41. Сутність та класифікація нематеріальних активів підприємства.

Нематеріальні активи — це довгострокові права або переваги, яких набуває власник прав, відображені в балансі організації як витрати на їх придбання і доведення до стану, придатного для використання за призначенням, з метою одержання прибутку (доходу).

Класифікація та облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об’єкта за такими групами:

1) права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

2) право користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

3) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

4) права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорти рослин, породи тварин, “ноу-хау”, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

5) авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

6) гудвіл;

7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Основними ознаками нематеріальних активів є:

Ø відсутність матеріально-речової структури;

Ø використання протягом тривалого часу (понад один рік);

Ø здатність бути корисними підприємству;

Ø високий ступінь невизначеності розмірів можливого у майбутньому прибутку завдяки їх використанню.

42.Зміст плану матеріально-технічного забезпечення та вихідні умови його розроблення

Планування матеріально-технічного забезпечення являє собою чітке передбачення та програмування на перспективу потреби у матеріально-технічних ресурсах на основі прийнятих норм їх витрат, обсягів постачання матеріальних ресурсів та виробничих запасів підприємства

За кожним видом матеріальних ресурсів розробляється баланс, у якому визначається такий взаємозв’язок: виробнича потреба у кожному виді матер. рес.в відповідно до виробн. програми пі-ва+– інша потреба у окремих матер.рес., зумовлена технологічними відходами та технол.браком ви-ва, природним убутком матеріалів та сировини+ нормативи виробничих запасів на кінець планового періоду= постачання матер.-техніч. рес. кожного виду за окремими постачальниками+ мобілізація внутрішніх резервів за рахунок впровадження системи заходів по економії витрат окремих ресурсів+ залишки матер. рес. кожного виду на складах пі-ва на початок планового періоду

Обігові фонди підприємства – це предмети та засоби праці, що беруть участь тільки в одному виробничому циклі, за який повним обсягом переносять свою вартість на вартість виробленої продукції, змінюють чи повністю втрачають свою споживну вартість.

43. Критерії оптимізації постачання матеріальних ресурсів.

Процес оптимізації обсягів постачання виробничих фондів передбачає розрахунок таких планових показників, які дозволяють безперебійно виробляти та реалізовувати продукцію при мінімально допустимих витратах на формування виробничих запасів підприємства.

Умовою оптимізації обсягу поставки матеріальних ресурсів на підприємство є вимога мінімізації сукупних витрат з управління запасами, які складаються з витрат на зберігання замовлення, витрат, що пов’язані з формуванням виробничих запасів, та витрат, які пов’язані з дефіцитом запасів.

До витрат зберігання відносять – 1) амортизація осн.фондів,зберігання цінності,2) Виплата з/п 3)витрати на соц. страх. від з/п ( комунальні платежі) 4) Орендна плата (якщо осн.фонди орендуємо) 5)Накладні витрати

До витрат на формування виробничих запасів відносять – 1)Витрати на оплату отриманих товарно-матер цінностей 2) транспортні витрати 3)накладні витрати

До витрат, пов’язаних з дефіцитом запасів – виплата постач. у зв’язку з дефіцитом товарів.