5.5. Планування та організування змішаних та трубопровідних перевезень

При транспортуванні вантажу трубопровідним транспортом політика ціноутворення пропонує прив’язку тарифу на газ з тарифами альтернативних видів палива. Однак, вважається, що слід притримуватися системного підходу, а саме спочатку бажано використовувати принцип «витрати +», щоб орієнтовно знати передбачуваний прибуток від транспорту газу, а потім – ринковий підхід.

Одна з головних проблем розвитку трубопровідного транспорту - його реконструкція. З усіх газопроводів України (34,1 тис. км) близько 31% використовується протягом від 23 до 48 років, 45% з них має недосконале антикорозійне покриття. За 1991-1995 pp. через «старіння» газопроводів сталося 35% аварій; 60% газоперегінних агрегатів відпрацювали свій термін.

Більшість нафтопроводів (3927 км) перебуває в експлуатації вже 25-30 років. У системі нафтопроводів діють дві організації: підприємство магістральних нафтопроводів та державне підприємство магістрального нафтопроводу «Дружба». Довжина нафтопродуктопроводів становить 3,3 тис. км (на 19 млн. т), з них 2,4 тис. не працюють, бо НПЗ завантажені на 25% (12,8 млн. т).

Часто при перевезеннях необхідно транспортувати товар декількома видами транспорту. Тому такі перевезення отримали назву змішані. Міжнародні змішані перевезення – це перевезення вантажів двома або більше видами транспорту на підставі єдиного контракту перевезення з пункту відправлення в одній країні до пункту призначення в іншій країні. Цей вид перевезень отримав широке розповсюдження, тому що забезпечує доставку вантажу за формулою – «від дверей до двері» (door to door).

Доставка товару за договором змішаного (мультимодального) перевезення повинна бути передбачена при укладанні контракту купівлі-продажу. Оператор мультимодального перевезення (ОМП) виступає в якості перевізника за договором. Координування організації змішаного перевезення та перекидання вантажів здійснює оператор (експедитор). Контракт змішаного перевезення укладається не з фактичними перевізниками, а з посередником – оператором, який, у свою чергу, укладає контракти на перевезення з окремими перевізниками, забезпечуючи перевезення вантажу різними видами транспорту. В якості операторів мультимодального перевезення вантажів можуть виступати транспортні компанії (залізничні, автотранспортні тощо) або крупні експедиторські фірми. ОМП визначає наскрізну ставку за перевезення вантажу від пункту, де він прийняв вантаж, до пункту, де його зобов’язаний здати згідно договору. Вона встановлюється виходячи з ставок тарифу на морській частині в дорозі, ставок термінальних операцій на пунктах перевалки і тарифів внутрішніх видів транспорту, а також включає експедиторську комісію за організацію доставки. Для оператора ефективність перевезень складається з експедиторської комісії і контрактної скидки, яку він отримує з базисних ставок.

У міжнародних змішаних перевезеннях використовується спеціальний документ СТ (СТ – document, який називається також «об’єднаний транспортний документ» або документ «з початку та до кінця»), який засвідчує наявність і умови контракту СТ, прийняття оператором вантажів у своє ведення та його зобов’язання доставити вантаж одержувачу. Видавши контракт СТ, змішаний перевізник бере на себе повну відповідальність за роботу комбінованого транспорту, а також відповідальність за втрату, пошкодження або затримку у доставці товару за весь період комбінованого перевезення.

Договір СТ регулюється правилами 1973 р., опублікованими міжнародною торговою палатою, «Уніфіковані правила відносно комбінованого транспортного документа», Конвенцією ООН 1980р. «Про міжнародні змішані перевезення та формуляри документа СТ, які використовуються у практиці перевезень». Такі «Уніфіковані правила» не застосовуються за умовчанням. Вони мають бути внесені у контракт з перевізником: у документі СТ має бути зазначено, що він виданий з урахуванням «Уніфікованих правил відносно комбінованого транспортного документа» (Правил МТП №298).

Згідно Конвенції ООН «Про міжнародні змішані перевезення вантажів» (United Nations Convention on International Multimodal Transport of Goods) укладеної у Женеві 24 травня 1980 p. (додаток Б.4) положення конвенції застосовуються до всіх договорів змішаного перевезення з одного місця в інше, які розташовані у двох державах, якщо:

1) зазначене у договорі змішаного перевезення місце, в якому вантаж приймається оператором перевезення у своє розпорядження, знаходиться в одній із договірних держав;

2) зазначене в договорі змішаного перевезення місце доставки вантажу оператором змішаного перевезення розташоване в одній з договірних держав.

Коли вантажі приймаються оператором змішаного перевезення у своє розпорядження, він повинен видати документ змішаного перевезення, який за вибором відправника вантажу може бути оборотним або необоротним. Крім того, цей документ має містити наступні дані:

• загальний характер вантажу, основні марки, необхідні для ідентифікації вантажу, пряме зазначення (у відповідних випадках) небезпечного характеру вантажу, кількість місць або предметів і маса вантажу брутто або його кількість, позначена іншим способом, причому всі ці дані вказуються так, як вони подані відправником вантажу;

• зовнішній стан вантажу;

• найменування і місцезнаходження основного комерційного підприємства оператора змішаного перевезення;

• найменування відправника вантажу;

• найменування вантажоодержувача, якщо він зазначений відправником вантажу;

• місце і дата прийняття оператором змішаного перевезення вантажу у своє розпорядження;

• місце доставки вантажу;

• дата або термін доставки вантажу в місце призначення, якщо вони прямо погоджено сторонами;

• зазначення того, чи є документ змішаного перевезення оборотним або необоротним;

• місце і дата видачі документа змішаного перевезення;

• підпис оператора змішаного перевезення або уповноваженої ним особи;

• провізні платежі за кожним видом транспорту, якщо вони прямо погоджені сторонами, або провізні платежі, у тому числі найменування валюти, що підлягають сплаті вантажоодержувачем, чи інша вказівка на те, що провізні платежі сплачуються ним;

• передбачений маршрут перевезення, використовувані види транспорту і місця перевантаження вантажу, якщо вони відомі у момент видачі документа змішаного перевезення;

• зазначення того, що міжнародне змішане перевезення регулюється положеннями Конвенції, які позбавляють чинності будь-яку умову, що суперечить цим положенням, на шкоду відправнику вантажу або вантажоодержувачу;

• будь-які інші дані, що сторони можуть домовитися внести у документ змішаного перевезення, якщо вони не суперечать законам країни, в якій видається документ змішаного перевезення.

Більшість конвенцій та інших міжнародних документів, регламентуючих міжнародні перевезення, носять обов’язковий, а не рекомендаційний характер. З цього випливає тезис про те, що у контрактах перевезення має місце принцип «зв’язаної системи відповідальності». Тому контракт на перевезення повинен передбачати, що:

а) якщо відомо, на якій стадії змішаного перевезення заподіяна шкода, то застосовується міжнародна конвенція, яка регулює даний вид перевезення;

б) якщо немає можливості встановити стадію перевезення, на якій заподіяна шкода, то застосовується правила Гаага-Вісбі (які стосуються коносаментів) або «Конвенція про міжнародні перевезення автотранспортом».

Будь-які умови контракту СТ, які суперечать положенням Конвенції ООН про змішані перевезення, не дійсні.