Тема: Місцеві бюджети у складі бюджетної системи.

Навчальна мета : закріплення теоретичних знань одержаних під час вивчення лекційного матеріалу по темі та опрацювання питань винесених для самостійного вивчення . Засвоєння основних економічних категорій передбачених в міні – лексиконі , які необхідно знати після вивчення теми, та вміння дати характеристику місцевим бюджетам .

Міні-лексикон: власні, закріплені, регульовані доходи, офіційні трансферти, поточні видатки, видатки розвитку функціональна класифікація, бюджетне фінансування, міжбюджетні відносини, бюджетне регулювання, фінансове вирівнювання, дотації, субвенції.

П Л А Н

1. Сучасна система місцевих бюджетів України.

2. Особливості формування доходів місцевих бюджетів.

3. Витрати коштів місцевих бюджетів.

4. Збалансування місцевих бюджетів.

5. Зміцнення фінансової незалежності місцевого самоврядування в Україні.

Анотація:

Вивчаючи перше питання перш за все необхідно відзначити, що місцеві фінанси є окремою, самостійною галуззю фінан­сової науки. Процес її формування відбувався у двох основних напрямках. По-перше, істо­рично склалося так, що спочатку виникла наука про дер­жавні фінанси, а потім від неї відокремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Таким чином, поняття місцеві фінанси виникло на противагу поняттю державні фінан­си.

Необхідно усвідомити, що місцеві фінан­си — це система формування, розподілу і використан­ня грошових та інших фінансових ресурсів для забез­печення місцевими органами влади покладених на них функцій і завдань, як власних, так і делегованих.

Важливо відзначити, що з питанням фінансової автономії місцевих органів влади пов'язана проблема визначення природи місцевих фінансів, їхнього взаємо­зв'язку з державними фінансами. Місцеві фінанси не включаються до складу дер­жавних фінансів, хоча й тісно з ними пов'язані. Фінанси місцевих органів влади підпорядковані державним фінан­сам, оскільки сучасна держава визначає обсяг функцій місцевого самоврядування та правове поле місцевих фінансів. Державні фінанси і місцеві фінанси є інструмен­тами реалізації функцій інститутів організації суспільно­го життя — держави та місцевого самоврядування. І ті, й ті фінанси обслуговують не приватні, а суспільні інтереси.

Далі слід відзначити, що основу самостійності місцевого бюджету складають власні та закріплені доходи. Це було законодавче закріп­лено в 1990 році, а потім підтверджено в новому Законі "Про бюджетну систему" в редакції 1995 року.

Власні доходи і закріп­лені доходи — це різні поняття, і їх не слід ототожнювати. До власних доходів належать місцеві податки і збори, пла­тежі, що встановлюються місцевими органами влади, до­ходи комунальних підприємств, доходи від майна, що на­лежить місцевій владі та ін. Частка власних доходів місце­вих бюджетів в Україні є вкрай незначною, і, таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим.

Не можна залишити поза увагою те, що основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять так звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків. Поняття регульовані доходи запозичено Україною з бюджетної практики колишнього СРСР. Регульовані доходи — це доходи, що розподіляють­ся між різними рівнями бюджетної системи.

Регульовані доходи — основні надходження до місце­вих бюджетів України.

Слід відзначити, що важливу роль для становлення самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення видатків та склад цих видатків. У місцевих органів влади мають бути визначені функції і завдан­ня. Визначеного законом повного переліку видатків місце­вих бюджетів в Україні поки що немає. Бюджетне зако­нодавство України регламентує порядок здійснення ви­датків місцевих бюджетів та основні напрямки викорис­тання їхніх коштів.

Необхідно відзначити, що уперше видатки всіх бюджетів поділено на поточні та на видатки розвитку. Згідно із Законом, поточні видатки — це видатки з бюджетів на фінансування мережі підпри­ємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із со­ціального захисту населення тощо.

Видатки розвитку — це видатки бюджетів на фінан­сування інвестиційної та інноваційної діяльності.

Важливе значення для забезпечення самостійності місцевих бю­джетів має порядок використання вільних бюджетних коштів і повноваження місцевих органів влади щодо його встановлення.

Вільні бюджетні кошти утворюються в місцевих бю­джетах на початку бюджетного року і не враховуються при затвердженні бюджету поточного року.

Законом про бюджетну систему України встановлено, що вільні бюджетні кошти не може бути вилучено органа­ми державної виконавчої влади вищого рівня. Рішення про використання їх приймають місцеві органи держав­ної виконавчої влади або органи місцевого самоврядуван­ня. Ці рішення затверджуються відповідними радами.

Слід відзначити, що гарантії прав щодо само­стійного використання вільних бюджетних коштів збере­жено і в Законі "Про місцеве самоврядування" від 1997 року.