Організація учбового процесу в коледжу

План

1 Форми організації навчання

2 Навчальний час студента

1 Форми організації навчання

Навчальний процес у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах: навчальні заняття, виконання індивідуальних завдань, самостійна робота студентів, практична підготовка і контрольні заходи.

Основними видами аудиторних навчальних занять у ВНЗ є: лекція, лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття, консультація.

Інші види навчальних занять визначаються у порядку, встановленому освітнім стандартом вищого навчального закладу.

Лекція є одним з основних видів навчальних занять і, водночас, методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни.

Обсяг лекційного курсу визначається навчальним планом (робочим навчальним планом), а його тематика – робочою навчальною програмою навчальної дисципліни.

Лекції проводяться лекторами – професорами і доцентами (викладачами) вищого навчального закладу, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій.

Лектор зобов’язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежується в питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення їх до студентів.

Лабораторне заняття – це вид навчального заняття, на якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисциліни, набуває практичних умінь та навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою,методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо).

Перелік тем лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Заміна лабораторних занять іншими видами навчальних занять не дозволяється.

Лабораторне заняття включає проведення попереднього контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань відповідно до теми заняття, оформлення індивідуального звіту з виконаної роботи та його захист перед викладачем.

Підсумкові оцінки, отримані студентом за виконання лабораторних робіт, враховуються при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Практичне заняття – це вид навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їхнього практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Основна дидактична мета практичного заняття – розширення,поглиблення й деталізація наукових знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи і спрямованих на підвищення рівня засвоєння навчального матеріалу, прищеплення умінь і навичок, розвиток наукового мислення та усного мовлення студентів.

Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Практичне заняття включає проведення попереднього контролю знань, умінь і навичок студентів, постановку загальної проблеми викладачем та її обговоренням за участю студентів, розв’язування контрольних завдань, їхню перевірку, оцінювання.

Семінарське заняття – це форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, з яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Особливим видом семінарського заняття є спецсемінар, що практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізацій. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їхньою участю в науково-дослідній роботі [20].

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами реферати, їхні виступи, активність у дискусії, уміння формулювати та відстоювати свою позицію тощо.

Отримані студентом оцінки за окремі семінарські заняття враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Індивідуальні навчальні заняття проводяться з окремими студентами з метою підвищення рівня їхньої підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальні заняття на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших – вони мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.

Індивідуальні заняття проводяться у позанавчальний час за окремим графіком, складеним викладачем, з урахуванням індивідуального навчального плану студента.

Консультація – це форма навчального заняття, яке проводиться з метою отримання студентом відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їхнього практичного застосування. Поточні (семестрові) консультації проводяться за графіком кафедри, а екзаменаційні (перед контрольними заходами) за графіком відділення.

Слід розрізняти поняття індивідуальні заняття (див. вище) та індивідуальні завдання.

Індивідуальні завдання є однією із форм організації навчання у вищій школі, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці.

До індивідуальних завдань відносяться реферати, розрахункові, графічні, курсові та дипломні проекти (роботи).

Курсовий проект (робота) є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і закріплення знань студентів з нової навчальної дисципліни, а й застосування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою,лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології.

Захист курсового проекту (роботи) проводиться студентом перед комісією у складі двох-трьох викладачів за участю керівника курсового проекту (роботи).

Результати захисту курсового проекту (роботи) оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). Курсові проекти (роботи) зберігаються в ПЦК протягом одного року, потім списуються в установленому порядку.

Кваліфікаційна робота спеціаліста виконується на завершальному етапі навчання студентів в коледжі.

(8 семестр) і передбачає закріплення, поглиблення і узагальнення знань та їхнє застосування для вирішення конкретного комплексного завдання у вигляді самостійної роботи.

Кваліфікаційні роботи спеціаліста – дипломний проект (або дипломна робота) призначені для об’єктивного контролю ступеня сформованості умінь випускника вирішувати типові завдання діяльності, які віднесені в ОКХ до проектувальної (проектно-конструкторської) та виконавської (технологічної, операторської) виробничих функцій – при виконанні дипломного проекту, або до організаційної, управлінської та виконавської виробничих функцій – при виконанні дипломної роботи [21].

Кваліфікаційна робота магістра – це наукова робота, яка виконується на базі теоретичних знань, умінь, навичок, отриманих протягом усього терміну навчання та самостійної науково-дослідної роботи, пов’язаної з розробкою теоретичних і науково-виробничих задач прикладного характеру, що визначається специфікою відповідної спеціальності [17].

Тематика кваліфікаційних робіт розробляється випускаючими ПЦК Керівниками кваліфікаційних робіт призначаються викладачи випускаючих кафедр. У випадках, коли кваліфікаційна робота має прикладний характер, до керівництва її виконанням можуть залучатися висококваліфіковані спеціалісти відповідної галузі.

