6.2. Міжнародні транспортні коридори в Європі і Україні

У документах Європейського співтовариства МТК розглядаються як цілий комплекс наземних і водних транспортних магістралей на певному напрямку з відповідною інфраструктурою, куди входять допоміжні споруди, під’їзні шляхи, прикордонні переходи, сервісні пункти, вантажні й пасажирські термінали, устаткування для управління рухом. Цей комплекс діє відповідно до законодавчих і нормативних актів, що забезпечують можливість перевезення вантажів та пасажирів на рівні вимог ЄС. А вони дуже високі. Приміром, інтенсивність автомобільного потоку в МТК повинна становити не менше 20 тис. машин на добу при мінімальній швидкості 120 км/год. Для залізничного транспорту цей норматив дорівнює 100 км/год. Нормою для перетину державного кордону є: для автобусів та легковиків – 15 хв., потягів – 20 хв., вантажівок – 60 хв. Зрозуміло, що Україна поки що жодній з умов ЄС не відповідає, але роботу зі створення МТК заплановано завершити до 2015 року.

У 1994 р. II Загальноєвропейська (Критська) транспортна конференція визначила 9 основних маршрутів МТК, III Загальноєвропейська транспортна конференція (1997 р.) до 9 коридорів додала 4 загальноєвропейські транспортні зони. Критська конференція проходила в рамках Європейського співтовариства і визначила такі транспортні коридори.

Коридор №1. Таллінн – Рига-Варшава.

Коридор №2. Берлін – Варшава – Мінськ – Москва.

Коридор №3. Берлін (Дрезден) – Вроцлав – Львів – Київ (Німеччина, Польща, Україна).

Коридор №4. Берлін (Нюрнберг) – Прага – Будапешт – Констанца (Салоніки) – Стамбул.

Коридор №5. Трієст – Любляна – Будапешт – Братислава – Ужгород – Львів (Італія, Словенія, Угорщина, Словаччина, Україна).

Коридор №6. Гданьськ – Варшава – Жилина.

Коридор №7. Дунайський (водний) (Австрія, Угорщина, Югославія, Болгарія, Румунія, Молдова, Україна).

Коридор №8. Дурес – Тірана – Скоп'є – Софія – Варна.

Коридор №9. Гельсінкі – Санкт-Петербург – Вітебськ – Київ (Москва) – Одеса (Кишинів) – Пловдив – Бухарест – Александрополіс (з 4-ма відгалуженнями) (Фінляндія, Росія, Україна, Білорусь, Молдова, Румунія, Греція).

Отже, 4 з цих 9 МТК – №3, №5, №7, №9 – проходять територією України. На Третій Пан-європейської конференції з питань транспорту (23-25 червня 1997р., Фінляндія, Гельсінкі) прийнято рішення про створення коридору №10 Зальцбург – Любляна – Загреб – Бєлград – Скоп'є – Салоніки.

Рис.6.1. Автомобільні міжнародні транспортні коридори України

При визначенні пріоритетних коридорів дотримані три умови.

По-перше, кожна країна Центральної або Східної Європи, що бере участь в програмі, повинна, принаймні, торкатися хоча б одного коридору.

По-друге, коридори повинні бути життєздатні, рентабельні і мати реальні перспективи фінансування; при цьому паралельні коридори, які могли б послабити економічну життєздатність і потужність основних, повинні бути виключені.

По-третє, відібрані для розвитку коридори повинні узгоджуватись із загальною концепцією розвитку Європейської транспортної сітки.

Враховуючи, що транспортний коридор є частиною міжнародної транспортної інфраструктури, вимоги до них приймались на основі існуючих в ЄС міжнародних документів і угод. Основними з них є:

• загальна транспортна політика (ОТП) співтовариства, прийнята Празькою декларацією 1991 р.;

• майбутній розвиток Європейської транспортної політики, наведений в так званій Білій книзі ЄС;

• проблеми екології і транспорту, сформульовані в Зеленій книзі ЄС;

• майбутнє залізниць Європи – матеріали підкомітету Міжнародного союзу залізниць;

• проект декларацій Другої загальноєвропейської конференції з питань транспорту в Греції, березень 1994 р.;

• Європейська угода про міжнародні магістральні автомагістралі;

• Європейська угода про міжнародні магістральні залізничні лінії;

• Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних комбінованих перевезень і відповідні об'єкти, і інші документи.

Останні 8-10 років Україна веде активну політику підтримки європейських ініціатив по МТК, пропонує свої варіанти коридорів Європейському співтовариству. За результатами досліджень англійського інституту "Рендел", щодо коефіцієнту транзитності Україна займає перше місце в Європі. Але на сьогодні ступінь використання транспортної інфраструктури України ще досить низький. Створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи визнано пріоритетним загальнодержавним напрямом розвитку транспортно-дорожнього комплексу України.