ЛЕКЦІЯ №5 (2 год.)
Домінанти римської античності
План
1. Початок римської культури.
2. Художня культура доби Республіки.
3. Художня культура доби Імперії.
Терміни та поняття: базиліка, ода, сатира, дромос, етруски, акведуки.
Використана література:
Основи художньої культури. Ч.1: Теорія та історія світової художньої культури. [Навч. посібник для ВНЗ]/За ред. В.О.Лозового, Л.В. Анучиної. – 2-е вид., стереотип. – Х.: Основа, 1999. – С.6-22.
Греченко В. А., Чорний І. В., Кушнерук В. А., Режко В. А. Історія світової та української культури. [Навчальний посібник]. – К.: Літера, 2000. – С.111-120.
Початок римської культури
Світ античної культури утворився як результат довгої напруженої творчої роботи народів Середземномор’я, передусім, греків і римлян. Грекам належить заслуга започаткувати величну історію цієї культури, закласти її духовні основи, створити неперевершені пам’ятки мистецтва. Римлянам судилося продовжувати цю культуротворчу діяльність, піднести її на нову висоту і — що найскладніше — бути відповідальними за останні години існування античної культури.
Між рівнем розвитку, досягнутим на Сході, і примітивними культурами на території Апеннінського півострова на початку I тис. до н.е., існувала глибока прірва. Тільки в VIII ст. до н. е. картина почала змінюватися: з’явилися перші міста й поселення з дійсно високою культурою. Пульс життя в них став битися швидше, його форми ставали все різноманітніше, і вся ця периферія Стародавнього світу, якою була до того часу Італія, почала рухатися.
Чимала заслуга в цьому належала грекам, які активно розселялися в VIII-VI ст. до н.е. по всьому Середземномор’ю, потрапляючи також і до Італії. На південному узбережжі вони засновували колонії, які незабаром перетворилися на важливі порти й економічні центри.
«Запозичення» у греків відіграло надалі значну роль у найрізноманітніших галузях римської культури — в релігії, в філософії, в мистецтві й літературі. Проте, запозичуючи, римляни завжди керувалися тільки своєю культурною традицією.
Іншим епіцентром важливих культурних змін стала північно-західна Італія, де теж створюються міста. Носіями цієї міської цивілізації були етруски — у цей час вони вперше з’явилися на історичній сцені.
Етруски більше сторіччя правили Римом, а сучасна Болонья знаходиться на місці Фельсіни, північної столиці етрусків. У мистецтві обробки металів етруски не знали собі рівних у центральному Середземномор’ї. Їхні шахти й кузні постачали флот і армію всім, що необхідно для ведення загарбницьких воєн. Торгівля металами і металевими виробами, що користувалися не меншим попитом, ніж товари широкого вжитку, дозволила етрускам установити міцні торгові і культурні зв’язки з усіма середземноморськими містами від Афін до Карфагена.
Майже дванадцять століть існував Стародавній Рим. За цей період із невеликої общини в нижній течії ріки Тібр Рим перетворився на величезну державу. Римська цивілізація складалася, як і інші стародавні, на основі об’єднання різних етнічних груп: латинян, сабінян, етрусків, італіків, населення грецьких колоній у південній Італії. Боротьбу із сусідами, війни з ними вів саме Рим, що поступово виріс у великий центр із залежними від нього областями, а пізніше — провінціями на території Європи, Близького Сходу, Африки. Утворилася велика агресивна держава, схильна до постійного збільшення.
Історія Риму розподіляється на три епохи. Рання епоха пов’язана з утворенням держави, це так звана Царська епоха (VIII - кінець VI ст. до н. е.) Після вигнання етрусків і скасування царської влади починається історія Римської республіки, яка триває до початку останнього тридцятиріччя І ст. до н. е. Епоха Імперії (30 р. до н. е.- 476 р. н. е) — завершальний період римської історії.