9. Методи планування діяльності підприємства

Планування-це засіб досягнення мети, це функція управління, це процес розробки та узгодження процесу.

Методи:

-Економіко-статистичний -потрібен найбільший період

-Факторно-аналітичний-дозволяє отримати більш реальні планові завдання

-Техніко-економічний-встановлення відповідних тарифів, цін

-Балансовий-являє собою систему показників

-Графоаналітичний-використування графіків і діаграм при визначені певних показників

-Ресурсний-викорстовується.при монопольному становищі пі-ва на ринку або слабкій конкуренції

10. Оперативно-виробниче планування — це здійснення розрахунків по виробництву продукції на місяць, добу, зміну; розробка графіків, доведення завдань до внутрішніх структурних підрозділів. На великих підприємствах даним видом планів займається виробничо-диспетчерський відділ. Оперативно-виробниче планування ставить своїм завданням насамперед забезпечення рівномірної роботи підприємства, що важливо для своєчасного виконання договірних зобов'язань.

В залежності від місця застосування розрізняють міжцехове і внутріцехове оперативно-виробниче планування; від змісту робіт — календарне планування (складання графіків роботи) і диспетчерування виробництва (контроль за виконанням завдань). Міжцехове оперативно-виробниче планування забезпечує координацію діяльності у виробництві між цехами підприємства (основними і допоміжними), внутріцехове — забезпечує розробку календарних планів виробництва для дільниць, доведення завдань до робочих місць. Слід відзначити, що зміст оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва і проявляється через певні системи. Кожна система включає такі елементи:

О планово-облікову одиницю (деталь, партія деталей, комплект деталей, замовлення);

О календарно-планові нормативи;

О порядок встановлення завдань.

11. Критерії оптимізації постачання матеріально-технічних ресурсів підприємства.

Критерії оптимізації постачання матеріально-технічних ресурсів підприємства

Процес оптимізації обсягів постачання виробничих фондів передбачає розрахунок таких планових показників, які дозволяють безперебійно виробляти та реалізовувати продукцію при мінімально допустимих витратах на формування виробничих запасів підприємства.

Умовою оптимізації обсягу поставки матеріальних ресурсів на підприємство є вимога мінімізації сукупних витрат з управління запасами, які складаються з витрат на зберігання замовлення, витрат, що пов’язані з формуванням виробничих запасів, та витрат, які пов’язані з дефіцитом запасів.

До витрат зберігання відносять – 1) амортизація осн.фондів,зберігання цінності,2) Виплата з/п 3)витрати на соц. страх. від з/п ( комунальні платежі) 4) Орендна плата (якщо осн.фонди орендуємо) 5)Накладні витрати

До витрат на формування виробничих запасів відносять – 1)Витрати на оплату отриманих товарно-матер цінностей 2) транспортні витрати 3)накладні витрати

До витрат, пов’язаних з дефіцитом запасів – виплата постач. у зв’язку з дефіцитом товарів.

12. Зміст, завдання та місце виробничої програми в системі господарська планів підприємства.

Виробнича програма-це система планових показників ви-ва за обсягом, асортиментом та якістю продукції.

Фактори, що впливають на вироб.програма:

-галузь та вид діяльності пі-ва

-розмір підприємства

-складність виробничого процесу

Виробнича програма.складається з розділів:

-планове завдання по обсягу,номенклатурі та сортименту продукції що випускається

-планве завдання по якості що випускається

-план реалізації прод.

-план введення в ви-во нової продукції

Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог: 1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів; 2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції; 3) обґрунтування плану виробництва продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

13. Методи вимірювання та показники виробничої програми підприємства.

Для вимірювання обсягу продукції (послуг) комунальних підприємств використовують такі види вимірників (показників): 1) натуральні; 2) умовно-натуральні; 3) вартісні (грошові); 4) нормативно-трудові.

Натуральні показники найбільш точно відображають фізичний обсяг продукції (послуг). Вони відповідають вимогам зіставлення показників з випуску (реалізації) продукції за різні періоди. Натуральні вимірники дозволяють безпосередньо порівнювати показники виробничої програми різних підприємств галузі, складати матеріальні баланси, визначати розмір споживання продукції (послуг) на одного мешканця та ін.

Виробнича програма підприємств більшості галузей комунально-побутового господарства, внаслідок однорідності їх продукції (послуг), на відміну від промислових підприємств, що мають широкий перелік виготовлюваної продукції, може бути охарактеризована одним натуральним показником (вимірником). Кожна підгалузь комунального господарства має свій, властивий тільки їй натуральний вимірник (показник), який і виражає результат основної виробничої функції підприємства. Так, показниками (вимірниками) виробничої програми міських водопроводів є кубічні метри води; пралень - тонни випраної сухої білизни; лазень - кількість помивок; газових мереж - кубічні метри газу і т.п.

Умовно-натуральні вимірники (показники) застосовуються в деяких галузях комунального господарства поряд з натуральними. Наприклад, виробничу програму пралень визначають не тільки загальною вагою сухої білизни, а і в приведених, тобто умовних тоннах, що враховують різні витрати праці на обробку масової та індивідуальної білизни. Для обчислення в умовно - натуральних одиницях використовують відповідні коефіцієнти приведення.

Вартісні (грошові) показники виробничої програми використовують поряд з натуральними вимірниками усі підприємства комунального господарства. Виробнича програма комунального підприємства у вартісному вимірі характеризує доходи (виручку) від реалізації продукції (послуг) і дає змогу зіставляти доходи й витрати підприємства, визначати його прибуток, рівень рентабельності.

Грошові вимірники використовують як узагальнюючі показники для характеристики розвитку комунального господарства і забезпечення населення комунально-побутовими послугами по місту (області) в цілому, оскільки окремі види послуг виражають різними показниками.

Нормативно-трудові вимірники застосовують у комунальному господарстві для визначення обсягу виробничо-експлуатаційної роботи у нормативних людино-годинах. Нормативно-трудові показники використовують у тих випадках, коли перелік виконуваних робіт великий, а самі види робіт, як правило, неодноразово повторюються за розрахунковий період на одних і тих же територіях (ділянках). Так, нормативно-трудові показники (вимірники) застосовують для обчислення обсягу робіт з експлуатації водопровідних, каналізаційних, газових мереж; обсягу робіт з утримання об’єктів зелених насаджень і ін.

Показниками виробничої програми є:

- кількісні (вартісні, натуральні, умовно-натуральні, трудові)

- якісні (сортність, марка, вміст корисного компонента, частка продукції, що відповідає світовим стандартам, частка експортної продукції)