Перспективи розвитку туризму в регіоні

Основною рекреаційно-туристичною зоною регіону є Азовське узбережжя, із довжиною прибережної смуги - 112 км. Тут є не тільки прекрасні морські пляжі (близько 900 тис. м), але і мінеральні джерела, лікувальні грязі та сприятливі кліматичні умови, хоча інфраструктура туристичної діяльності розвинена слабо.

Одним із найдавніших міст України є м. Біловодськ, де збереглися унікальні пам’ятки архітектури. Тут у 1767 році був заснований найдавніший на півдні Росії - Деркульский кінний завод. Зараз Біловодський район єдиний в Україні, у якому знаходяться 3 державних кінних заводи і де конярство – провідна галузь сільського господарства. Також у цій місцевості розміщена унікальна Чернухінська птахофабрика. На ній знаходиться більш 3500 перепелів, тут створено музей рідких домашніх птахів, конеферма та розплідник вітчизняних порід сторожевих собак. Щорічно проводяться виставки собак, а узимку - собачі бої. Таке поєднання можна успішно використовувати з метою фермерського та пізнавального туризму.

Основними зонами та центрами перспективного розвитку туризму в Донецькому регіоні є державний історико-архітектурний заповідник у місті Слов’яногірськ, Національний природний парк «Святі гори», Азовське узбережжя та міста Донецьк, Луганськ, Маріуполь, курорт Слов’янськ. Видами туризму, на які необхідно звернути особливу увагу є оздоровчий, пізнавальний, фермерський, рибальський та інші.

Важливе державне значення в подальшому розвитку туризму Донецького регіону буде мати Азовське узбережжя. В даний час тут використовується в основному пляжно-купальний відпочинок. До цього виду варто додати й інші послуги та види туризму, а також покращити якість обслуговування.

З метою подальшого ефективного розвитку туризму в даному регіоні варто проводити регулювання кількості відпочиваючих та природоохоронні заходи. Негативний вплив на природні комплекси Національного природного парку «Святі Гори» роблять нерегульовані туризм і масовий відпочинок рекреантів. Крім того, необхідно здійснювати контроль за кількістю прибуваючих неорганізованих туристів до Азовського узбережжя.

Даний регіон є промисловою зоною із недостатньою кількість рекреаційних територій. Назріла необхідність створення нових заповідних і рекреаційних територій та розширення існуючих з метою доведення відсотку заповідності до 3-3,5% від загальної території регіону. Актуальним є також створення міждержавних (українсько-російських) заповідних територій для збереження ландшафтного та біологічного різноманіття.

Інтенсифікація розвитку туризму може сприятливо вплинути на забезпечення стійкого економічного зростання, екологічне оздоровлення і соціальну стабілізацію в регіоні.

Тема: Характеристика туристично-рекреаційного Карпатського регіону Рекреаційно-туристичний потенціал регіону

Карпатський регіон включає Закарпатську, Івано-Франківську, Чернівецьку і Львівську області, розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Регіон має площу 56,6 тис. км^2, (9,4% території України). Географічне положення його досить вигідне, так як він знаходиться у центрі Європи на перетині транспортних шляхів із Заходу на Схід та з Півночі на Південь.

Щільність населення становить 86 чол./кв.км, що на 20% вища за середньодержавні показники, але досить нерівномірна - в гірських районах вона зменшується до 20 чол. на км². В міських поселеннях проживає 49,9%, що менше ніж в середньому по Україні. Серед міст одне велике – Львів та декілька середніх - Чернівці, Івано-Франківськ, Ужгород, Дрогобич, Мукачеве та інші. Регіон повністю забезпечений власними трудовими ресурсами, існує навіть їх надлишок.

З огляду на нерівномірне розміщення рекреаційних ресурсів і, насамперед, природно-ресурсної бази, у регіоні виділяють три райони: Прикарпатський і Закарпатський курортно-оздоровчі та Гірсько-Карпатський туристсько-оздоровчий.

Природні умови регіону досить різноманітні. Карпатське пасмо гірських хребтів у формі дуги простягається в напрямі з північного заходу на південний схід і проходить через усі області регіону. Висота гір коливається від 500 до 1500 м. Окремі шпилі (Говерла, Піп Іван) перевищують 2000 м. Вся територія передгірних і гірських районів Карпат розділена долинами гірських річок, притоків великих рік - Тиси, Дністра і Прута - належить до лісолучної природної рослинної смуги, але завдяки особливостям геологічної будови, рельєфу, а головне, різниці в висотах над рівнем моря тут спостерігається велика різноманітність ґрунтових і кліматичних умов, клімат її - континентальний. Континентальність клімату пом'якшується в результаті дії двох факторів: по-перше, переміщення повітряних мас із заходу, а по-друге, особливостями рельєфу - висотою над рівнем моря. З цим пов'язана і різниця в сумах опадів і в температурному режимі. В цілому, територію регіону за кліматом можна поділити на шість вертикальних грунтово-кліматичних полів: Передкарпатське і Закарпатське передгір'я, Закарпатська низина, гірські лісолучні райони, полонинна (субальпійська) та надполонинна (альпійська) частина територій.

Загальна структура основного природно-ресурсного потенціалу регіону представлена в таблиці.