4. Теорія пізнання

1. Теорія пізнання і проблема природи знання

Теорія пізнання. Проблема зв'язку суб'єкта і об'єкту. Позитивізм в структурі наукового знання. Базові позитивістські міфологеми. Наукове знання. Синтетичне наукове знання. Аналітичне наукове знання. Єдність логіки, діалектики і теорії пізнання. Структура об'єктивної реальності. Практика і пізнання. Принцип віддзеркалення.

1. Теорія пізнання – аналізує загальні основи, що є базою пізнавального результату¹ . Проблема природи знання – активність суб'єкта в процесі пізнання; раціоналізм, емпіризм; діалектична природа пізнання.

2. Проблема зв'язку суб'єкта і об'єкту – проблема активності суб'єкта, що пізнає². Співвідношення внутрішнього і зовнішнього досвіду – вираз проблеми логічного обґрунтування системи знання в термінах раціоналізму (природжені ідеї) і емпіризму (відчуття як елементарні одиниці знання)³.

3. Позитивізм в структурі наукового знання. Позитивізм (О.Конт) – філософський принцип, згідно якому позитивне знання може бути отримане тільки в спеціальних науках і їх об'єднаннях при вирішенні окремих наукових проблем⁴ . Окремі наукові проблеми – освоєння нових областей реальності і сторін дійсності, висунення практичних проблем, пов'язаних з вирішенням економічних і соціальних завдань⁵ .

4. Базові позитивістські міфологеми (за W.B. Weimer): 1) наукове знання засноване на твердих емпіричних фактах; 2) теорії виводяться з фактів (і, отже, вторинні по відношенню до них); 3) наука розвивається за допомогою поступового накопичення фактів; 4) оскільки факти формують основи нашого знання, вони незалежні від теорій і мають самостійне значення; 4) теорії (або гіпотези) логічно виводяться з фактів за допомогою раціональної індукції; 5) теорії (або гіпотези) приймаються або відкидаються виключно на основі їх здатності витримати перевірку експериментом¹.

5. Наукове знання – системний теоретичний опис об'єктів пізнання. Систематизація об'єктивних відомостей про дійсність – розкриття багатообразних зв'язків складного об'єкту в єдиній теоретичній картині².

6. Синтетичне наукове знання. Синтез – процес практичного або уявного возз'єднання цілого з частин³. Синтетичне наукове знання – знання, істинність якого обґрунтовується на основі звернення до зовнішньої інформації, не пов'язаної з логічним аналізом⁴ . Емпіричні дослідження – включення об'єкту у все нові зв'язки, нові ситуації, в яких створюються відношення причини і наслідку як універсальної основи виявлення стійких, необхідних зв'язків предмету пізнання і, отже, його властивостей⁵ .

7. Аналітичне наукове знання – знання, істинність якого обґрунтовується шляхом логічного аналізу⁶ . Аналіз – процедура уявного розчленовування предмету, властивості, відношень між предметами на частини (ознаки, властивості, відношення)⁷ . Логіка – наука про загальнозначущі форми (поняття, думки, висновки) і засоби думки (визначення, правила утворення понять, думок і висновків, правила міркувань, правила формалізації висновків в системи)⁸ . Математика – застосування математичних методів до системи логічних понять, теорії доказів, моделей, алгоритмів⁹.

8. Єдність логіки, діалектики і теорії пізнання – єдність загальнозначущих правил мислення, теоретико-методологічних основ та закономірностей пізнавального процесу. Логіка – наука про загальнозначущі форми (поняття, думки, висновки) і засоби думки (визначення, правила утворення понять, думок і висновків, правила міркувань, правила формалізації висновків в системи)¹ . Діалектика – вчення про найбільш загальні закономірні зв'язки буття і пізнання, виконуюче теоретичні, світоглядні і методологічні функції² . Теорія пізнання – аналізує загальні основи, що є базою пізнавального результату³.

9. Структура об'єктивної реальності – стійкі зв'язки феноменів об'єктивної дійсності, що виділяються в процесі діяльності і пізнання. Структура – сукупність стійких зв'язків об'єкту, які забезпечують його цілісність і тотожність самому собі⁴. Структура гностичної реальності – закономірні зв'язки елементів наукового дослідження, що визначають змістовні і процесуальні аспекти пізнавальної діяльності.

10. Практика і пізнання. Практика – цілеспрямована діяльність людини, направлена на освоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів⁵. Пізнання – вища форма віддзеркалення об'єктивної дійсності. Основа достовірного знання – точне урахування реальних умов і конкретної обстановки, в яких знаходиться об'єкт пізнання, а також виділення головних, істотних властивостей, зв'язків, тенденцій його розвитку⁶.

11. Принцип віддзеркалення. Віддзеркалення – загальна властивість матерії відтворювати відображуваний об'єкт, яка залежить від рівня її організації і виявляється в чутливості, сприйнятті, свідомості, самосвідомості⁷ . Теорія віддзеркалення – розглядає відчуття і сприйняття як результат віддзеркалення реальності в свідомості людини самосвідомості⁸. Пізнання як відображення – соціально-опосередкована єдність віддзеркалення, предметно-практичної діяльності і комунікації, що історично розвивається¹.