28. Знос необоротних активів підприємства.

Знос необоротних активів - сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання. Нарахування зносу на необоротні активи бюджетних установ не має на меті створення резерву для відновлення необоротних активів.

Суми нарахованого зносу відображають зменшення вартості активів та відповідно сум фондів у необоротних активах. За економічною сутністю суми нарахованого зносу є показником того, через який час необоротний актив втрачає свою вартість і повинен відповідати строку фізичного зношення.

Знос об'єктів (предметів) необоротних активів визначається в останній робочий день грудня в гривнях без копійок за повний календарний рік (незалежно від того, в якому місяці звітного року вони придбані або побудовані).

Для нарахування зносу необоротні активи поділяються на

3 групи, за якими закріплено відповідні субрахунки.

Групу 1 складають необоротні активи, що обліковуються на субрахунках 103,106 (підгрупа 1). Це будинки, споруди, їх структурні компоненти (у тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування) та передавальні пристрої.

Групу 2 складають необоротні активи, що обліковуються на субрахунках 104 (крім підгруп 1, 2), автомобільний транспорт на субрахунку 105, інструменти та інвентар на субрахунку 106 (крім підгрупи 1), необоротні активи на субрахунку 117. Це автомобільний транспорт та вузли, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна тара.

Групу 3 складають необоротні активи, що обліковуються на субрахунках 104 (підгрупи 1, 2), 105 (крім автомобільного транспорту), 107 (підгрупа 1), 108 (у частині багаторічних насаджень, які досягли експлуатаційного віку), 121, 122. Це будь-які інші необоротні активи, не включені до груп 1 і 2.

29. Оцінка стану та ефективності використання основних засобів підприємства.

Поліпшення використання основних засобів с одним із важливих напрямів підвищення ефективності виробництва. Характеристика цього процесу повинна супроводжуватись належною оцінкою. Для проведення кількісної оцінки використання основних засобів необхідно застосовувати систему показників. Для Ґрунтовної аналітичної оцінки систему показників можна розділити на дві групи:

-узагальнюючі та часткові.

Узагальнюючі показники мають забезпечити отримання достатньої кількості інформації, на основі якої можна зробити висновки про ефективність використання всієї сукупності основних засобів (фондів) підприємства та виявити наявні резерви поліпшення їх використання.

До узагальнюючих показників відносять:

- фондовіддачу,

- фондомісткість,

- рентабельність виробництва,

- коефіцієнт використання виробничої потужності підприємства.

Для оцінки використання основних засобів доцільно застосовувати показник їх рентабельності, який характеризує відношення прибутку до середньорічної первісної їх вартості.

Наступний важливий показник - коефіцієнт використання виробничої потужності (Квп) підприємства.

До часткових показників оцінки використання основних фондів переважно належать натуральні показники та коефіцієнти, за допомогою яких можна здійснити оцінку ефективності використання окремих груп основних фондів підприємства, а також оцінку їх використання в окремих підрозділах підприємства. Разом з цим, ці показники поділяють на дві групи: екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів.

До показників екстенсивного використання основних засобів (фондів) належать коефіцієнти використання планового, режимного і календарного часу роботи устаткування, коефіцієнт змінності роботи устаткування, показник який характеризує внутрішньо-змінні простої устаткування.

Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних засобів мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на організацію використання активної частини основних засобів в другу зміну. Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори матеріального стимулювання працівників підприємств. Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах, а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.