Рекомендована література

1. Бочаров В. В. Современный финансовый менеджмент [Текст]. – СПб.: Питер, 2006. – С. 414-426.

2. Крамаренко Г. О. Фінансовий менеджмент. 2-ге видання. [Текст]: Підручник / Г. О. Крамаренко, О. Є. Чорна. – Київ: Центр навчальної літератури, 2009. – С. 209-225.

3. Момот Т. В., Безугла В. О., Тараруєв Ю. О. та інші. Фінансовий менеджмент [Текст] / За ред.. Т. В. Момот. – К.: Центр учбової літератури, 2011 рік. – 712 с. – С. 212-223.

4. Фінансовий менеджмент [Текст]: Навчальний посібник / За ред. проф. Кірейцева Г.Г. – К.: «Центр навчальної літератури», 2004. – С. 73 – 121.

5. Фінансовий менеджмент [Текст]: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 122 - 178.

6. Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа [Текст]. - М.: ИНФРА-М, 1996. - С. 33-36.

Тема 6. Управління активами План

1. Склад і структура активів підприємства, оцінка активів

2. Зміст і задачі управління оборотними активами

3. Управління поточними фінансовими потребами підприємства

4. Політика фінансування поточних активів

5. Управління дебіторською заборгованістю

6. Управління грошовими коштами

7. Управління необоротними активами

Методичні рекомендації

Активи являють собою ресурси, контрольовані підприємством, використання яких призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання. Згідно ПСБО активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи.

Оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу, чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

I розділ – необоротні активи;

II розділ – оборотні активи;

III розділ – витрати майбутніх періодів.

Основними задачами управління оборотними активами є: забезпечення безперервності процесу виробництва, прискорення оборотності оборотних активів, підвищення рентабельності оборотних активів, мінімізація ризиків і витрат, пов’язаних з формуванням і використанням оборотних активів.

Під час вивчення цієї теми слід визначити основні напрямки управління активами:

- формування та управління фінансово-експлуатаційними потребами в обігових коштах;

- управління дебіторською заборгованістю;

- стратегію фінансування поточних активів;

- управління джерелами формування оборотного капіталу;

- управління необоротними активами;

- управління фінансуванням необоротних активів;

- управління грошовими коштами і короткостроковими фінансовими вкладами.

При вивченні першого напрямку слід відмітити, що основне завдання раціонального управління оборотними активами полягає у скорочені періоду обороту виробничих запасів і дебіторської заборгованості та збільшенні строків сплати кредиторської заборгованості, що дозволить знижувати фінансові потреби підприємства в обігових коштах.

При вивченні питання «Управління дебіторською заборгованістю» увагу слід зосередити факторам, які впливають на розмір дебіторської заборгованості, а також етапам управління дебіторською заборгованістю, і створенню резервів сумнівних боргів.

При розгляді питання «Стратегія фінансування поточних активів» слід звернути увагу на те, що в господарській діяльності підприємства можуть використовуватися чотири моделі стратегії фінансування поточних активів: ідеальна, агресивна, консервативна, компромісна. Необхідно також приділити увагу позитивним та негативним сторонам цих моделей.

Розглядаючи питання «Управління джерелами формування оборотного капіталу» слід визначити, що вибір оптимального варіанту фінансування оборотного капіталу підприємства має здійснюватись з урахуванням цілого ряду факторів, а саме: досягнуте співвідношення власного і залученого капіталу, вартість довгострокового фінансового кредиту порівняно з рівнем прибутку та інші фактори.

Вивчаючи питання «Управління необоротними активами» необхідно звернути увагу на класифікацію необоротних активів, управління необоротними активами підприємства, визначення оптимального складу та структури необоротних активів. Слід також звернути увагу на проблеми управління фінансування необоротних активів.

При вивчені питання «Управління грошовими коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями» слід відмітити, що політика управління грошовими активами включає декілька етапів; являє собою частину політики управління оборотним капіталом підприємством і полягає в оптимізації сукупного розміру залишку грошових активів з метою забезпечення постійної платоспроможності і ефективного використання в процесі зберігання.

Для забезпечення безперервності процесу виробництва необхідно сформувати окремі види активів відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалістю його операційного циклу.

Операційний цикл суттєво впливає на обсяг, структуру, і ефективність використання оборотних активів, яких включає час від моменту закупівлі матеріальних цінностей до надходження грошових коштів від покупців за реалізовану продукцію. В процесі управління оборотними активами в межах операційного циклу необхідно виділити виробничий цикл і фінансовий цикл.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період - рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів - це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70-80 % загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5. Заключний етап нормування - визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів.

Слід розглянути наступні фактори, що впливають на величину поточних фінансових потреб підприємства:

• тривалість експлуатаційного й збутового циклу;

• темпи зростання виробництва;

• сезонність виробництва й реалізації готової продукції;

• стан кон’юнктури ринку;

• величина й норма доданої вартості.

Виділяють три типи політики управління обіговим капіталом: агресивна, помірна та консервативна.

Ознакою агресивної політики управління поточними пасивами є абсолютна перевага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів. За такою політикою у підприємства зростає рівень ефекту фінансового важеля. Постійні витрати збільшуються на суму відсотків по кредиту, зростає сила впливу операційного важеля, але в меншій мірі, ніж при переважному використанні більш дорожчого довгострокового кредиту.

Ознакою помірної політики управління поточними пасивами є нейтральний (середній) рівень короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства.

Ознакою консервативної політики управління поточними пасивами слугує відсутність або дуже низька питома вага короткострокового кредиту в загальній сумі всіх пасивів підприємства. Активи при цьому фінансуються, в основному, за рахунок постійних пасивів (власних засобів і довгострокових кредитів і позик).

Сполученість різних типів політики управління поточними активами і політики управління поточними пасивами відображена на матриці вибору політики комплексного оперативного управління поточними активами і поточними пасивами.