Студентам надається право запропонувати свою тему кваліфікаційної роботи з обгрунтуванням доцільності її розробки. У таких випадках перевага надається темам, які продовжують розробку попередніх досліджень студента, або які безпосередньо пов’язані з місцем майбутньої професійної діяльності випускника [19, 20].

Самостійна робота студента (СРС) – це основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента,регламентується робочим навчальним планом і має становити не менше 1/3 та не більше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, відведеного для вивчення конкретної дисципліни.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається робочою навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами,завданнями та вказівками викладача.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях),а також у домашніх умовах.

Практична підготовка студентів вищих навчальних закладів є обов’язковим компонентом освітньо-професійної програми для здобуття кваліфікаційного рівня і має на меті набуття студентом професійних навичок та вмінь.

Практична підготовка студентів здійснюється на оснащених відповідним чином базах практики навчального закладу – професійно-технічних навчальних закладах, ВНЗ І-ІІ рівня акредитації та на сучасних підприємствах і в організаціях різних видів економічної діяльності.

До керівництва практикою студентів залучаються досвідчені викладачі та спеціалісти з даного фаху, які працюють в організації, установі,де проходить практика. Терміни проведення практики визначаються навчальним планом, а її зміст – навчальною програмою практики.

Контроль і оцінювання навчальної роботи студентів у ВНЗ здійснюється за допомогою проведення контрольних заходів і модульно-рейтингової системи оцінювання.

Контрольні заходи включають вхідний, поточний, модульний та підсумковий контролі.

Вхідний контроль здійснюється за рішенням ПЦК відповідно до вимог робочої програми дисципліни на початку її вивчення або вивчення окремих її модулів для визначення рівня попередньої підготовки студентів.

Поточний контроль здійснюється під час виконання студентами усіх видів навчальної роботи переважно на семінарських, лабораторних,практичних заняттях і, за необхідністю, на лекціях. Формами поточного контролю є: перевірка відвідування студентом занять, експрес-опитування рівня підготовленості студента до занять, оцінка роботи студента під час занять,перевірка виконання студентом лабораторних робіт тощо.

Модульний контроль проводиться після завершення всіх видів навчальної роботи з відповідного модуля за заздалегідь складеним, ухваленим кафедрою та затвердженим деканатом графіком за рахунок аудиторних занять з даної дисципліни.

Формами модульного контролю, визначеними в робочих програмах дисциплін, можуть бути: письмове виконання контрольних робіт, усні відповіді на запитання, тестування, у тому числі на персональних комп’ютерах, захист рефератів, захист лабораторних робіт, курсових проектів і робіт, звітів про практику тощо.

До модульних контролів допускаються всі студенти незалежно від результатів поточних контролів. Тривалість виконання письмових контрольних завдань має не перевищувати двох академічних годин.

При виконанні контрольних завдань студент може користуватися лише тими допоміжними матеріалами (наприклад, нормативною, довідковою літературою тощо), які дозволені ПЦК.

Студенти, які не з’явились на модульний контроль або з інших причин не пройшли модульний контроль, не допускаються до підсумкового контролю (екзамену, заліку). В окремих випадках для таких студентів, а також для студентів, які хочуть підвищити свій рейтинг за результатами модульного контролю, зав. відділенням, за погодженням з ПЦК, може призначити додатковий час на проведення модульного контролю.

Підсумковий контроль – передбачена навчальним планом перевірка результатів навчальної роботи студента за певний термін навчання (чверть, семестр тощо). Підсумковий контроль здійснюється у формі заліку, диференційованого заліку, усного або письмового екзамену. Як правило,підсумковий контроль включає семестровий контроль та державну атестацію студента.

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в терміни, встановлені навчальним планом.

Семестровий екзамен – це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід.

Семестровий диференційований залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни виключно на підставі результатів виконаних індивідуальних завдань (розрахункових, графічних тощо). Семестровий диференційований залік планується здебільшого при відсутності модульного контролю та екзамену.

Семестровий залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях. Ці результати можуть зараховуватися як підсумок поточного контролю без додаткового опитування студентів.

Студент вважається допущеним до семестрового контролю з конкретної навчальної дисципліни (семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку), якщо він виконав увсі види робіт, передбачені навчальним планом на семестр з цієї навчальної дисципліни.

Результати складання екзаменів і диференційованих заліків оцінюються за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно»,«незадовільно»), а заліків – за двобальною шкалою («зараховано»,«незараховано») і вносяться в екзаменаційну відомість та залікову книжку студента.

Студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються з вищого навчального закладу [19].

Студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академзаборгованість до початку наступного семестру [19].

