20.Проаналізувати структуру і типологію уроків

Проблема класифікації уроків за типами по-різному знаходила своє вирішення залежно від того, що бралося за основу такої класифікації. Зважаючи на це, відомі класифікації на основі: а) особливостей процесу навчання і його складових частин б) змісту, дидактичної мети і способів проведення в) дидактичної мети г) цілей уроку та місця уроку в загальній системі уроків

розглянемо такі типи уроків:1) урок засвоєння нових знань;2) урок формування умінь і навичок;3) урок застосування знань, умінь і навичок;4) урок узагальнення та систематизації знань;5) урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок;6) комбінований (змішаний) урок.Кожний із них має відповідну структуру-послідовність етапів проведення або складових елементів, які об'єднані у систему посередництвом певних взаємозв'язків. Урок засвоєння нових знань.Передбачає сприймання їх, усвідомлення, осмислення на основі встановлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, запам'ятовування, узагальнення, систематизацію, готовність до практичного застосування. Особливості структури: організація класу; перевірка домашнього завдання; актуалізація та корекція опорних знань; Урок формування умінь і навичок.Такому формуванню сприяє виконання системи передбачених навчальною програмою вправ та завдань.

У структурі його виділяють: перевірку домашнього завдання; актуалізацію і корекцію опорних знаньУрок застосування знань, умінь і навичок.Використання засвоєних знань, умінь і навичок на практиці виступає одночасно засобом і метою навчально-виховного процесу. Як засіб навчання здобута інформація використовується на різних уроках. Комбінований (змішаний) урок.Спирається на такі формальні ступені навчання: а) підготовку до засвоєння нових знань, умінь, навичок, досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу; б) засвоєння визначених навчальною програмою компонентів змісту освіти; в) закріплення, корекцію та систематизацію їх; г) застосування на практиці в умовах стандартних та нестандартних ситуацій. Структура такого типу уроку має переважно такий вигляд: повідомлення теми, цілей і завдань уроку; Нестандартні уроки. 1. Уроки ділової та рольової гри: уроки-суди, уроки прес-конференції, уроки-слідства, уроки захисту проектів, уроки-консиліуми та ін. 2. Театралізовані уроки: уроки-драми, уроки-спектаклі, уроки-концерти, уроки-казки, уроки-феєрії, уроки-етюди тощо.3. Уроки-змагання: уроки КВК, уроки "Що? Де? Коли?", уроки-вікторини, уроки-конкурси, уроки-турніри, уроки "мозкової атаки" та ін.4. Уроки широкомасштабного огляду знань: уроки-панорами, уроки-подорожі, уроки-фрески і т. д.5. Уроки творчого пошуку: уроки-розвідки, уроки лабораторного дослідження, уроки

21.Пояснити викладання(научування)як діяльність учителя.

Викладання (научування) як діяльність учителя є сукупністю багатьох специфічних діяльностей. У структурі викладання можна виділити такі діяльності: проектувальну, організа­ційну, інформаційну, корекційну, аналітичну.    Проектувальна діяльність є розумовою побудовою навчального про­цесу, його проектуванням, моделюванням, плануванням. Звичайно, ця діяльність здійснюється на основі знання психологічних і дидактич­них закономірностей та законів, дидактичних принципів, а також на базі індивідуального вчительського педагогічного досвіду. Чим більший досвід має вчитель, тим більше різних варіантів здійснення навчально­го процесу він може проаналізувати й успішніше обрати той, що найб­ільше відповідає даному навчальному завданню. Організаційна діяльність як органічна, невід´ємна складова викла­дання має чи не найбільшу частку. Завдання безпосередньої організації роботи кожного учня, зокрема із засвоєння навчального матеріалу — це завдання налагодження комунікації всіх ліній взаємодії учитель — учень, учитель — клас, учитель — група, учень — учень, учень — група, учень — клас, клас - група, група — група. Без учителя цієї функції ви­конати не може ніхто.    В умовах роботи у класі виникає необхідність ще й здійснити коопе­рування зусиль усіх учнів для розв´язання того чи іншого завдання. Ско­риставшись аналогією, зазначимо, що вчитель є диригентом своєрідного оркестру, яким є учнівський клас. Як відомо, закон активності в навчанні вимагає побудувати його так, щоб кожен учень був включений у діяльність із здобування знань і з їхнього застосування, щоб кожен учень працював відповідно до своїх можливостей і виходив за зону актуальних дій.    Інформаційна діяльність теж багатоманітна. Учитель повинен забез­печити учнів різноманітними видами інформації і не лише навчальної, а й емоційно-оцінювальної, без чого навчання — не навчання.

22.Учіння як діяльність учня.  учіння – це діяльність тих, хто навчається. Проблема учіння, на думку С. У. Гончаренка, є «найбільш складною і найменш опрацьованою. Вона полягає в організації ефективності мислительної діяльності самого учня з метою розвитку мислення, формування необхідної суми знань, умінь і навичок, вироблення сучасної наукової картини світу». І. А. Зязюн дає дефініцію поняття «учіння» в контексті гуманістичної стратегії теорії і практики навчального процесу: «...Учіння розуміється як знання, сприймається як переконання, втілюється як дія».  Учіння – це система навчально-пізнавальних дій учнів, спрямованих на опанування знаннями, навичками та вміннями їх застосування у професійній діяльності, формування особистості громадянина України.

Передумовами навчальної діяльності учнів є наявність:

1. мети, що стимулює учня до цілеспрямованої змістовної навчально-пізнавальної діяльності;

2. мотивації до навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності;

3. соціальної та морально-психічної готовності до майбутньої професійної діяльності;

4. самостійності та активності учнів у навчально-пізнавальній діяльності, зосередженості на опануванні професійної майстерності.

І. А. Зязюн виокремлює такі основні компоненти процесу учіння :

суб'єкт учіння – індивід, який навчається, здобуває знання;

об'єкт, на який спрямовується активність суб'єкта – знання, які належить опанувати суб'єкту;

знання, опановані суб'єктом в результаті учіння.Структура навчальної діяльності суб'єкта учіння має три взаємопов'язані аспекти: мотиваційний, процесуальний і змістовий. Вони діють у комплексі. Через тесутність учіння полягає не стільки в опануванні певних знань, навичок та вмінь, стільки в оволодінні методикою учіння, умінні вчитися, у формуванні ефективної методики самоосвіти. В гуманістичному підході до освіти найважливіше це – «...формування в учнів не лише нормативних знань, але передусім механізмів самонавчання і самовиховання з врахуванням максимального включення індивідуальних здібностей кожного учня».