§ 6. Порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), що виникають у сільському господарстві

1. Колективні трудові спори — це розбіжності, що вини- кають між власником сільськогосподарського підприємства і трудовим колективом із питань встановлення на підпри- ємстві або зміни існуючих соціально-економічних умов праці й побуту, укладення і виконання колективних дого- ворів та інших угод між власником підприємства і трудо- вим колективом чи профспілковими організаціями.

Чинне законодавство України не передбачає порядку розгляду колективних трудових спорів, за винятком поряд- ку вирішення розбіжностей при укладенні колективного договору. Відповідно до ст. 14 КЗпП строки, порядок ве- дення переговорів, вирішення розбіжностей, що при цьому виникають, порядок розроблення, укладення колективного договору та внесення до нього змін і доповнень, відпо- відальність за його виконання регулюються Законом "Про колективні договори і угоди". Порядок вирішення інших колективних трудових спорів регулюється Законом СРСР від 20 травня 1991 р. "Про порядок розв'язання колектив- них трудових спорів (конфліктів)", який зберігає свою чинність.

Сторонами у колективних трудових спорах є: трудовий колектив, профспілкова організація, власник підприємства або орган управління господарської системи.

2. Вимоги трудового колективу про встановлення чи зміну існуючих соціально-економічних умов праці та побу- ту, укладення й виконання колективних договорів та ін- ших угод формулюються й затверджуються на загальних зборах (конференції) більшістю голосів членів даного ко- лективу, профспілкової організації чи делегатів конферен- ції. Так, наприклад, у колективному договорі встановлюю- ться взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробни- чих, трудових, соціально-ековомічних відносин, а саме:

змін в організації виробництва і праці;

забезпечення продуктивної зайнятості;

нормування праці, встановлення форм і системи її опла- ти, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

участі трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);

режиму роботи, тривалості робочого часу й відпочинку;

умов і охорони праці;

забезпечення житлово-побутового, культурного, медич- ного обслуговування, організації оздоровлення та відпо- чинку працівників;

гарантій діяльності профспілкової чи інших представ- ницьких організацій трудящих.

Сформульовані трудовим колективом або профспілковою організацією вимоги викладаються у письмовій формі та надсилаються адміністрації підприємства. Інтереси трудово- го колективу або профспілкової організації може представ- ляти уповноважений ними орган.

Власник підприємства або уповноважений ним орган зо- бов'язаний розглянути висунуті вимоги і повідомити трудо- вий колектив чи профспілкову організацію про своє рішен- ня. Про кожний випадок колективного трудового спору (конфлікту) власник або уповноважений ним орган під- приємства зобов'язаний поінформувати місцеву державну адміністрацію чи органи місцевого самоврядування.

3. Органами, які розглядають вимоги трудового колекти- ву або профспілкової організації, можуть бути:

а) примирні комісії;

б) трудові арбітражі.

Примирні комісії створюються в триденний строк з іні- ціативи однієї зі сторін із рівного числа їх представників і розглядають вимоги трудового колективу або профспілки. Комісії можуть консультуватися з членами трудового ко- лективу, власником або уповноваженим ним органом, орга- нами державної влади та місцевого самоврядування, іншими зацікавленими організаціями і зобов'язані викори- стати всі наявні можливості для врегулювання колективно- го трудового спору (конфлікту). Рішення комісії прий- мається за згодою сторін на основі переговорів, оформ- ляється протоколом і є для сторін обов'язковим.

У разі недосягнення згоди в примирній комісії для роз- в'язання трудового конфлікту створюється трудовий арбіт- раж, кількісний і персональний склад якого визначається сторонами. Рішення трудового арбітражу є обов'язковим для виконання, коди сторони попередньо про це до- мовились.

Якщо примирна комісія і трудовий арбітраж не змогли врегулювати спору, причини цього в письмовій формі дово- дяться до відома трудового колективу або профспілки, які в такому разі мають право використати для задоволення заявлених вимог усі інші передбачені законом способи, аж до повного чи часткового припинення роботи на підпри- ємстві (невиходу на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків), тобто страйку.

4. Страйк є особливою формою і крайнім заходом роз- в'язання колективних трудових спорів (конфліктів). Рі- шення про нього приймається на зборах (конференції) тру- дового колективу або профспілкової організації таємним голосуванням не менш як 2/3 голосів членів цього колек- тиву або профспілки (делегатів конференції). Страйк очо- лює уповноважений трудовим колективом або профспілкою орган. При цьому треба мати на увазі, що ніхто не може бути присилуваний до участі або до відмови від участі у страйку. Власник або уповноважений ним орган має бути письмово попереджений про початок страйку і можливу його тривалість не пізніше ніж за два тижні. Своєю чер- гою, вони негайно попереджають постачальників і спожи- вачів, транспортні організації, а також інші зацікавлені підприємства, установи, організації.

5. Страйк може бути визнаний у судовому порядку незаконним із наслідками, передбаченими чинним законо- давством України. Приміром, коли він проводиться:

а) з політичних мотивів, у тому числі з вимогами про зміну конституційного ладу, про скликання, розпуск чи зміну порядку діяльності вищих органів державної влади, про відставку їх керівників чи керівників держави, про зміну кордонів, а також із вимогами, що порушують на- ціональну рівноправність;

б) у тих галузях, де проведення страйків заборонено;

в) після заборони проведення страйку або прийняття рішення про мораторій на проведення страйків у певний період.

Рішення про визнання оголошеного або розпочатого страйку незаконним приймається обласним судом або Вер- ховним Судом України протягом десяти днів від моменту подання заяви до відповідного суду. Це зобов'язує трудо- вий колектив або профспілкову організацію скасувати чи припинити страйк і відновити роботу не пізніше наступно- го дня після вручення копії рішення органові, який очолює страйк.

Розділ ХХII ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ПРИВАТНОГО ПІДСОБНОГО ГОСПОДАРСТВА