§ 1. Поняття фінансової діяльності та її правове регулювання

1. Реалізації спеціальної правоздатності сільськогоспо- дарських підприємств усіх форм власності та легальних організаційно-правових форм господарювання, досягненню цілей останніх підпорядковано їхню фінансову діяльність. Саме тому її правовому регулюванню відводиться значне місце в аграрному праві. Як і виробничо-господарська, фі- нансова діяльність є найважливішим інститутом вказаної галузі національного права.

Фінансова діяльність являє собою діяльність сільсько- господарських підприємств із виконання фінансової части- ни їхніх виробничо-господарських планів.

Фінансовий план — це частина виробничо-господарсько- го плану сільськогосподарського підприємства, який скла- дається на основі індикативного плану його розвитку. Як у державних, так і в колективних сільськогосподарських під- приємствах основні показники фінансових планів характе- ризують, по-перше, одержання прибутку від реалізації продукції, надання послуг, виконання робіт, заняття тор- гівлею, від діяльності підсобних і міжгосподарських підприємств, від цінних паперів інших підприємств, еле- ментів ринкової інфраструктури, а також від асигнувань із державного бюджету та інших джерел; по-друге, витрати коштів, пов'язані з розвитком виробництва. До останніх, зокрема, належать капіталовкладення, приріст нормативу власних обігових коштів, кошти, що витрачаються на від- творення виробництва, формування основного стада, при- дбання обладнання та інших матеріальних цінностей, спла- ту податків, створення й використання спеціальних фондів, повернення банківських позичок і відсотків, часткову участь у міжгосподарських підприємствах та елементах ринкової інфраструктури (банки, страхові компанії тощо) кооперативного і корпоративного типів.

2. фінансова діяльність охоплює як внутрішньо-, так і зовнішньофінансові відносини. Метою перших є створення необхідної фінансової бази для виробництва продуктів хар- чування, продовольства і сировини рослинного і тваринного

походження структурними виробничими підрозділами, а других — сприяння аграрним товаровиробникам (через на- дання їм кредитів, страхування врожаю) в їхній статутній діяльності, а також у реалізації виробленої ними продукції (продовольства, сировини, у тому числі й після їх перероб- ки) відповідно до вимог ринкової економіки.

Цей інститут аграрного права характеризується різними ознаками, внаслідок чого йому притаманні правові норми ряду галузей права. Внутрішньофінансові відносини за своєю суттю є відносинами внутрішньогосподарськими. Са- ме тому вони охоплюються предметом аграрного права. Зовнішньофінансові відносини частково регламентуються нормами цивільного, господарського, адміністративного і фінансового права. Це дає підставу стверджувати, що ін- ститут фінансової діяльності суб'єктів аграрного права на- лежить до комплексних правових інститутів.

Фінансова діяльність сільськогосподарських підприємств підпорядкована їхнім цілям і завданням у галузі господа- рювання. Ці підприємства відкривають у банківських уста- новах рахунки для зберігання коштів і проведення всіх касових і розрахункових операцій відповідно до встановле- них чинним законодавством правил.

3. Правове регулювання фінансової діяльності сільсько- господарських підприємств здійснюється як загальними, так і спеціальними законами і підзаконними правовими актами.

Найважливішими з першої групи актів є Закони "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про колективне сільськогосподарське підприємство" і "Про селянське (фермерське) господарство", які складають правову основу спеціальної право- та дієздатності цих суб'єктів щодо здійснення фінансової діяльності. Вони є тією правовою базою, на основі якої розвивається спе- ціальне законодавство, що регулює саме фінансові від- носини в усій їхній багатогранності. До останнього, зокре- ма, належить Закон "Про банки і банківську діяльність", а також правові акти (рішення, постанови, інструкції та ін.) Національного банку України та правління останнього про ведення касових операцій, відкриття рахунків тощо.

4. Предметом спеціального регулювання є організаційно- правові, кредитні та страхові відносини, що виникають у сфері взаємодії всіх сільськогосподарських підприємств між собою, з іншими спеціальними суб'єктами (банками, стра- ховими компаніями тощо), а також із державою та міс- цевими Радами народних депутатів. Ці відносини регулюю-

ться низкою нормативних актів, зокрема Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від З квітня 1993 p., Положенням про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженим рішенням правління Національного банку від 24 травня 1993 p., Законом "Про систему оподаткування".

5. Відповідно до Законів "Про колективне сільськогос- подарське підприємство" і "Про господарські товариства" особливості фінансової діяльності цих суб'єктів підприєм- ництва полягають у тому, що їхні фінансові ресурси фор- муються за рахунок доходів, амортизаційних відрахувань, коштів, одержаних від продажу майна, цінних паперів, пайових та інших внесків. Вказані суб'єкти мають право одержувати кредити на комерційних засадах та під заста- ву. Причому держава не несе відповідальності за їхніми кредитними зобов'язаннями.

Фінансові правовідносини радгоспів, інших державних сільськогосподарських і міжгосподарських підприємств, співзасновником яких є держава, грунтуються на нормах Закону "Про підприємства в Україні", в якому перед- бачаються джерела фінансування, а також можливість ко- ристування кредитом. Їхні фінансові ресурси формуються за рахунок прибутку, внаслідок реалізації різноманітних договорів, державної підтримки та інших джерел. На від- міну від них СФГ відповідно до ст. 20 Закону "Про селян- ське (фермерське) господарство" формують свої фінанси за рахунок власних доходів, тобто прибуткової господарської діяльності.

6. Предметом правового регулювання законодавства про фінансування і кредитування сільськогосподарських під- приємств є сукупність фінансових відносин, що виникають у процесі організації та виконання ними фінансових зо- бов'язань. У цьому процесі виникає декілька різновидів таких відносин:

1) фінансові відносини, що складаються між сільсько- господарськими підприємствами і фінансовими органами. Вони охоплюють податкові та інші обов'язкові платежі, котрі повинні сплачувати ці підприємства. Йдеться про податки з прибутку, на фонд заробітної плати, плату за землю, транспортні, дорожні збори тощо;

2) фінансові відносини, які виникають у процесі вико- нання бюджету поточного року і є підтримкою з боку держави сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання.

Маються на увазі окремі напрями фінансування аграрного виробництва. Нині, хоча це фінансування є мізерним, воно спрямовується на підготовку (перепідготовку) кадрів, лісоустрій, державні централізовані капіталовкладення, ви- конання цільових програм, компенсацію підприємцям ви- трачених ними власних коштів, будівництво об'єктів соціального призначення тощо. Ці кошти виділяються (до- туються) з державного бюджету;

3) розрахункові відносини, що виникають між сільсько- господарськими підприємствами та іншими суб'єктами у процесі господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань. Ці відносини — досить копітка й відпові- дальна ланка діяльності. За теперішніх умов неплатежів від неї значною мірою залежать діяльність і саме існування цих підприємств;

4) кредитні відносини, що виникають між сільськогос- подарськими підприємствами, установами банків та іншими суб'єктами у зв'язку з одержанням позичок.

Коло зазначених відносин не є обмеженим. Вони можуть бути різноманітними за цілями, напрямами і строками використання. У повному обсязі ці правовідносини мають бути врегульовані у кредитному договорі.