Функціональна оцінка концентрації алкоголю в крові

Вміст алкоголю в крові, %	Функціональна оцінка
Менше 0,3	Немає впливу
0,3 – 0,5	Незначний вплив
0,5 – 1,5	Легке сп`яніння
1,5 – 2,5	сп`яніння середнього ступеню
2,5 – 3	Сильне сп`яніння
3 – 5	Важкий ступінь, може наступити смерть
5 и более	Смертельне сп`яніння

4.Посткоматозна стадія характеризується розвитком різних ускладнень: аспіраційний синдром, гостра дихальна недостатність, гостра серцево-судинна недостатність. Сдомний синдром, абсцинентний синдром, алкогольний амовроз, алкогольна енцефалопатія Гайє- Верніке, міоренальний сндром.

Діагностика: 1) анамнез (вживання алкоголю); 2) запах алкоголю з роту; 3) токсикологічний аналіз біологічних матеріалів (кров, сеча); 4) позитивний ефект від лікування протягом перших 3 годин з моменту госпіталізації в стаціонар; 5) офтальмоскопія: набряк диску (болотяний колір при тютюново-алкогольній дегенерації) зорового нерву.

Невідкладна допомога.

1.Профілактика гострої дихальної недостатності – туалет і санація ротоглотки, відсмоктування вмісту з верхніх дихальних шляхів, ввести повітревід, провести інтубацію трахеї з ШВЛ.

2.Виведення отрути, яка не всмокталась: промивання шлунку з використанням води та 2% розчину гідрокарбонату натрія, сифонна клізма, сольові послаблюючі, ентеросорбенти (ентерос-гель по 15 гр 3 рази на добу, активоване вугілля) 6. Якщо хворий без свідомості, то спочатку проводять інтубацію трахеї, а потім вводять у шлунок зонд.

3.Форсований діурез завжди проводять у три етапи: 1) попереднє водне навантаження (рефортан, неогемодез, 4% гідрокарбонат натрію, 5% глюкоза в об’ємі 1,5-2,0л); 2) швидке введення діуретика (маннітол 1-1,5 гр/кг і/або лазикс), попередньо ввести катетер в сечовий міхур; 3) замісна інфузія розчинів електролітів (0,9% натрія хлорид, розчин Рінгера, глюкозо - калій- магній - інсулінова суміш, хлорид кальцію).

4.Для корекції ацидозу показане внутрішньовенне введення 4% розчину гідрокарбонату натрія 150-200 мл.

5.Прискорити окислення етанолу, ацетальдегіду та ацетату 7: 40% розчин глюкози 20-40 мл внутрішньовенно, тіамін (кофермент піруватдегідрогенази, альфа-кетоглутаратдегідрогенази та транскеталази) 200-250 мг на добу внутрішньовенно перед введенням глюкози (профілактика синдрому Гайє-Верніке), піридоксин (кофермент глутаматдекарбоксилази, аспатрататдекарбоксилази, кінуренази – синтез нікотинової кислоти, гідрокситриптофандекарбоксилази – синтез серотоніну та інш.) 150 мг на добу внутрішньом’язово, нікотинова кислота 1,7% розчин або нікотинамід (кофермент α-кетоглутаратдегідрогенази, піруватдегідрогенази, ізоцитратдегідрогенази, малатдегідрогенази) 2,5% розчин 50-75 мг на добу внутрішньовенно крапельно, рибофлавін-мононуклеотид (входить до складу флавінових коферментів, піруватдегідрогенази, альфа-кетоглутаратдегідрогенази, сукцинатдегідрогенази, ацетилкоензим-А-дегідрогенази, ксантиноксидази та ін.), пантотенат кальція 100 – 200мг перорально або 200 – 300мг внутрішньом’язово, аскорбінова кислота 500-1000 мг на добу внутрішньовенно.

Метаболічну терапію можна доповнити також цитохромом-С (тканинне дихання) 25-50 мг на добу (0,25% розчин 10-20 мл) внутрішньовенно крапельно, попередньо розвести в 500 мл 5% глюкози або 0,9% NaCl.

