§ 2. Організаційно-правове забезпечення виконання фінансової частини виробничо-господарського плану сільськогосподарського підприємства

1. Виробничо-господарська діяльність сільськогосподар- ських підприємств неможлива без правильної організації їхнього фінансового господарства, складання і виконання фінансової частини виробничо-господарських планів. Фінансове забезпечення такої діяльності сприяє ефективно- му використанню грошових і матеріальних ресурсів під- приємства. Саме тому фінансова частина — це невід'ємна складова виробничо-господарського плану, головним зав- данням якої є мобілізація та раціональне використання фінансових ресурсів із метою втілення в життя різно- манітних виробничих і господарських заходів. Це здій- снюється прийняттям юридичних актів, у яких дістають нормативне закріплення принципи та основні положення, пов'язані з фінансовою дисципліною у сфері аграрної підприємницької статутної діяльності.

2. У загальних і спеціальних правових актах дістали вияв основні принципи фінансової діяльності сільськогос- подарських підприємств. Вони тісно пов'язані з поняттям

фінансової дисципліни, метою якої є забезпечення без- перебійного та збалансованого функціонування цих під- приємств через акумуляцію, перерозподіл і використання їхніх коштів.

3. Фінансова діяльність сільськогосподарських підпри- ємств підпорядкована їхнім статутним цілям і завданням. Ці підприємства відповідно до чинного законодавства від- кривають у банківських установах рахунки для зберігання коштів, ведення касових, депозитних, кредитних і розра- хункових операцій, про що ці установи в обов'язковому порядку інформують податкові інспекції за місцем держав- ної реєстрації підприємств.

За суттю і спрямованістю відносини сільськогосподар- ських підприємств з установами банків можна поділити на три групи:

1) касові операції, пов'язані з вкладами і зберіганням коштів цих підприємств, а також із касовим їх обслуго- вуванням;

2) активні (кредитні) операції, за допомогою яких під- приємствам видаються позички;

3) розрахункові операції, що перебувають у нерозривно- му зв'язку з кредитними відносинами.

4. В основу таких дій покладено договір про поточний (розрахунковий) рахунок, який укладається між устано- вою банку та сільськогосподарським підприємством (в особі його першого керівника).

Підприємство має право відкрити тільки один розрахун- ковий (поточний) та один валютний рахунок у будь-якій банківській установі. Відкриття рахунку здійснюється як за місцем його реєстрації, так і в інших установах банків за згодою сторін. Законом не заборонене відкриття розрахун- кових субрахунків для філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства за їх місце- знаходженням¹.

За загальним правилом не повинно існувати подвійних розрахункових (суброзрахункових) та інших рахунків, що мають характер розрахункових, у різних установах банків. Одначе суброзрахункові рахунки, відкриті не за місцем реєстрації підприємства, можуть існувати за умови, що вони зареєстровані за місцезнаходженням основного рахун- ку або обслуговуються спеціалізованими банківськими ус- тановами і перебувають на обліку в податкових інспекціях за своїм місцем реєстрації (юридичною адресою).

5. З урахуванням вимог Указу Президента України від 16 березня 1995 р. "Про заходи щодо нормалізації пла- тіжної дисципліни в народному господарстві України" за договором установа банку зобов'язується зберігати кошти на рахунку клієнта, зараховувати суми, що надходять на цей рахунок, виконувати розпорядження клієнта щодо їх переведення і видачі з рахунку та проведення інших бан- ківських операцій, передбачених для рахунку даного виду нормативними актами, у послідовності, що визначається керівником підприємства, коли це прямо не суперечить чинному законодавству. В разі накопичення у підприєм- ства платіжних документів у зв'язку з невідпорним стяг- ненням коштів згідно з чинним законодавством оплата їх має здійснюватися банками при надходженні коштів'у при- мусовому порядку з додержанням календарної черговості.

Перерахування і видача коштів із рахунків у банків- ських установах проводяться за розпорядженням їх органів управління, зокрема в колективних сільськогосподарських підприємствах, спілках селян, сільськогосподарських вироб- ничих кооперативах, акціонерних товариствах — правлін- ня, у державних сільськогосподарських підприємствах і то- вариствах з обмеженою відповідальністю — директора. Такі розпорядження є дійсними за умови підписання їх уповноваженим керівником і головним (старшим) бухгал- тером підприємства-клієнта.

