжучого інструменту.
- •5 Розвиток застосування алмазно – абразивного інструменту.
- •Загальні відомості про способи виготовлення машин.
- •Способи формоутворення деталей машин План
- •1 Технологічні принципи отримання деталей машинобудування.
- •1) Із твердого матеріалу:
- •2 Отримання заготовок за допомогою лиття.
- •2.1 Лиття в центрифугах ( відцентроване лиття).
- •2.2 Лиття під тиском
- •2.3 Лиття по виплавленим моделям
- •Суть методу.
- •3 Обробка матеріалів різанням.
- •Переваги різання:
- •Недоліки різання:
- •4 Зварювання, пайка, склеювання.
- •5 Прокатка металу
- •5.1 Суть прокатки
- •Обробка металів тиском і види обробки План
- •Основи технології машинобудування План
- •1 Поняття: виробництво, технологічний процес, операція, перехід.
- •2 Будування тех. Процесу.
- •3 Призначення видів обробки : механічної, термічної, відділ очної.
- •1 Робота студента з лекційним матеріалом
- •2 Підготовка до практичних занять
- •3 Підготовка до лабораторних робіт та їх виконання
- •4 Виконання розрахунково-графічних робіт
- •5 Користування бібліотекою коледжу
- •Список літератури
- •Білети до заліку
- •Які відділення має коледж в своєму складі?
- •Обов'язки студентів
- •Запитання до самостійної роботи студентів
- •Тема1- Загальні відомості про майбутню професію(стор5-8)
- •Тема 2- Наука і техніка (11-19)
- •Тема 3- Основні етапи розвитку інженерної механіки машин (20-27)
- •Тема 4-Історія розвитку машинобудування (46-57)
- •Модульно-рейтингова система
- •Додаток а Кодекс вартостей сучасного украЇнського виховання
1.2 Розвиток ремісничого виробництва в мануфактурне, диференціація виробництва.
В середині сторіччя виробництво продукції було мистецтвом окремих майстрів, ремісників. Кожний робітник повинен був знати всі операції, зв’язані з продукцією цього цеху. Всі технічні знання вони держали в таємниці. На пошуках цих таємниць і покоїлась сила середньовічної ремісної праці.
На зміну ремісного виробництва прийшов мануфактурний період, який характеризувався тим, що виробництво було розділено на ряд операцій і кожна операція виконувалась окремим працівником. Це призвело до диференціації інструмента і пристосування їх до окремої операції мануфактурного виробництва.
До початку XVIII століття на Тульському збройному заводі уже було розвинуте розділення праці, при якій окремі операції виконувалися окремим робітником. В кінці технологічного процесу кожен робітник видавав готовий виріб - гвинтівку.
В 1715 р. в виробничому процесі виготовлення гвинтівок брали участь майстри 13 спеціальностей.
Майстри ствольного діла складалися із заварщіків, які виготовляли чорнові заготовки стволів; отдельщіків, які відливали стволи, розточували його канал по заданому калібру, виконували поверхневу обробку; присітчиків, які присікали до ствола вушки для кріплення з ложею та прицільним пристосування.
Друга група майстрів займалася виготовленням рушничних замків, частина із них спеціалізувалася в виготовленні чорнових заготовок частин замка, а друга - збиранням.
Група майстрів спеціалізувалася в виготовленні штиків – це точильники, присадчики і отдельщики.
Збирання всіх частин гвинтівки виконували ложові майстри.
В XVIII століття Тульський збройний завод представляє собою крупнішу не тільки в Росії, а й в Європі мануфактуру з великою кількістю зайнятих в ній майстрів і великих обсягів випускаємої продукції.
В 1757 році 2000 робочих за рік виготовили 20000 рушниць.
Диференціація виробничого процесу при мануфактурному виробництві на різних операціях способствувало спрощенню і спеціалізації інструментів, созданію і використанню верстатів.
1.3 Розвиток токарного верстата.
На Тульському збройному заводі почали механізувати такі операції, як розсвердлення каналів ствола, поверхнева обточка, обточка штиків і штикових трубок.
Такі верстати були побудовані в Тулі майстрами Сидоровим (1712р) Батищевим (1714р.) та іншими.
На верстаті Батищева можна було обробляти 16 стволів за добу замість двох при ручній збірці.
В цей же період верстати були простими. Використовувалися токарні і свердлильні верстати.
Ріжучий інструмент (різець) при роботі вдержували руками.
Робота та таких верстатах потребувала великої майстерності і фізичної сили та не давала великої точності і виробництва праці.
Перехід до машинної індустрії, нових робочих машин і збільшення їх виробництва привела до бурного розвитку металоріжучих верстатів і інструментів.
В Росії токарні верстати з супортом були побудовані А.К. Нартовим
(1693 -1756). Верстати Нартова виготовляли в одиночному екземплярі, і із-за цього вони не могли надати великого впливу на практичний розвиток токарної справи.
Початок зміни техніки виготовлення машин положив англійський механік Генрі Моделі.
В 1974 р. Г. Моделі побудував працюючий токарний верстат на чавунній станині з самохідним супортом, а в 1797р. – токарно – гвинторізний верстат зі змінним ходовим гвинтом. Основна особливість їх була в тому, що інструмент став частиною машини.
Його затискали в супорті, який і робив необхідні робочі рухи, які раніше виконувалися в ручну.
Це дозволило виробництву розширити обробку різних деталей машин легко, точно і швидко.
Токарно - гвинторізний верстат Моделі став незамінним в любій токарній роботі, що дозволило швидко і в необхідній кількості випускати машини для всіх галузей промисловості і транспорту.
Застосування верстатів і інструменту дозволило вивести силу праці за приділи фізичних можливостей людини. Якщо раніше ремісник держав інструмент в руках і не міг в силу фізичної особливості розвивати більше зусилля, то застосування машин зняло це.
Це дозволило різко підняти міцність верстатів і забезпечити ріст виробництва праці. Прикладом є важкий токарний верстат; різці, які можуть знімати стружку до 120 мм², що співпадає з навантаженням на різець порядком 15 – 20 тс. Державки такого різця доходили до 80 * 100 мм, довжина до 800 мм.
Виготовлення протяжних верстатів з тяговим зусиллям 100 тс, карусельним верстатом висотою в 3-х поверховий будинок і інші.
Робітник–ремісник не міг одночасно вести обробку декількома інструментами. Застосування верстатів і машинного інструмента дозволило пройти і це, успішної експлуатації машин з великим числом інструменту. Наприклад : багатошпиндельні свердлильні верстати для обробки отворів; кількість шпинделів у деяких досягло декількох десятків.