5.Корекція токсичної полінейропатії: берлітіон (альфа-ліпоєва кислота – кофермент піруватдегідрогенази та альфа-кетоглутаратдегідрогенази, донатор тіолових груп ) 600 мг на добу по 300 мг (1 ампула – 12 мл) внутрішньовенно крапельно, попередньо розвести в 200 мл 0,9% NaCl, вводити через 12 годин.

6.Гепатопротектори: есенціале 10-20мл на добу або гептрал 400-800 мг на добу внутрішньовенно.

7.При нудоті, блюванні вводять метоклопрамід 2 мл 3 рази в день внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Отруєння істиними сурогатами алкоголю.

Пропілові спирти (пропанол-1, пропанол-2, С₃Н₇ОН) 4.

Фізико-хімічні властивості. Без кольору, прозора летюча рідина з характерним запахом, який нагадує ацетон. За смаком етилового спирту. Температура кипіння пропанолу-1 97,8^°С, відносна густина – 0,804, а температура кипіння пропанолу-2 (ізопропанол) – 82,5^°С при відносній густині 0,875. Пропілові спирти отримують синтетичним шляхом, а також в результаті перегонки сивушних масел.

Область застосування: використовують у якості розчинників синтетичних смол, деяких ефірних масел, в якості антифризу.

Токсикокінетика. До 82% пропанолу всмоктується в шлунково-кишкового тракті протягом першої години. Пропанол-1 окислюється 1,5 рази швидше, а пропанол-2 в 2 рази повільніше етанолу. Об’єм розприділення пропанолу-2 складає 0,6-0,7 л/кг. Період напіввиведення пропанолу-2 та його метаболіту ацетону складає 2,9-16,2 годин і 7,6-26,2 годин відповідно. Летальний синтез: пропіловий (ізопропіловий) альдегід – пропілова (ізопропілова) кислота – ацетон. Ферментативному окисленню підлягає 30-50% спирту. А інша частина виводиться у незміненому вигляді нирками і легенями.

Токсичність. Клінічні прояви інтоксикації пропанолом і ізопропанолом відмічаються при їх вмісті у крові на рівні 0,5 гр/л, а при концентраціях 1,0-2,0 гр/л спостерігається розвиток сопору і коми. Смертельна доза складає приблизно 250-400 мл.

Токсикодинаміка. Продукти летального синтезу чинять пригнічуючу дію на центральну нервову систему аж до зупинки дихання, подразнюючу дію на шлунково-кишковий тракт і викликають враження серцево-судинної системи, при цьому розвивається метаболічний ацидоз.

Клініка отруєння пропанолом-2.

При легкому отруєнні, сп’яніння схоже з алкогольним, але від хворого чути запах ацетону. При важкому отруєнні розвиваються токсична кома (при концентрації 1 гр/л), порушення дихання, артеріальна гіпотензія, тахікардія, гіпотермія. Враження шлунково – кишкового тракту проявляються нудотою, блюванням, інколи з домішками крові, аж до профузної кровотечі, може турбувати біль біль по ходу стравоходу і в животі.

Діагностика: 1) анамнез (вживання алкоголю); 2) токсикологічний аналіз біологічних матеріалів (кров, сеча) на наявність пропілового та ізопропілового спирту та їх метаболітів; 3) наявність запаху ацетону у повітрі, яке видихає хворий, кетонемія і кетонурія, при цьому гіперглікемія відсутня.

Невідкладна допомога.

1.Виведення отрути, яка не всмокталась: промивання шлунку, сифонна клізма, сольові послаблюючі, ентеросорбенти (ентерос-гель по 15 гр 3 рази на добу, активованне вугілля).

2.Корекція гіповолемії та диселектролітемії (5-10%глюкоза, розчин Рінгера, 0,9% NaCl, реополіглюкін, рефортан, стабізол).

3.Форсований діурез із залуженням плазми і корекція метаболічного ацидозу (4% розчин натрія гідрокарбонат).

