Анотаційний переклад
Стаття "Визначення несучої здатності стальних колон-балок під дією вогню" написана Спенсером Е. Кваєтом, Марією Е. Морейро Гарлок та Ігнасіо Пайа-Зафортеза, членами Американської спілки цивільних інженерів. Стаття була опублікована в "Журналі конструктивної інженерії", випуску 137, номері 9 від 1 вересня 2011 року2.
Стаття присвячена проблемі аналізу вогнестійкості металевих конструкцій. Розкриваючи дану тему, автори зупиняються на таких питаннях:
зусилля, які виникають в колоні під час дії вогню, та які зумовлюють її роботу як колони-балки;
прототип для дослідження вогнестійкості металевої колони;
порівняльна характеристика значень аналітичного моделювання конструкції та експериментального дослідження реальної конструкції.
Головним питанням статті є опис аналітичного моделювання конструкції. Висвітлюючи дане питання, автори значну увагу приділяють підхіду до проектування конструкції за вимогами вогнестійкості, що базується на моделюванні роботи конструкції. Цей підхід включає в себе три фази моделювання – модель вогняної дії, модель розповсюдження тепла та модель конструкції. У статті детально описується кожен етап моделювання та надається порівняльна характеристика аналітичних та експериментальних даних.
Ця стаття може становити значний інтерес для інженерів-проектувальників, оскільки ймовірність виникнення пожежі існує в будь-якій будівлі, особливо у промислових будівлях значних розмірів, де найчастіше використовується металевий каркас.
Реферативний переклад
Стаття "Сіднейський будинок опери" Йорна Утцона була опублікована у травні 2002 року в буклеті "Сіднейський будинок опери. Принципи проектування Утцона"3.
Стаття описує основні рішення щодо зовнішнього та внутрішнього вигляду Будинку опери в Сіднеї, а також засоби досягнення бажаного результату. Розкриваючи дану тему, автор детально зупиняється на декількох основних моментах.
1. Автор, який є також і головним архітектором проекту Сіднейського оперного театру, розповідає про те, що проект цієї будівлі не схожий на жоден з досі відомих. У процесі проектування, інженери передивились безліч рисунків, креслень, моделей, зразків та макетів, доки прийшли до спільної думки щодо неординарного дизайну театру. "Крила" театру виконані відповідно до сферичної геометрії та розділені ребрами на дрібніші елементи, які можна було б влаштувати зі збірних залізобетонних елементів. Будинок опери є не лише дуже архітектурно виразним завдяки своїм скульптурним обрисам, але є також і функціональним.
2. Для зовнішнього оздоблення оперного театру проектанти обрали кольори природи. Бажаного ефекту було досягнуто за допомогою таких матеріалів як бетон, граніт, кераміка. Зовнішні обриси будівлі виконані таким чином, що лише при фарбуванні їх певним чином можна досягти ефекту цілісності та нерозривності композиції.
3. Інтер'єр театру виконаний таким чином, щоб у відвідувачів виникало враження деякої інтимності та комфорту. Меблі та інші дрібні деталі інтер'єру вибирались згідно до вихідних креслень, побажань замовника та загальної ідеї щодо атмосфери театру, яку хотіли забезпечити автори проекту.
4. Автор статті також відзначає, що нещодавно виникло питання про перебудову театру відповідно до проекту, запропонованого всередині 1960-х років. На думку автора це не є доречним, адже Будинок опери будувався та використовувався саме таким чином, який задовольняє і жителів Сіднею, і гостей міста. Тим не менше, будівля має деякі незначні недоліки, як, наприклад, певні проблеми з акустикою в Концертній залі. Частково перебудови вже було зроблено, коли простір під сценою головної зали перетворили на студійну сцену.
Значну увагу в своїй статті автор приділяє опису джерел, з яких він черпав натхнення для створення неповторного проекту Сіднейської опери. Проектуючи цю будівлю, він прагнув створити видовищний архітектурний ансамбль. Все у ньому підпорядковано одній меті – викликати захоплення у глядачів. Усі елементи будівлі невіддільні один від одного, незважаючи на все різноманіття виглядів і форм. Автор звертає увагу на те, що будівля запроектована таким чином, щоб люди отримували незабутнє враження при вході у будівлю, підніманні сходами, вході до аудиторії, увесь цей час прямуючи в напрямку затоки і спостерігаючи краєвид Сіднейської затоки.
Ще один важливий момент, на мою думку, у тому як автор описує засоби досягнення функціональності будівлі. Проектанти керувались необхідністю забезпечення хорошої акустики і гарного вигляду. Зали і "крила" мають форму, зорієнтовану на сцену, для забезпечення найкращих акустичних якостей і видимості.
Стаття не описує конкретних рішень, прийнятих щодо даної будівлі, оскільки це лише уривок з буклету, а основні принципи проектування перераховані в інших статтях. Дана стаття має на меті надати читачеві загальне уявлення про роботу архітекторів і проектантів, які працювали над створенням Сіднейського будинку опери.