Тестові завдання для самоконтролю знань:

1. Яке природні джерела іонізуючого випромінювання займають близько 20% території Українського кристалічного щита: а) уранові родовища; б) торієві аномалії; в) радонові аномалії.

2. Скільки виділено уранових провінцій на території України: а) дві; б) три; в) чотири; г) ніскільки.

3. Які частини України вважаються головними районами з радоновими й урановими аномаліями: а) Донецька провінція; б) південна частина кристалічного щита; в) північна частина кристалічного щита; г) Карпатська провінція.

4. На території яких регіонів проводять пошуки нових природних радіоекологічних аномалій: а) Волино-Подільська; б) Поліська; в) Полтавська; г) Кримсько-Причорноморська.

5. В якому році було вперше відкрито прояви радонових вод: а) у 1990 р.; б) у 1935 р.; в) у 1943 р.; г) у 1934 р.

6. Пересічний уміст урану у кристалічних породах становить: а) 2,2 г/т; б) 14 г/т; в) 12 г/т; г) 10 г/т.

7. Пересічний уміст торію у кристалічних породах становить: а) 2,2 г/т; б) 14 г/т; в) 12 г/т; г) 10 г/т.

8. В яких регіонах України найбільше родовищ радонових мінеральних вод: а) Харківський; б) Донецький; в) Полтавський; г) Кримський.

9. Яка середня концентрація радону у радіоактивних мінеральних водах: а) 900–2000 еман; б) 60–100 еман; в) 6–10 еман.

10. Які радіоактивні елементи мають найбільший уплив на формування радіоактивного фону на Україні? (продовжити думку).

Тема: Головні техногенні джерела іонізуючого випромінювання в Україні.

Мета: Ознайомитися з головними техногенними джерелами іонізуючого випромінювання в Україні, проаналізувати історії розвитку атомної енергетики в державі.

Основні поняття та терміни: техногенні джерела іонізуючого випромінювання, ядерне паливо, атомні станції.

Перелік питань для самоконтролю знань:

1. Розвиток урановидубувної промисловості на Україні.

2. Історичний розвиток атомної енергетики на Україні. Охарактеризувати вплив атомних станцій на довкілля.

3. Розглянути вплив медичних і науково-дослідних установ на довкілля.

4. Охарактеризувати військові підрозділи з використанням ядерних технологій та радіоактивних речовин як одні з техногенних джерел іонізуючого випромінювання.

Довідковий матеріал

Україна належить до держав з надзвичайно широким спектром використання техногенних джерел іонізуючого випромінювання. Відомо близько 8000 підприємств та організацій, на яких розміщено понад 100 000 джерел радіоактивного забруднення.

Загалом головними техногенними джерелами радіації і виробниками радіоактивних відходів різних класів небезпеки в Україні є:

• атомні електростанції;

• підприємства з видобутку урану, його збагачення та переробки на ядерне паливо;

• медичні і науково-дослідні установи, промислові та інші підприємства й організації;

• військові підрозділи з використанням ядерних технологій та радіоактивних речовин.

Нині в Україні накопичено 65,5 млн т радіоактивних відходів в урановидобувній і переробній промисловості; 70 тис. м³ залишків ядерного палива на сховищах атомних електростанцій; 1,1 млрд м³ радіоактивно забруднених відходів (залишків реактора і техніки, знятий шар ґрунту тощо) у зоні відчуження Чорнобильської АЕС. Великі обсяги радіоактивних відходів (понад 5 тис. м³) зберігаються також у сховищах Української державної асоціації «Радон». Близько 85–90% всіх накопичених радіоактивних відходів є низько- та середньоактивними.

В Україні розвинута урановидобувна галузь з такими головними урановими родовищами: Ватутинським, Мічурінським, Жовторіченським, Краснооскільським і Сурським. Уранові руди з цих рудників збагачуються та переробляються на Східному гірничозбагачувальному комбінаті у Жовтих Водах, а також на Дніпропетровському і Дніпродзержинському переробних заводах.

Атомна галузь відіграє значну роль у економіці України. В 2000 р. атомні електростанції генерували 46,3 % від загальної кількості електроенергії в державі. Частка АЕС в енергетичній промисловості України становить понад 24%. За кількістю діючих ядерних реакторів та їхньою сумарною потужністю Україна посідає восьме місце у світі та п’яте в Європі. Запорізька АЕС із потужністю 6 млн кВт вважається найбільшою на європейському континенті. Управління ядерною галуззю в Україні представлено Державним департаментом ядерної енергетики, який є частиною Міністерства енергетики України. Крім цього, у 1996 р. заснована Національна компанія ядерної енергетики «Енергоатом» з метою поліпшення енергозабезпечення виробництва та населення, підвищення якості діяльності АЕС, забезпечення їхньої конкурентоспроможності в умовах енергетичного ринку. Енергоатом охоплює п’ять атомних електростанцій: Запорізьку АЕС, Південно-Українську АЕС, Рівненську АЕС, Хмельницьку АЕС і Чорнобильську АЕС. З 1 січня 2001р. Чорнобильська АЕС виведена з експлуатації.

Історія української атомної енергетики починає свій відлік з вересня 1977р., коли в промислову експлуатацію введено перший енергоблок Чорнобильської АЕС з реактором типу РБМК–1000 потужністю 1000 МВт. Всезростаюча потреба в електроенергії та намагання замінити малопотужні теплові і гідроелектростанції сприяли швидкому введенню нових атомних енергоблоків. Уже на час техногенної катастрофи на 4-му блоці Чорнобильської АЕС (26 квітня 1986 р.) в Україні функціонувало 9 енергоблоків, 6 з яких потужністю у 1000 МВт. Сьогодні, незважаючи на виведені з експлуатації чотири ядерні реактори Чорнобильської АЕС, електроенергію виробляють 13 енергоблоків загальною потужністю 11 880 МВт.

На державному рівні вживають заходів у справі добудови двох компенсуючих потужностей на Рівненській та Хмельницькій АЕС, готовність яких на рівні 90–95 %. Планується добудувати Ташлицьку ГАЕС на р. Південний Буг, рівень підготовки двох агрегатів якої оцінюють у 80 %.

Як відомо, за часів СРСР в Україні були розміщені військові бази з стратегічними ядерними ракетами високої і середньої дальності польоту. У 1995 р. Україна відмовилася від ядерної зброї, і стратегічні ракети були вивезені до Росії, а військові бази демонтовані. І далі діють військові й науково-дослідні ядерні установки у Києві і Севастополі. Крім цього, у Балаклаві (під Севастополем) розміщена військова база атомних підводних човнів Чорноморського флоту.