У зв’язку з приєднанням України до Болонського процесу та впровадженням в українських ВНЗ кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП), в університеті запропонована перехідна чотирибальна рейтингова шкала оцінювання з проміжними балами і п’ятьма прохідними рівнями оцінок (від 3,00 до 5,00), яка дозволяє порівнювати традиційну національну чотирибальну шкалу оцінювання (5,4,3,2) і семибальну шкалу оцінювання Європейської Кредитної Трансферної системи (ECTS), яка також має п’ять прохідних рівнів (A, B, C, D, E) і зрозуміла в усіх навчальних закладах Європи (таблиця 1).

Згідно з положенням про КМСОНП викладач КНУБА заносить у заліково-екзаменаційну відомість з навчальної дисципліни поряд з оцінкою за національною шкалою, оцінку за шкалою ECTS та рейтингову оцінку з дисципліни.

Таблиця 1 Співвідношення академічних та рейтингових оцінок за різними шкалами

За національною шкалою, оцінка	За рейтинговою шкалою,оцінка	За шкалою ECTS
		Оцінка	Визначення
5 (відмінно), (зараховано)	4,75 – 5,00 (відмінно), (зараховано)	А	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
4 (добре), (зараховано)	4,25 – 4,74 (дуже добре), (зараховано)	В	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
	3,75 – 4,24 (добре), (зараховано)	С	ДОБРЕ – у загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
3 (задовільно), (зараховано)	3,25 – 3,74 (задовільно), (зараховано)	D	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків
	3,00 – 3,24 (достатньо), (зараховано)	E	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
2(незадовільно), (не зараховано)	2 (незадовільно), (не зараховано)	FX	НЕЗАДОВІЛЬНО – з можливістю повторного складання екзамену
не допущений	не атестовано	F	НЕЗАДОВІЛЬНО – з обов’язковим повторним курсом

Державна атестація студента здійснюється державною екзаменаційною комісією (далі – державна комісія) після завершення навчання на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньо-кваліфікаційної підготовки вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики.

Присвоєння кваліфікації молодшого спеціаліста здійснює державна кваліфікаційна комісія, інших кваліфікацій – державна екзаменаційна комісія (ДЕК).

Державна комісія перевіряє науково-теоретичну та практичну підготовку випускників, вирішує питання про присвоєння їм відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, видання державного документа про освіту,опрацьовує пропозиції щодо поліпшення якості освітньо-професійної підготовки фахівців у вищому навчальному закладі.

Державна комісія організовується щорічно і діє протягом календарного року. До складу комісії входять голова і члени комісії. Голова комісії призначається Міністерством освіти і науки України за пропозицією ректора вищого навчального закладу з числа провідних фахівців виробництва або вчених.

До складу державної комісії входять:, завідувач відділення, голова ПЦК, провідні спеціалісти виробництва та працівники науково-дослідних інститутів.

Складання студентами державних екзаменів або захист кваліфікаційних робіт проводиться на відкритому засіданні державної комісії за участю не менше половини її складу при обов’язковій присутності голови комісії.

Державний екзамен проводиться як комплексна перевірка знань студентів з дисциплін, передбачених навчальним планом.

Державні екзамени проводяться за білетами, складеними у повній відповідності до навчальних програм за методикою, визначеною вищим навчальним закладом.

При захисті дипломного проекту (роботи) окрім нормативно визначених матеріалів державній комісії можуть бути подані друковані статті за темою проекту (роботи), макети, зразки матеріалів і виробів та документи, які вказують на його практичне застосування тощо.

Результати захисту кваліфікаційних робіт та складання державних екзаменів визначаються оцінками «відмінно», «добре», «задовільно» і «незадовільно».

Студентові, який захистив кваліфікаційну роботу, склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки,рішенням державної комісії присвоюється відповідна кваліфікація і видається державний документ про освіту.

Студентові, який отримав підсумкові оцінки «відмінно» не менше як з 75 відсотків усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань,передбачених навчальним планом, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань – оцінки «добре», склав державні екзамени з оцінками «відмінно», захистив кваліфікаційну роботу з оцінкою «відмінно», а також виявив себе в науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією ПЦК, видається державний документ про освіту з відзнакою.

Студент, який при складанні державного екзамену або при захисті кваліфікаційної роботи отримав незадовільну оцінку, відраховується з вищого навчального закладу і йому видається академічна довідка встановленого зразка. Такий студент допускається до повторного складання державних екзаменів чи захисту кваліфікаційної роботи протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу [19].

Студентам, які не складали державні екзамени або не захищали кваліфікаційну роботу з поважної причини (документально підтвердженої), ректором вищого навчального закладу може бути продовжений строк навчання до наступного терміну роботи державної комісії із складанням державних екзаменів чи захисту кваліфікаційних робіт відповідно, але не більше, ніж на один рік.