6. З метою нормалізації грошового обігу, платіжної дис- ципліни і зниження темпів зростання емісії грошей законо- давством передбачено, що суб'єкти підприємництва (у то- му числі аграрного) мають здійснювати між собою однора- зові розрахунки за товари, продукцію, роботи й послуги, вартість яких перевищує трикратний розмір мінімальної заробітної плати, лише у безготівковому порядку. Установи банків видають протягом календарного місяця готівку на поточні потреби в межах 15-кратного розміру мінімальної заробітної плати. Готівка на витрати по відрядженнях не належить до поточних потреб і видається банками за окре-

мими чеками. Дія зазначених положень не поширюється на розрахунки недержавних сільськогосподарських підпри- ємств і фермерів з організаціями і підприємствами торгівлі.

Сільськогосподарські підприємства розпоряджаються коштами, які зберігаються на їхніх рахунках у кредитних установах, відповідно до їх цільового призначення. Вони розглядаються як власні кошти цих підприємств. Від них відрізняють позичкові кошти, одержувані від кредитних установ. Основу грошових вкладів становить договір позич- ки, за яким сільськогосподарське підприємство є кредито- ром, а установа банку — боржником. Щоправда, такий договір ускладнюється елементами схову та доручення. Од- нак елементи позичкових відносин мають тут досить вели- ку питому вагу.

До депозитних відносин по вкладах застосовуються пра- вила, викладені у Цивільному кодексі України. Водночас зміст договору про поточний (розрахунковий) рахунок не обмежується положеннями, які випливають з договору по- зички. Це зумовлено тим, що банківські установи не тільки зберігають кошти сільськогосподарських підпри- ємств, а й розпоряджаються ними доти, доки ті не вимага- тимуть їх повернення. Крім того, вони проводять касове обслуговування народного господарства і є єдиним розра- хунковим центром.

Для обліку надходження та видачі грошей ведеться касо- ва книга за встановленою формою. Контроль за її правиль- ним веденням покладається на головного (старшого) бух- галтера сільськогосподарського підприємства.

7. Організаційно-правове забезпечення виконання фінан- сової частини виробничо-господарського плану сільськогос- подарського підприємства підтримується не тільки позитив- ним нормативним регулюванням грошово-кредитно-банків- ських відносин. Значна роль у цьому процесі відводиться так званій економічній відповідальності як вагомому засо- бові впливу на порушників грошових зобов'язань. Відпо- відні майнові наслідки повинні передбачатись, як правило, у договорі, але вони можуть мати місце і у випадках, передбачених чинним законодавством.

Найчастіше економічна відповідальність у сфері грошо- во-кредитно-банківських відносин дістає вияв у формі не- устойки (пені, штрафу). Таку обов'язкову плату, що по- ширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, за- проваджено постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1993 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Бездоговірна відповідальність за порушення готівкового обігу передбачена Указом Президента України від 22 жовт- ня 1993 р. "Про внесення змін до Указу Президента Ук- раїни "Про заходи щодо скорочення готівкового обігу" від 12 червня 1993 p. Згідно з ним до підприємств, установ та організацій, винних у порушенні положень про готівковий обіг, органи державної податкової служби на підставі ма- теріалів здійснених ними перевірок і подань комерційних банків, державної контрольно-ревізійної служби, Націо- нального банку України застосовують фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі сум перевищення нормативів розрахункових операцій чи наявних у касах надлімітних грошей. Штраф стягується до державного бюджету України у беззаперечному порядку.

Встановлено також матеріальну відповідальність за по- рушення нормативу обігу розрахункових платіжних доку- ментів. Постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. "Про норматив обігу платіжних документів в Ук- раїні" передбачено, що в разі перевищення нормативного строку платежів суб'єкт господарської діяльності — від- правник коштів має право безакцептного списання з банку, що його обслуговує, пені в розмірі 2 відсотків від суми платежу за кожний день затримки. Своєю чергою банк має право безакцептного списання суми виплаченої пені з ор- ганізації, винної в перевищенні нормативного строку пла- тежу (Мінзв'язку України, банку платника).