§ 4. Компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю працівників сільського господарства

1. Власник сільськогосподарського та іншого підпри- ємства, установи, організації АПК несе матеріальну відпо- відальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконан- ням трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці. Правові підстави та порядок притягнення до відповідальності вин- них осіб визначені відповідними Правилами, затвердже- ними постановою Ради Міністрів України від 23 червня 1973 p., зі змінами й доповненнями до них, затвердженими

постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 p.

2. Власник звільняється від компенсації за шкоду, якщо доведе, що вона заподіяна не з його вини, а умови праці не є причиною моральної шкоди. Відповідно до п. 2 назва- них Правил доказами вини власника можуть бути:

акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання;

висновок службових осіб (органів), які здійснюють конт- роль і нагляд за охороною праці та додержанням законо- давства про працю, або профспілкового органу щодо при- чин ушкодження здоров'я;

медичний висновок про професійне захворювання;

вирок або рішення суду, постанова прокурора, висновок органів дізнання чи попереднього слідства;

рішення про притягнення винних осіб до адміністра- тивної чи дисциплінарної відповідальності;

рішення органів соціального страхування про відшко- дування власником витрат на допомогу працівникові в разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з ушкодженням здоров'я;

показання свідків.

3. Компенсація з боку власника за ушкодження здоров'я працівника складається з: виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини); виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого); компенсації витрат на медичну та соціальну допомогу.

За доведеності заподіяння моральної шкоди вона також компенсується потерпілому.

4. Розмір відшкодування втраченого потерпілим заробітку встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності [останній визначається медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здо- ров'я] і середньомісячного заробітку на час ушкодження.

5. Моральна шкода компенсується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи за висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі:

домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи);

рішення комісії по трудових спорах;

рішення суду.

Розмір компенсації за моральну шкоду не може переви- щувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (не- залежно від будь-яких інших виплат).

6. Витрати на медичну та соціальну допомогу (на додат- кове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезу- вання, санаторно-курортне лікування, придбання спеціаль- них засобів пересування тощо) відшкодовуються потерпі- лому, якщо потреба в ній підтверджена висновками МСЕК. При визначенні розміру відшкодування ступінь вини по- терпілого в ушкодженні його здоров'я не враховується.

Розмір компенсації витрат на додаткове харчування ви- значається на підставі раціону харчування, розробленого Міністерством охорони здоров'я, і довідки місцевих органів державної виконавчої влади про середні ціни на продукти у відповідний період, а за згодою власника — довідки організацій торговельної мережі чи управління ринками.

Витрати на ліки, протезування (крім протезів із доро- гоцінних металів), придбання санаторно-курортних путі- вок, засобів догляду за потерпілим визначаються на під- ставі рецептів лікарів, довідок про вартість або відповідних рахунків.

7. Спори між потерпілим або іншими заінтересованими особами і власником щодо права на компенсацію за за- подіяну шкоду, визначення чи перерахування її розміру, а також щодо факту наявності порушення правил охорони праці, ступеня вини власника і потерпілого та інших умов, від яких залежить розмір компенсації за шкоду, вирі- шуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.