1. Підприємство як суб’єкт господарювання, його місце в системі ринкових відносин

Соціально-орієнтована економіка базується на поєднанні принципу свободи ринку з принципом соціальної справедливості, який реалізує держава

Побудова соціально-орієнтованої економіки, яка функціонує на засадах ринкового механізму, спрямованана забезпечення:

- Економічної та соціальної взаємодії господарюючих суб’єктів;

- Пріоритетності суспільних інтересів;

Господарюючі суб’єкти – це учасники ринкових відносин, які здійснюють господарську діяльність у сфері суспільного виробництва, виготовляючи продукцію (товари, роботи, послуги) та реалізуючи свою господарську компетентність через сукупність господарських прав та обов’язків.

Основною господарською одиницею, первинною ланкою соціально-орієнтованої економіки є підприємство

Підприємство – це економічно, технічно, соціально відокремлене виробництво товарів та послуг для задоволення потреб споживачів на основі самостійних рішень і відповідальності за ризик.

Підприємство, як форма господарювання, згідно з Господарським кодексом України, являє собою самостійних суб’єкт ринку, створений компетентними органами державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, визначеному законами

Як суб’єкт ринку, підприємство є юридичною особою, що має:

Відокремлене майно; Рахунки в установах банку; Самостійний баланс; Печатку із найменуванням; Ідентифікаційний код;

Основними ознаками підприємства є:

- Задоволення, насамперед, зовнішніх потреб споживачів

- Здійснення господарської комерційної чи некомерційної діяльності, спрямованої на досягнення прибутку, інших економічних та соціальних результатів. Для цього підприємство обирає предмет господарювання, відпо­відну йому структуру і систему управління

- Набуття статусу юридичної особи, яка відповідає певним характеристикам, що встановлені чинним законодавством

-Самостійністьгосподарюючої ланки, що має відокремлене майно, вартість якого відображується в самостійному балансі підприємства; джерелами утворення є грошові та матеріальні внески засновників, доходи від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності, доходи від цінних паперів, кредити банків та інших кредиторів

- Свобода прийняття рішень.

- Наявність власного ризику, як можливої небезпеки отримання негативних наслідків (наприклад, ризик збуту готової продукції, ризик недостатності грошових коштів), так і можливості через нього отримати кращі результати у зв’язку з прийняттям підприємством неординарних рішень

Як об’єкт ринкових відносин, підприємство являє собою специфічний товар, що має вартість і споживчу вартість. Вартість підприємства складає його майно-матеріальні та нематеріальні активи у ціновій формі. Споживча вартість полягає у здатності підприємства приносити його власнику прибуток.

2.Організаційно-економічні умови функціонування підприємств.

У ринковій економіці підприємство функціонує як цілісна, єдина і збалансована система, що орієнтована на певну мету. По своїй суті підприємство – це осередок активної діяльності певного професійно-організованого колективу людей, здатного за допомогою наявних засобів виробництва і сучасних інформаційних ресурсів здійснювати обрані напрямки діяльності і виробляти матеріальні блага і послуги для задоволення попиту споживачів в умовах визначеного ризику

Основні організаційно-економічні умови функціонування підприємства:

- Самоокупність,рентабельність,самофінансування;

- Дотримання заходів та рішень влади

- Матеріальна зацікавленість та відповідальність

- Суверенітет підприємства як виробника

- Суверенітет підприємства як споживача

- Економічна самостійність

- Матеріальна зацікавленість та відповідальність за результати господарювання

В умовах ринку характер функціонування підприємства визначається вільним підприємництвом господарюючих суб’єктів, з одного боку, і об’єктивними обмеженнями, що існують у будь-якій економічній системі, з другого.

Чинники, що обмежують діяльність підприємства:

- Обумовлені попитом на продукцію та послуги;

- Обумовлені ресурсами підприємства;

- Фінансові обмеження:

- Обмеження часом, через інфляцію

- Вимоги до якості і безпеки продукції

3.Зовнішнє середовище функціонування підприємства та його характеристика

Зовнішнє середовище – це сукупність: господарюючих суб'єктів; економічно-суспільних і природничих умов; державних та міжнародних інституцій; інших зовнішніх (відносно підприємства) глобаль­них чи локальних умов та чинників

Зовнішнє середовище є складним через кількість і різноманітність своїх характеристик: мінливим; динамічним; нестійким.

Підприємство в процесі своєї діяльності стає учасником ринкових відносин. Елементи зовн. Середовища які справляють вплив на підприємство опосередковано утворюють макросередовище функціонування підприємства. Ці елементи збільш. чи зменш. Результативність його діяльності, становлять мікросередовище.Основні ознаки: складність, динамізм, мінімальність, нестійкість, невизначеність.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні та економічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливають на підприємства та їхнє мікросередовище опосередковано.

У досить складному макросередовищі, що оточує підприємство, діє значно більше кількість чинників, ніж у макросередовищі. Цим чинникам властивий рівень варіантності, невизначеності та непередбачуваності можливих наслідків. Така дія факторів макросередовища обумовлена тим, що вони впливають на підприємство і суб’єкти його оточення, макросередовище не прямо, а опосередковано. До основних факторів макросередовища, за якими підприємство має уважно стежити та правильно оцінювати пов’язані з ними загрози чи зиски при розробці підприємницької стратегії, відносяться: економічні, екологічні, політичні та міжнародні.

Всього є 7 інтегрованих факторів макросередовища:

1) Природні 2) Демографічні 3) Науково – технічні

4) Економічні 5) Екологічні 6) Політичні

7) Міжнародні

4. Класифікація підприємств і форми власності

Підприємства класифікуються за різними ознаками:

Мета і характер діяльності:

-Комерційні (прибуток)

-Некомерційні (благо чинність)

Форми власності:

-Приватні

-Колективні

-Комунальні

-Державні

-Змішані

Спосіб утворення та формування статутного фонду:

-Унітарні (одна особа)

-Корпоративні (2 і більше)

Форма господарювання:

-Одноосібні приватні підприємства

-Кооперативні

-Орендні

-Господарські товариства (ЗАТ, ВАТ)

Національна належність, капітал:

-Національні

-Іноземні

-Змішані

Галузево-функціональні види діяльності:

-Промислові

-Транспортні

-Торгові

-с\г

Зза розміром:

-малі

-середні

-великі

Існують також добровільні об’єднанн підприємств:

1)асоціації – найпростіша форма договірного об’єднання підприємств з метою постійної координації господарської діяльності.

2)корпорація – договірне об’єднання господарчих суб’єктів на основі інтеграції їх науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів, з делегуванням певних повноважень централізованого регулювання кожного з учасників;

3)консорціум – тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети.

4)концерни – форма статутних об’єднань підприємств, що характеризується єдністю власності і контролю.

5)картелі - договірне об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності.

6)синдикати – організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створення спільного збутового органу.

7)трести – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємям, в єдиний виробничо-господарський комплекс.

8)холдінги – державницьке інтегроване товариство, що само безпосередньо не займається виробничою діяльністю, а використовує свої фінансові кошти для придбання контрольних пакетів акцій інштих підприємств, які є учасниками концерну.

9)фінансові групи - об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства.