§ 1. Поняття й сутність виробничо-господарської діяльності. Її правове регулювання

1. Усі сільськогосподарські підприємства (незалежно від форм власності та організаційно-правових форм господарю- вання) здійснюють виробничо-господарську діяльність від- повідно до принципів спеціальної правосуб'єктності на за- садах підприємництва. Свої зусилля вони спрямовують на реалізацію цілей, завдань і функцій, що випливають з їхньої спеціальної право- та дієздатності, тобто на вироб- ництво (а по можливості й на власну переробку, збе- рігання) і реалізацію продуктів харчування, продовольства і сировини рослинного і тваринного походження відповідної якості з найменшими затратами.

Виробничо-господарська діяльність являє собою такі вре- гульовані нормами аграрного права відносини, які спрямо- вані на виробництво продукції сільського господарства (продуктів харчування, продовольства і сировини рослин- ного і тваринного походження), а також на її переробку, зберігання та реалізацію з метою одержання прибутку.

Ця діяльність спрямована на реалізацію спеціальної пра- восуб'єктності, тобто на розвиток основних (рослинництво і тваринництво), додаткових (садівництво, бджільництво, птахівництво, ставкове рибництво, тепличне і парникове господарство з вирощування овочів тощо) та допоміжних (переробка продовольства і сировини власного виробницт- ва, промисли, торгівля через власну або орендовану тор- говельну мережу тощо) галузей.

Співвідношення галузей, розвиткові яких приділяє увагу те чи інше сільськогосподарське підприємство, залежить від природно-кліматичних та економічних умов. Діяльність приватних юридичних осіб грунтується не на якихось вка- зівках державних органів влади і/чи управління, а на праві вільного вибору. Так, ст. 20 Закону "Про селянське (фермерське) господарство" встановлено, що це господарст- во самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалі- зацію, налагоджує виробництво сільськогосподарської про- дукції, її переробку у встановленому порядку та реаліза-

цію, на власний розсуд вибирає партнерів по економічних зв'язках у всіх сферах діяльності, в тому числі іноземних. Нарівні з сільськогосподарським виробництвом воно може займатися будь-яким іншим видом діяльності, не забороне- ної законодавством України.

Аналогічним чином і такі приватні за своєю суттю суб'єкти аграрного підприємництва, як колективні сіль- ськогосподарські підприємства, спілки селян, сільськогос- подарські виробничі кооперативи, відповідно до ст. 13 За- кону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" також самостійно визначають напрями сільськогосподар- ського виробництва, його структуру і обсяг, розпоряджаю- ться виробленою продукцією та доходами, здійснюють будь-яку діяльність, що не суперечить законодавству Ук- раїни. 1 державні сільськогосподарські підприємства при виборі галузей, визначенні спеціалізації виходять із при- родно-кліматичних та економічних умов. Проте на відміну від приватних юридичних осіб це здійснюється державою як власником відповідно до статей 18 і 20 Закону "Про підприємства в Україні" та ст. 37 Закону "Про власність". Водночас для всіх підприємств основним узагальнюючим показником фінансових результатів їхньої господарської діяльності є прибуток.

Нарівні з розвитком рослинництва і тваринництва сіль- ськогосподарські підприємства мають право здійснювати промислову переробку своєї продукції — як самостійно, так і на основі міжгосподарської кооперації та агропромис- лової інтеграції. Для більш повного й рівномірного викори- стання трудових ресурсів і місцевих джерел сировини, під- вищення своєї прибутковості вони можуть створювати і розвивати підсобні виробництва, а також різні промисли;

вступати в договірні відносини з будь-якими суб'єктами підприємництва (фізичними і юридичними особами, у тому числі з іноземними) з метою створення філій, цехів із виготовлення різних товарів. Така діяльність є допоміж- ною, оскільки основною, статутною діяльністю є виробниц- тво продуктів харчування рослинного і тваринного похо- дження.

2. Сферою виробничо-господарської діяльності сільсько- господарських підприємств є як внутрішньо-, так і між- господарські відносини.

Вказана правомочність цих підприємств випливає зі змісту ст. 13 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", згідно з якою таке підприємство має право кооперуватися з промисловими підприємствами та устано-

вами при переробці сільськогосподарської продукції, виго- товленні промислових та інших товарів, розширенні сфери соціально-культурного, комунально-побутового обслугову- вання сільського населення, підготовці й перепідготовці кадрів. Як юридичні особи колективні сільськогосподарські підприємства, спілки селян, сільськогосподарські виробничі кооперативи, акціонерні товариства, товариства з обмеже- ною відповідальністю можуть брати участь у міжгоспо- дарській діяльності через створення спільних підприємств або на договірних засадах. Вони є учасниками різнома- нітних організаційно-майнових відносин, що формуються в процесі їхньої основної, статутної діяльності. Сюди входить і наступна їхня діяльність, пов'язана з реалізацією ви- роблених ними продуктів харчування рослинного і тварин- ного походження (в тому числі в переробленому вигляді), яка за своїм змістом належить до майнових відносин, що мають товарно-грошовий характер.

3. Впровадження зазначених засад у практику господар- ської діяльності сільськогосподарських підприємств забезпе- чує останнім оперативно-господарську самостійність і під- приємницьку свободу дій.

Виробничо-господарська діяльність колективних і дер- жавних сільськогосподарських підприємств та інших суб'єктів аграрного підприємництва здійснюється на плано- вих засадах. Так, ст. 20 Закону "Про підприємства в Україні" встановлено спільне для всіх суб'єктів правило, згідно з яким вони самостійно планують свою діяльність і визначають перспективи розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцію, роботи, послуги та необхідність забезпечення їх виробничого та соціального розвитку, під- вищення доходів. Основу планів становлять державні за- мовлення та договори, укладені зі споживачами (покупця- ми) продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріаль- но-технічних ресурсів.