4. Статус, ієрархія, влада і повага

Під час здійснення кадрової політики японські управляючі спочатку формують штати організації, а потім визначають перелік функцій, які можуть виконувати ці люди. У таких фірмах використання контрактних відносин дуже проблематичне, оскільки в ланцюгу “керівник-підлеглий” чітко не визначено переліку функцій і обов’язків тих чи інших осіб, а сфери діяльності різних працівників переплітаються. 3 цієї причини в японських фірмах керівник може делегувати своїм підлеглим повноваження в більшій мірі, ніж, наприклад, в американських організаціях. Однак, зауважимо, що це делегування в жодній мірі не порушує систему вертикальної впорядкованості, у відповідності до якої кожен службовець займає чітко визначене місце в службовій ієрархії, а офіційне спілкування на рівні з нижчестоящими, згідно традиційної моралі, може спричинити “втрату власного рівня“.

Розглядаючи підприємництво Японії, можна виділити наступну його специфічну рису. Велику роль відводиться формуванню у співробітників установки на підприємство, як на сім’ю. Підприємство не лише використовує працю персоналу, але і підпорядковує корпоративним цілям їх особисте життя, включаючи вільний час членів їх сімей.

Японська етика високо цінує принцип гармонічної інтеграції членів групи. Разом з тим, історично японське суспільство в цілому будувалось на основі системи вертикальних зв’язків. В зв’язку з цим, різко зросла роль лідера в групі, його можливість підтримати стабільність груп, здружити колектив і залагодити внутрішні конфлікти. В керівнику цінуються такі якості, як вміння розуміти і об’єднувати зусилля підлеглих. Взаємовідносини членів групи, побудовані на персональних прямих зв’язках, які визначають соціальну та емоційну взаємообумовленість її членів, відрізняються від організації груп на американських та західноєвропейських підприємствах, де перевага надається професійним якостям персоналу.

Коли додати «-сан» до прізвища співробітника, і коли - ні. Багато хто, знаючі як працювати з японцями не з чуток, навчилися додавати іменний суфікс «-сан» до прізвища співрозмовника при кожному зверненні. Це одна з найпоширеніших форм ввічливості в Японії, яка використовується для встановлення відносин і соціальної ієрархії між двома людьми.

Але незважаючи на схожість з нашим зверненням «Пан» і «Пані», існує кілька помітних відмінностей при використанні «-сан». Наприклад, в США споживачі та постачальники знаходяться на рівних умовах. У Японії відношення не настільки врівноважені, тут споживач вважається більш важливим. При зверненні до колеги в присутності клієнта як жест поваги до прізвища зазвичай додають суфікс «-сан».

Під час ділових відносин з японськими бізнесменами важливо пам’ятати про обов’язкове дотримання “права статусу”. Для досягнення успіху в переговорах необхідно, щоб розмова відбувалась між людьми, які мають приблизно однакове становище в діловому світі, а будь-якому знайомству з представниками японського бізнесу передував би обов’язковий обмін візитками. Вручаючи і отримуючи візитну карточку, тримати її потрібно двома руками. На знак поваги бажано уважно прочитати отриману візитку. Для японця головна інформація на візитці – це приналежність людини до певної фірми, учбового закладу, міністерства і т.д. Професія людини, його особисті здібності або заслуги мають другорядне значення.