4.Вітамінотерапія і донатори сульфгідрильних груп: кокарбоксилаза (кофермент піруватдегідрогенази, альфа-кетоглутаратдегідрогенази, транскеталази) 200-250 мг на добу внутрішньовенно, піридоксин 100-150 мг на добу внутрішньом’язово , аскорбінова кислота 500-1000 мг/добу (5% розчин до 20 мл на добу) внутрішньовенно, унітіол (донатор тіолових груп) 250-500 мг на добу (5% розчин 5-10 мл на добу) внутрішньом’язово.

5.Корекція токсичної полінейропатії: берлітіон (альфа-ліпоєва кислота – кофермент піруватдегідрогенази та альфа-кетоглутаратдегідрогенази, донатор тіолових груп) 600 мг на добу, по 300 мг (1 ампула – 12 мл) внутрішьовенно крапельно попередньо розвести в 200 мл 0,9% NaCl , через 12 годин.

6.Метаболічна терапія та гепатопротектори.

7.Гемодіаліз, гемосорбція, плазмаферез.

Сивушні масла. Основною складовою частиною сивушних масел являються амілові спирти, а також бутилові та пропілові.

Бутилові спирти (С₄Н₉ОН).

Фізико-хімічні властивості. Рідина з характерним спиртовим запахом. Є 4 ізомери, які відрізняються розміщенням гідроксильної групи в молекулі:

- н-бутиловий спирт (бутанол-1): температура кипіння 117,4⁰С, відносна густина 0,809; погано розчиняється у воді; отримується при бродінні деяких злаків, із відходів цукрового виробництва, а також синтетичним шляхом при відновленні протонового альдегіду;

- втор-бутиловий спирт (бутанол-2): температура кипіння 99,5^˚С - 100^˚С, відносна густина 0,806 ; у воді ще гірше розчиняється, ніж бутанол-1; отримується синтетичним шляхом з бутилена;

- ізобутиловий спирт: температура кипіння 107,5^˚С, відносна густина 0,822 у воді погано розчиняється; отримується синтетичним шляхом або при перегонці сивушних масел;

- трет-бутиловий спирт (триметилкарбінол): температура кипіння 82,9^˚С, відносна густина 0,788; необмежено розчиняється у воді; отримується синтетичним шляхом, гідратацією ізобутилена.

Область застосування. Використовується у якості розчинника в парфумерній та фармацевтичній промисловості, гальмівній рідині і т.д.

Токсикокінетика. Бутилові спирти містять у своєму складі домішки немежових з’єднань (кротиловий і гексиловий спирти – до 10 %, масляний і кротиловий альдегіди – до 3%). До 77% ізобутанолу окислюється до ізомасляного альдегіду і далі в ізомасляну кислоту, в подальшому в кетони до вуглекислого газу і води. Втор-бутанол затримується у легенях і частково перетворюється в метилетилкетон. Трет-бутанол повільно метаболізується, у вигляді глюкороніду виділяється з сечею до 24%.

Токсичність. При важких отруєннях концентрація бутанолу в крові складає 1,0 гр/л і більше. Прийом 150 мл бутилового спирту може викликати важке отруєння, смертельна доза складає біля 200-250 мл.

Токсикодинаміка. Бутилові спирти володіють наркотичною дією, при цьому гальмується центральна нервова система, особливо підкіркові центри, а також викликають метаболічний ацидоз.

Клініка отруєння бутиловим спиртом.

В перші години гострої інтоксикації відмічається різкий солодкуватий запах із роту, чергування коматозного стану з періодами сомноленції. Дуже часто буває клініка субарахноїдального крововиливу, а також характерні зорові розлади.

Невідкладна допомога проводиться також, як при отруєнні пропанолом. При субарахноїдальному крововиливі проводиться його лікування.

Амілові спирти ( С₅Н₁₁ОН).

Фізико-хімічні властивості. Жотувата рідина з характерним сивушним запахом. Відносна густина 0,820, температура кипіння біля 130^˚С. Являється головною складовою частиною сивушного масла (спирт-сирець, самогон).

Токсикокінетика. В організмі людини метаболізуються з утворенням альдегідів, кетонів і кислот. У незміненому вигляді виводиться до 25% спирту.

Токсичність.При важких отруєннях концентрація коливається біля 0,3-0,5 гр/л. Вживання 30- 50 мл амілового спирту може викликати смерть.