30. Характеристика трудових ресурсів підприємства.

Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і. непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.

Труд.ресурси під-ва - це сук-сть його працівників як найважл.елементу ресурсн.потенціалу під-ва, що приводить у дію всі інші види ресурсів. Персонал під-ва (кадри) – колектив працівників відповідного проф.-кваліф.рівня, що вкладають свою працю, фіз.та роз.здібності, свої знання та навички у здійснення господ.діяльності під-ва і вкл.-ся до його облік. складу.

Керівники – це працівники, що займають посади керівників під-ств та інших структ.підрозділів. До них належать директори, начальники, завідуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структ.одиницях та підрозділах, головні спеціалісти, а також заступники перелічених керівників.

Спеціалісти – робітники, що виконують спец.інж.-техн., економ.на інші роботи: інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, консультанти, соціологи тощо.

Службовці – працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господ.обслуговування, зокрема - діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретарі-друкарки, стенографістки тощо.

Робітники – це персонал, безпосередньо зайн.у процесі ств-ня матер.цінностей, а також зайнятий ремонтом, переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням матер.послуг та іншим. Окрім того, до складу робітників вкл.двірників, прибиральників, охоронців, кур’єрів, гардеробників.

Важливим напрямком класифікації персоналу підприємства є його розподіл за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

31. Мотивація праці як фактор підвищення її ефективності.

Мотивація – це процес стимулювання окремої людини або групи людей до діяльності, що направлена на досягнення індивідуальних та загальних цілей організації (підприємства).

Мотивація на рівні підприємства має базуватися на таких вимогах:

-надання рівних можливостей щодо зайнятості і службового просування.

-узгодження рівня оплати праці за її результатами та визнання особистого внеску у загальний успіх.

-захист здоров’я працюючих;

-можливість творчої реалізації працівника

-підтримка в колективіатмосфери довіри;

На практиці розрізняють такі види мотивації:

1.економічна (пряма): -відрядна оплата, -почасова оплата,

-премії за реалізацію, -участь у прибутках, -оплата навчання

-виплати за відсутність невиходів

2.економічні (непрямі): -пільгове харчування, -доплати за стаж, -пільгове користування житлом, транспортом тощо.

3.не економічні:

-збагачення праці

-гнучкі робочі графіки

-охорона праці

-програми підвищення якості трудового життя

-просування за службою

-участь у прийнятті рішень на більш високому рівні

Крім згаданих вище видів мотивації існує її поділ на індивідуальну та групову, зовнішню та внутрішню тощо.