§ 3. Гарантії прав сільськогосподарських працівників на охорону здоров'я та безпечні умови праці

1. Чинне законодавство передбачає дві групи гарантій щодо забезпечення реалізації права працівників сільсько- господарських підприємств на охорону здоров'я і створення безпечних умов праці.

До першої групи належать гарантії права на охорону праці вже при прийнятті на роботу, до другої групи — гарантії права на охорону праці у процесі трудової діяльності.

2. Законодавець вимагає, щоб умови трудового договору в усіх його формах відповідали положенням законодавчих та інших нормативних актів щодо охорони праці. Заборо- няється приймати громадян на роботу, яка протипоказана їм за станом здоров'я.

При прийнятті на роботу із заздалегідь відомим високим ступенем потенційного ризику виникнення професійного захворювання адміністрація підприємства зобов'язана попе- редити працівника про найбільш імовірний строк виник- нення такого захворювання і укласти з ним трудовий договір, що діє до цього строку, з наданням йому в май- бутньому іншої роботи із збереженням попереднього за- робітку.

При укладенні трудового договору підприємство зобо- в'язане організувати проведення медичного огляду (якщо це зумовлено особливостями того чи іншого виробництва). Відповідно до ст. 19 Закону "Про охорону праці" власник повинен організувати за власний кошт проведення попе- реднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протя- гом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на тяжких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового ме- дичного огляду осіб віком до 21 року. Перелік працівників, які підлягають медичному оглядові, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здо- ров'я України за погодженням із Державним комітетом України з нагляду за охороною праці. Власник має право притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, до дисциплінарної відпо- відальності та зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. За час проходження ме- дичного огляду за працівником зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Укладаючи трудовий договір, громадяни мають право вимагати надання їм необхідної інформації про умови й охорону праці на робочих місцях, про пільги і компенсації, а підприємство зобов'язане виконати цю вимогу.

3. Під час реалізації трудового договору адміністрація сільськогосподарських та інших підприємств АПК зобов'я- зана впроваджувати сучасні засоби охорони праці та забез- печувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають вироб- ничому травматизмові та професійній захворюваності. В разі виявлення у працівника ознак професійного захворю- вання адміністрація на підставі медичного висновку зо-

бов'язана перевести його в установленому порядку на іншу роботу.

Для осіб, які вперше влаштовуються на роботу, а також тих, хто переводиться на іншу роботу, адміністрація зо- бов'язана проводити інструктажі з охорони праці, орга- нізовувати навчання безпечним способам виконання робіт і наданню першої допомоги потерпілим від нещасних ви- падків. Кодекс законів про працю вимагає, щоб жоден працівник не був допущений до самостійної роботи без інструктажу з техніки безпеки (ввідного інструктажу). Крім того, має проводитись інструктаж на робочому місці, періодичний інструктаж, а у випадках виявлення фактів порушення правил техніки безпеки — ще й позаплановий. На кожного працівника оформляються особові картки, в яких записуються відомості про проведені інструктажі та про видані допуски до роботи. Для вдосконалення системи навчання в царині охорони праці з квітня 1983 p. введено в дію галузевий стандарт "ОСТ 46.0.1.126-82 ССБТ. Ор- ганізація навчання з охорони праці в сільському госпо- дарстві. Загальні положення". Відповідно до цього стандар- ту всі керівники і спеціалісти не рідше двох разів на рік повинні проводити зі своїми підлеглими інструктаж на ро- бочих місцях. Щороку всі трудівники сіл мають навчатись у робочий час за затвердженими програмами обсягом 32 години, а спеціалісти й керівні працівники — не менше одного разу на шість років протягом одного-трьох місяців (залежно від кваліфікації) з відривом од виробництва на факультетах підвищення кваліфікації сільськогосподарсь- ких вузів, у школах управління.