Методи наукових теоретичних досліджень
сукупність пізнавальних засобів, методів, прийомів;
науку про методи дослідження;
сукупність методів, способів, прийомів та їх визначену послідовність, яка прийнята при розробці наукового дослідження;
с
хему,
план, вирішення поставленої
науково-дослідної задачі.
визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динаміку процесів та явищ
передбачає особливий шлях, за допомогою якого може бути досягнута науково-дослідна мета
забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається
допомагає введенню нової інформації
забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці
створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних явищах, і логіко-аналітичний інструмент пізнання
Методи теоретичних досліджень використовують як в існуючих теоріях, так і при створенні нових, притаманних певній науці. До них належать: ідеалізація, формалізація, гіпотетичний і аксіоматичний методи, створення теорії.
Методами емпіричних досліджень є спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент.
Контрольні питання
1. Поняття теорії, науковий принцип, наукова концепція.
2. Основні риси наукового дослідження.
3. Відмінні ознаки наукового дослідження від побутового.
4. Мета, об’єкти наукового дослідження.
5. Розділи науково-дослідної роботи.
6. Методологія: сутність, види, функції, аспекти.
7. Методи теоретичних досліджень.
Змістовний модуль 3. Обробка результатів експериментальних досліджень
Тема 6. Обробка результатів експериментальних досліджень
1. Математична обробка результатів експерименту
2. Математико-статистичний аналіз результатів експерименту
3. Графічне оформлення результатів досліджень
4. Методи підбору емпіричних формул
Математична обробка результатів експерименту.
Основною складовою частиною будь-якого експерименту є вимірювання. Від старанності вимірювань наступних обчислень залежать результати експерименту. Жодне вимірювання не може бути виконане абсолютно точно. Отриманий результат завжди містить деяку похибку. Оцінка точності вимірів є необхідною частиною будь-якого експерименту.
На кожний результат експерименту впливають різні випадкові фактори, які неможливо врахувати. Отже, реальний результат завжди є випадковою величиною, що відхиляється від істинного значення. Це відхилення називається похибкою експерименту.
Систематичною називають похибку, що залишається постійною або закономірно змінюється при повторних визначеннях однієї й тієї ж величини. Ці похибки з’являються внаслідок несправності приладів, неточності методу вимірювання, використання для обчислення неточних даних, недогляду експериментатора тощо.
При вимірюванні необхідно зробити все можливе, щоб виключити систематичні похибки, що спотворюють результати досліду. Часто такі похибки характеризуються сталістю знака, тобто тільки збільшують або тільки зменшують результати.
Випадковою називають похибку, що змінюється випадково при повторних вимірюваннях однієї і тієї ж величини.
Випадкові похибки з’являються як з об’єктивних, так і суб’єктивних причин:недосконалість приладівосвітлення і розташування приладів, зміна температури під час вимірювання, зміна напруги в електричній мережі, забруднення реактивів тощо.
Особливе місце в експериментальних дослідженнях відводиться саме аналізу експерименту – завершальній частині, на основі якої роблять висновок про підтвердження гіпотези наукового дослідження.
Аналіз експерименту – це творча частина дослідження. Тому потрібно особливо ретельне зіставлення фактів, причин, що обумовлюють хід того чи іншого процесу і встановлення адекватності гіпотези й експерименту.
Для обробки результатів експерименту можна використовувати наступну поетапну схему:
