1.Визначення поняття «Право єс». Співвідношення.

Право Європейського Союзу - це система правових норм, які регулюють процеси європейської інтеграції та діяльність ЄС.

Євросоюз є структурою, яка регулює здійснення економічної, політичної та правової інтеграції 27 європейських держав (Австрії, Бельгії, Болгарії, Великої Британії, Голландії, Греції, Данії, Естонії, Ірландії, Іспанії, Італії, Кіпру, Латвії, Литви, Люксембургу, Мальти, Німеччини, Польщі, Португалії, Румунії, Словаччини, Словенії, Угорщини, Фінляндії, Франції, Чехії, Швеції).

Складовими елементами ЄС є СЗППБ і СПБО. Ця складність конструкції Євросоюзу спричинена поступовим розвитком процесів європейської інтеграції, за якою до сфер, які вже охоплені правовим регулюванням інститутів і установ Союзу, додаються все нові галузі. Завдяки ліквідації наявних раніше трьох опор Союзу розвиток європейської інтеграції здійснюється на основі формування права ЄС як гомогенної системи правових норм, оскільки усі напрями діяльності Євросоюзу підпорядковані одній правовій структурі.

2.Мета вивчення права єс

З багатьох вагомих мотивів слід вивчати право та інституції ЄС наведемо два найважливіші. Перший, і найпрагматичніший, полягає в тому, що ЄС, маючи найбільший у світі єдиний ринок і межуючи з Україною, може стати передусім найголовнішим партнером як у сфері капіталовкладень, так і в усіх інших важ­ливих сферах суспільного життя. Для українських юристів, на цьому етапі важливо мати хоча б початкові знання про структуру ЄС правову та інституційну систему, процеси законотворчості. Ціл­ком очевидно, що таких знань не досить, позаяк Євросоюз сьо­годні - це гармонія благополуччя безпеки та технічних стандар­тів, банківського права і права компаній, екологічних заходів і захисту прав споживачів, діяльності у сфері сільського госпо­дарства та соціальної політики, що в найближчому майбутньому матиме практичне значення для українських підприємців і юрис­тів. Надзвичайно важливими є досягнення ЄС у розвитку еконо­міки та монетарного союзу, в напрямку створення міжнародної комерційної діяльності і правового суспільства.

Суть другого мотиву полягає в тому, що право ЄС надає вели­кий простір і можливості для порівняльного вивчення національ­них правових систем держав-членів. Особливої ваги ці обставини набувають з огляду на тривалу адаптацію законодавства України до законодавства ЄС у рамках виконання відповідних угод між Україною та ЄС, що є необхідною передумовою членства в ЄС.

Право ЄС як правова система

Європейський Союз – це інституційна структура того, що ми зазвичай називаємо європейською інтеграцією, яка, в свою чергу, є тривалим процесом розбудови "ще тіснішого союзу між народами Європи". Природа його є унікальною і не має ніяких прецедентів в сфері міжнародного права та міжнародних відносин.

Сучасний ЄС є результатом поступового розвитку та перетворення з суто економічної організації на структуру, що нагадує державу з федеральним устроєм.

Складну структуру Євросоюзу найкраще уявляти як надбудову, що спирається на три опори – саме в цьому суть так званої "теорії трьох опор". Перша опора – це європейські співтовариства, друга – спільна зовнішня політика (права людини, демократія, іноземна допомога) та політика безпеки (європейська політика безпеки та оборони, військові підрозділи ЄС, європейські сили швидкого реагування, підтримання миру), третя – поліційне та судове співробітництво у сфері карного права (боротьба з наркоторгівлею та контрабандою зброї, тероризмом, торгівлею людьми, організованою злочинністю, хабарництвом та шахрайством).

Право Європейського Союзу є унікальною правовою системою, що функціонує паралельно із законодавством держав-членів ЄС. Норми права ЄС мають пряму дію в межах правових систем його держав-членів і в багатьох сферах регулюють питання, врегульовані національним законодавством. Особливо це стосується економічної та соціальної політики. ЄС засновує новий правовий порядок в рамках міжнародного права з метою взаємного соціального та економічного зростання держав-членів.

Основними принципами права ЄС є примат права ЄС (обов’язок національного судді не застосовувати національні норми у випадку, якщо вони не відповідають праву ЄС; обов’язок держав-членів не ухвалювати закони, що не відповідають праву ЄС), пряме застосування (норми права ЄС застосовуються у державах-членах без подальшого схвалення національним законодавством; кожна особа може подавати клопотання про застосування права ЄС у його справі) та пряма дія.

Серед джерел права ЄС – джерела права Європейських Співтовариств, джерела другої і третьої опори ЄС (міжурядове співробітництво), нормативно-правові акти відповідно до Конституції для Європи.