§ 3. Організаційно-правове забезпечення впровадження господарського розрахунку в сільськогосподарських підприємствах

1. Підприємницька діяльність сільськогосподарських під- приємств не можлива без впровадження повного госпрозра- хунку. Виходячи зі змісту чинного законодавства, можна констатувати, що це економічний метод господарювання на принципах оперативно-господарської самостійності, мате- ріальної заінтересованості та економічної відповідальності суб'єктів за наслідки своєї діяльності при одночасному за- безпеченні повної самоокупності їх розширеного відтво- рення за рахунок власних доходів і кредитів банків. За повного госпрозрахунку сільськогосподарські підприємства за рахунок доходів, одержуваних від власного виробництва, і кредитів банківських установ покривають усі затрати, пов'язані не тільки з простим відтворенням і справлянням платежів до бюджету, а й з капіталовкладеннями, спрямо- ваними на розширення основних і збільшення обігових фондів та створення відповідних фондів економічного сти- мулювання. Повний госпрозрахунок передбачає також досягнення сільськогосподарськими підприємствами такого

рівня рентабельності, який забезпечував би покриття за рахунок їхніх власних доходів затрат на розширене відтворення.

2. На відміну від самих суб'єктів підприємництва (ко- лективних сільськогосподарських підприємств, спілок се- лян, акціонерних товариств, державних сільськогосподар- ських підприємств тощо) як юридичних осіб, що діють на засадах повного госпрозрахунку, їхні структурні виробничі підрозділи господарюють на принципах внутрішньогоспо- дарського розрахунку. Вони використовують різні його форми, правове закріплення яких залежить від юридичного статусу госпрозрахункової ланки. В основі останнього ле- жать повноваження правосуб'єктності, яка характеризує госпрозрахункову ланку у сфері виробничо-госгіодарських відносин. Структурні виробничі підрозділи господарюють на принципах внутрішньогосподарського розрахунку, який доповнює повний госпрозрахунок. Особливо це стосується тих підрозділів, де організація та стимулювання праці ро- бочої сили здійснюються на засадах колективного (бригад- ного), внутрішньогосподарського орендного підряду або внутрішньогосподарської кооперації тощо.

3. Госпрозрахунок як метод організації виробничо-госпо- дарської діяльності колективних сільськогосподарських під- приємств (радгоспів) та їх структурних виробничих під- розділів об’єднує планування та облік, оперативний конт- роль і аналіз, матеріальну заінтересованість і відповідаль- ність за певну ділянку роботи. Його впровадження забезпе- чує організаційно-господарську самостійність при вироб- ництві продукції, підвищенні її якості та зниженні собі- вартості, розподілі доходів, використанні внутрішніх резервів виробництва, порівнянні затрат і результатів ви- робництва, створення для всіх госпрозрахункових ланок однакових економічних умов.

4. Правове регулювання госпрозрахунку здійснюється відповідно до спеціального Положення, затверджуваного загальними зборами членів колективного сільськогосподар- ського підприємства (зборами його уповноважених), дирек- тором радгоспу або керівником іншого сільськогосподар- ського підприємства. Це Положення за своїм змістом нале- жить до локальних правових актів.

Основою господарської діяльності структурних виробни- чих підрозділів сільськогосподарських підприємств є річні госпрозрахункові виробничі завдання, які розробляються одночасно з річними поточними планами їх економічного і соціального розвитку. Правління колективних сільськогос-

подарських підприємств (директори радгоспів) або керів- ники інших сільськогосподарських підприємств на дого- вірних засадах забезпечують їх необхідними матеріально- технічними засобами, закріплюють за ними земельні ділянки, трактори, іншу сільськогосподарську техніку, ро- бочу і продуктивну худобу тощо.

5. Розрахункові операції між учасниками внутрішньо- господарських відносин рекомендується здійснювати за до- помогою розрахункових чеків. Суть цих відносин полягає в тому, що надання послуг одним госпрозрахунковим струк- турним виробничим підрозділом іншому, в тому числі передавання виробленої продукції та інших матеріалів з підрозділу в підрозділ або правлінню колективного сільськогосподарського підприємства (адміністрації радгос- пу), здійснюється за допомогою розрахункових чеків, в яких зазначається, кому, за що і на яку суму їх видано. Чеки призначені для оперативного обліку затрат на про- дукцію і виконання робіт. Не виключається можливість застосування замість внутрішньогосподарських розрахунко- вих чеків розрахункових знаків — своєрідних внутрішньо- господарських грошей. Останні, як і чеки, використовують як засіб плати при внутрішньогосподарському обігу матері- альних засобів і коштів. Така практика забезпечує форму- вання у трудового колективу в цілому і в кожного працівника почуття повновласного господаря колективного надбання.

Виробничі структурні госпрозрахункові підрозділи мають змогу в межах підприємства самостійно розпоряджатися не тільки засобами виробництва, а й одержуваною продук- цією. В окремих випадках господарство може на договірних засадах передавати таким трудовим колективам право са- мостійно реалізовувати вироблену ними продукцію (робо- ти, послуги), використовувати одержані прибутки, у тому числі для оплати праці, сплати податків і відрахувань до державного фонду соціального страхування, а також від- кривати рахунки в установах банків чи фінансово-розра- хункових центрах.

Впровадження внутрішньогосподарського розрахунку пе- редбачає матеріальне заохочення працівників виробничих підрозділів відповідно до результатів їхньої праці. Рівно- часно вони несуть матеріальну відповідальність за пору- шення технології та збільшення собівартості продукції. Са- ме тому широке впровадження внутрішньогосподарського розрахунку сприяє значному підвищенню ефективності аг- рарного виробництва та матеріальної заінтересованості чле-

нів підприємств кооперативного, учасників і працівників підприємств корпоративного типів і працівників державних сільськогосподарських підприємств у результатах своєї праці.

6. Складниками повного госпрозрахунку сільськогоспо- дарського підприємства є самоокупність та самофінансу- вання. Економічні закони вимагають, щоб виробничо-гос- подарська діяльність здійснювалася на засадах не тільки покриття затрат власними доходами, а й одержання коштів, необхідних для забезпечення розширеного відтво- рення майна цього підприємства. Це необхідна умова кон- струювання ринкових відносин, всебічного застосування за- сад підприємництва, здійснення виробничо-господарської діяльності таким чином, щоб кожна галузь була прибутко- вою і лише від цього залежала матеріальна заінтересо- ваність працівників.