2. Теоретична модель істотних зв'язків як методологічний центр теорії

. Модель. Теоретична модель реальності. Вичленення вихідної системи понять. Формалізація. Сходження від абстрактного до конкретного. Переробка емпіричної інформації. Знаково-символічні операції. Інтерпретація. Якісний аналіз даних дослідження. Виявлення закономірностей психічного явища.

29. Модель – знаковий аналог фрагмента реальності, який виступає об'єктом пізнання і слугує засобом отримання нового знання² . Моделювання – гносеологічна категорія, що заснована на відповідній теорії або гіпотезі, які указують на межі допустимих спрощень³ . Моделювання умов для виникнення психічних явищ: 1) дослідник сам створює умови для виникнення психічного явища; 2) змінює умови експерименту, змінюючи тим самим протікання психічного явища; 3) варіативні маніпуляції умовами експерименту забезпечують можливість виявлення закономірностей; 4) виявлення кількісних показників в явищі, що вивчається⁴.

30. Теоретична модель реальності – гіпотетичні припущення про теоретичну суть об'єкту вивчення⁵ , які необхідні для розгортання необхідної системи понять⁶ . Програма дослідження – деталізація гіпотетичних припущень в системі взаємозв'язаних завдань (завдання опису, створення математичних моделей, побудова початкового теоретичного базису), виконання яких необхідне для перевірки теоретичної моделі.

31. Вичленення вихідної системи понять – необхідна і достатня кількість понять, за допомогою яких можливе формулювання вихідних посилок і побудова нових теоретичних припущень¹ . Властивості і відношення предмету дослідження: 1) властивість – сторона предмету або явища, яка обумовлює його відмінність або спільність з іншими предметами в його відношенні до них² ; 2) відношення – взаємозалежність елементів певної системи³ ; 3) предмет дослідження – дослідницьке завдання відносно елементу теоретичної моделі, яка відтворює суть предмету або явища, що вивчається. Проблема понятійного апарату – це проблема логічності, точності, послідовності і несуперечності знання, яке створює цілісність і завершеність конструкції будь-якої науки. Понятійний апарат всіх наук, у тому числі і психології, удосконалюється, збагачується, існуючі поняття наповнюються новим змістом, з'являються нові поняття, які істотно коректують і уточнюють наші уявлення про реальність, що вивчається. Причинами деформації апарату є, по-перше, багатоваріантність і багатоаспектність психологічного знання породила різноманіття теорій, в рамках яких з'явилися різні трактування понятійного апарату. По-друге, посилюються дезінтеграційні процеси, внаслідок чого почали розмиватися грані між наукою і лженаукою. По-третє, захоплення постмодернізмом привело до того, що практично стирається відмінність між науковим знанням і будь-яким нарративом (соціокультурною розмовою про суспільство).

32. Формалізація – відображення змісту знання за допомогою формалізованої мови, завдяки якій з'являється можливість отримання тверджень теорії на невеликій кількості аксіом⁴ . Формальні операції – отримання всіх тверджень теорії з невеликого числа аксіом, що приймаються; відвернення від змістовного сенсу і перехід до правил логічного виведення теорем з аксіом¹ ; вираз параметрів об'єкту за допомогою математизованої мови².

33. Сходження від абстрактного до конкретного – метод наукового дослідження, що характеризується рухом теоретичної думки до все більш повного віддзеркалення³ . Рух від менш змістовного до змістовнішого знання – початкова теоретична конструкція є абстрактною моделлю об'єкту, що вивчається, яка стає змістовнішою завдяки зверненню до реальної конкретності і емпіричних даних⁴.

34. Переробка емпіричної інформації – використання отриманих емпіричних даних для конкретизації моделі явища і наближення її до реального об'єкту вивчення. Емпірична інтерпретація – сприяє досвідній перевірці теорії, виявленню пояснювальних та прогностичних можливостей по відношенню до реальної дійсності⁵. Теоретичне тлумачення емпіричних даних – сприяє теоретичній перевірці емпіричного дослідження, виявленню закономірних відношень у моделі явища, що вивчається.

35. Знаково-символічні операції – перетворення в моделі явища, що вивчається, на основі операції знаками і символами відповідно до математичних і логічних правил. Знак – матеріальний предмет (явище, подія), що виступає як представник деякого іншого предмету, властивості або відношення і використовується для придбання, зберігання, переробки і передачі повідомлень⁶. Символ – те ж саме, що і знак⁷ . Математика – використання методів математичної статистики, заснованих на імовірнісній логіці і імовірнісних моделях, при обробці даних: 1) кореляційний аналіз – визначення статистичної взаємозалежності змінних; 2) регресійний аналіз (Ф.Гальтон) – визначення залежності середнього значення від варіацій іншої величини; 3) факторний аналіз – визначення прихованих чинників шляхом вивчення статистично залежних ознак¹ . Логіка – логіка висловів (виділення дійсних думок), логіка предикатів (суб'єктно-предикативна структура думок) ².

36. Інтерпретація – сукупність значень (сенсів), що додаються елементам теорії (виразам, формулам, символам). Інструмент наукового моделювання – тлумачення моделі явища в термінах різних вихідних теоретичних постулатів з метою усунення можливих емпіричних суперечностей.

37. Якісний аналіз даних дослідження = виявлення закономірностей психічного явища. Виявлення: 1) причини виникнення явища; 2) істотних властивостей явища; 3) тенденції розвитку явища; 4) суперечностей у функціонуванні явища³.