Ситуаційна вправа «РЕАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЇ ЗНИЖЕННЯ ВИТРАТ ВІТЧИЗНЯНИМ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ» ( рекомендовано до теми 8)

Незалежно від того, як буде відбуватись розвиток банку у майбутньому, потреба значного скорочення витрат на утримання банку буде існувати завжди. Зниження витрат дозволить збільшити прибутки акціонерів банку, що є його першочерговою метою.

Але масштабне зменшення витрат може мати для банку негативні наслідки. Рішення про зменшення витрат на 40% з наступними скороченням штату на 40% не принесе банку бажаного результату, оскільки банк повинен продовжувати свою діяльність та якісно обслуговувати клієнтів. Таке рішення може призвести до погіршення якості обслуговування клієнтів і конкурентних позицій банку на ринку банківських послуг.

Ефективнішою для банку буде розробка та запровадження формалізованого процесу, який буде автоматично управляти витратами.

Розглянемо методологію управління витратами комерційного банку. Вона включає декілька складових:

1. Загальні положення щодо витрат банку.

1.1. Аналіз усіх витрат.

Необхідно, щоб проводився внутрішній аудит для врахування усіх витрат та утримання їх в рамках системи контролю витрат. Не повинно бути приватних бюджетів, ні "фондів підкупу посадових осіб", ні бюджетів, які є підзвітними людям поза системою контролю витрат. Усі витрати банку повинні бути чіткими, зрозумілими, обговорюватися та затверджуватися Правлінням банку.

Жодна з позицій витрат не повинна бути визначена у позиції "інше" окрім випадків, коли така сума не перевищує 1000 гривень.

1.2. Представлення витрат.

Було б легше зрозуміти та контролювати основу витрат банку, якби існувало більше категорій витрат у звіті про прибутки та збитки, і вони були би погруповані у менші одиниці витрат. Так простіше побачити реальну вартість предметів, наприклад, якими є реальні загальні витрати банку по парку задіяних транспортних засобів.

У додатку А запропоноване доповнення до класифікації позицій витрат у звіті про прибутки та збитки.

Беручи до уваги значимість витрат, необхідно щомісяця робити їх аналіз.

1.3. Процес фінансового планування.

Слід робити щомісячні порівняння кожної окремої статті витрат.

Фактичні місячні витрати повинні порівнюватися із запланованими за цей самий період, фактичні витрати за попередній місяць - з фактичними витратами за цей самий місяць у попередньому році. Фактичні витрати за даний рік повинні порівнюватись із запланованими та фактичними витратами за попередній рік.

1.4. Встановлення трансфертних цін.

Трансфертне ціноутворення має на меті визначити, чи існують певні фактори, що вказують на наявність окремих прибуткових господарських одиниць. Це дає змогу керівництву скеровувати ресурси у найбільш прибуткові підрозділи чи закривати неприбуткові.

На даний момент комерційні банки України ще не повністю працюють з системою трансфертного ціноутворення. Але керівництво повинно знайти можливість, щоб зробити певні висновки про роботу окремих філій та підрозділів банку.

2. Звітування та моніторинг рівнів витрат за допомогою співвідношень.

2.1. Звітування.

Про усі фактичні статті витрат за місяць, що перевищують на 5 % заплановані, необхідно звітувати перед Правлінням банку з поясненням причин такого перевищення.

Якщо перевищення витрат продовжується протягом більш ніж 3 місяців, і бюджет для цього конкретного пункту витрат перевищено на 10%, то тоді слід подавати пропозиції для виправлення ситуації, або вносити поправку до бюджету. Це вимагає попередньої ухвали Правління, яку воно може дати або ні. Проте, бюджет (чи прогнози) на рік не повинні відходити далеко від реальності, тобто повинні враховуватися реальні зміни маркетингового середовища банку. Плановий відділ повинен подавати стандартний щомісячний звіт по витратах на розгляд Правління, навіть з "нульовим прибутком".

2.2. Міжнародний стандарт.

Більшість банків ведуть моніторинг співвідношення усіх операційних витрат у процентному співвідношенні від чистого операційного доходу до оподатковуваного (співвідношення витрат до доходу). Деякі банки оперують показником в районі 60%. Співвідношення, наближене до 40 - 45%, є типовим для більшості високорозвинутих банків.