§ 5. Правове регулювання страхування майна сільськогосподарських підприємств

1. Природно-кліматичні умови та інші обставини можуть справляти негативний вплив на виробництво продукції та сировини рослинного і тваринного походження та одержан- ня сільськогосподарськими підприємствами прибутків. Щоб запобігти такій ситуації, в Україні формується інститут страхування. Відповідно до Закону "Про страхування" під страхуванням розуміють цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), здій- снюваному за рахунок грошових фондів, що формуються через сплату ними страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

2. Відповідно до Указу Президента України від 13 черв- ня 1994 р. "Про обов'язкове страхування майна державних підприємств і організацій" та постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 1995 р. "Про затвердження Поло- ження про порядок та умови обов'язкового страхування майна державних підприємств і організацій" запроваджено обов'язкове страхування майна державних підприємств, у

тому числі сільськогосподарських, зокрема врожаю сіль- ськогосподарських культур і насаджень радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Що ж до майна колективних і селянських (фермерсь- ких) господарств та інших приватних суб'єктів аграрного підприємництва кооперативного і корпоративного типів, то його страхування є добровільною справою.

3. Згідно з Положенням про порядок та умови обов'яз- кового страхування майна державних підприємств і ор- ганізацій воно здійснюється з метою забезпечення захисту майнових інтересів цих підприємств і організацій у разі пошкодження або знищення їх майна внаслідок техноген- них аварій чи стихійного лиха. Об'єктом страхування є майно державних підприємств і організацій (крім бюджет- них), що належить до основних виробничих фондів.

Страховим випадком при цьому страхуванні є: пошко- дження або знищення об'єкта страхування внаслідок тех- ногенних аварій (не передбачене регламентом або відповід- ною технічною документацією відхилення виробничого процесу, за якого контроль за останнім та управління ним стають неможливими, що призводить до вибухів, пожеж, поширення токсичних газів, парів і радіоактивних речовин, розлиття агресивних та отруйних рідин, інших специфіч- них явищ руйнівного характеру); стихійне лихо (земле- трус, зсув, повінь, ураган, паводок, буря, злива, град, обвал, сель, затоплення, удар блискавки, незвичні для даної місцевості морози і великі снігопади, ожеледь, осі- дання грунту, дія підґрунтових вод, цунамі, пожежа, зу- мовлена дією природних сил); ліквідація наслідків техно- генних аварій чи стихійного лиха.

4. Обов'язкове страхування майна радгоспів та інших ДСП і організацій здійснюється за рахунок їх коштів стра- ховиком, який одержав відповідну ліцензію в Укрстрахна- гляді та визначений за погодженням із страхувальником. Платежі при цьому виді страхування відносять на собі- вартість продукції (робіт, послуг).

Майно державних підприємств і організацій страхується в межах його балансової вартості. В разі зміни останньої умови договору обов'язкового страхування підлягають пе- реглядові. Об'єкт вважається застрахованим у повному об- сязі з моменту укладення договору, але не раніше сплати першого платежу. Державні сільськогосподарські підпри- ємства щорічно, за два місяці до закінчення поточного календарного року подають органові, що здійснює функції управління їх майном, перелік об'єктів страхування з за-

значенням його, а також вартості, проекти розрахунків страхових тарифів і нормативів витрат на страхування, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

5. Внесення страхових платежів проводиться у такі тер- міни: за перше півріччя — до 15 січня, за друге — до 1 липня поточного року. Максимальні розміри страхових тарифів і мінімальні розміри страхових сум по кожному об'єкту страхування визначаються з урахуванням ступеня ризику і затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому мінімальна страхова сума встановлюється на рівні залишкової вартості об'єкта. Індивідуальні стра- хові тарифи не можуть перевищувати затверджених мак- симальних.

6. Страхувальник має право вибору страховика. Перелік страховиків, які отримали ліцензії на проведення обов'яз- кового страхування, Укрстрахнагляд щорічно публікує в періодичній пресі. Страховик не може відмовити страху- вальникові у здійсненні страхування за максимальними тарифами. Страховики і страхувальники мають право за взаємною згодою укладати договори добровільного страху- вання, що передбачають додаткові умови й доповнюють обов'язкове страхування.

7. Майно, внаслідок відчуження якого змінилася форма власності, визнається застрахованим, якщо інше не буде обумовлено страховиком і страхувальником у договорі. Термін дії останнього — один календарний рік.

8. У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний вжити всіх можливих заходів до зменшення розміру збитків і врятування застрахованого майна. Протя- гом 72 годин від моменту пошкодження або знищення майна він повинен письмово сповістити про це страховика, а протягом одного місяця подати йому обумовлені догово- ром документи про обставини події та розмір завданих збитків. У такому разі страховик бере участь у роботі комісії з визначення обставин настання страхового випадку та розміру збитків.

У разі знищення об'єкта страхування розмір збитків визначається в межах страхової суми на основі його балан- сової або залишкової вартості, а в разі пошкодження — на основі вартості відновлення, але пропорційно страховій сумі. Загальна сума виплат не повинна перевищувати стра- хової суми, обумовленої в договорі обов'язкового стра- хування.

9. Виплата страхового відшкодування здійснюється в мі- сячний термін від дня одержання страховиком усіх необ- хідних документів, що підтверджують розмір завданих збитків, перерахуванням відповідних грошових сум на роз- рахунковий рахунок страхувальника в установі банку, за- значеній в договорі. Витрати, пов'язані з перерахуванням цих сум, здійснюються за рахунок страховика. Останній не має права відмовити страхувальникові у виплаті страхового відшкодування, за винятком: страхових випадків, що на- стали через воєнні дії та їхні наслідки; заворушень, по- встань і заколотів, диверсій; прийняття тим чи іншим державним органом рішень, що призвели до пошкодження або знищення майна; навмисних дій працівників страху- вальника; навмисних дій третіх осіб; техногенних аварій, зумовлених систематичним нерегламентованим використан- ням технологічного устаткування; пошкодження або зни- щення майна, яке перебувало за межами України; природ- них процесів і тих, що неминуче відбуваються під час роботи (корозія, гниття, природний знос тощо).

10. В разі відмови виплатити страхове відшкодування страховик у триденний термін має письмово повідомити про це страхувальника з обов'язковим зазначенням причин відмови. Страховик, який виплатив страхувальникові стра- хове відшкодування за пошкоджене або знищене майно, дістає право регресу до особи, яка несе відповідальність за завдані збитки.

Спори між страхувальником і страховиком щодо укла- дення договору обов'язкового страхування і виконання його умов вирішуються в установленому законодавством по- рядку.

11. Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. "Про ставки платежів по державному обов'язковому страхуванню врожаю сільськогосподарських культур у радгоспах та інших державних сільськогоспо- дарських підприємствах на 1993 рік" та від 14 квітня 1994 р. "Про ставки платежів по державному обов'язково- му страхуванню врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах" на найближчі роки встановлено однакові ставки платежів для державних і недержавних суб'єктів аграрного підприємництва (за умо- ви, що недержавні суб'єкти добровільно здійснюють таке страхування).

Розділ XVI ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА