§ 2. Нормативно-правові акти й порядок формування юридичної служби в сільському господарстві

1. Юридична служба є організаційно-правовим засобом і структурним підрозділом, покликаним надавати юридичну допомогу суб'єктам аграрного підприємництва. Зараз поря- док її формування і діяльність регулюються в головних рисах дещо однобічно. Так, юридична служба як структура суб'єктів аграрного підприємництва і як самостійна під- приємницька діяльність урегульована як загальним, так і спеціальними законами, постановами Уряду та наказами Міністерства юстиції України, а також, певною мірою, установчими документами суб'єктів підприємництва, лі- цензіями, свідоцтвами та відповідними договорами.

2. Отримання юридичної допомоги від свого штатного юрисконсульта (-ів), що репрезентує (-ють) юридичну службу як структуру суб'єктів підприємництва, врегульо- ване Законами "Про підприємства в Україні", "Про колек- тивне сільськогосподарське підприємство". Цими Законами суб'єктові підприємництва надано право самостійно визна- чати свою структуру та штати, на відміну від колишнього загальносоюзного законодавства (де введення посади юри- сконсульта чи створення юридичного відділу було при- в'язано до плану і факту реалізації сільськогосподарської продукції на суму не менш як 2,5 млн крб. у цінах до 1990 р., що складало не менш як 3 млн доларів США за офіційним курсом Держбанку СРСР).

Отримання юридичних послуг від суб'єктів підприєм- ництва, які займаються юридичною практикою, також у загальних рисах урегульовано Законом "Про підприємниц- тво", ст. 4 якого віднесла здійснення юридичної практики до такого виду діяльності громадян і юридичних осіб, що може здійснюватися виключно за наявності спеціального дозволу (ліцензії). Ці суб'єкти підприємництва мають бути зареєстровані у державних органах виконавчої влади.

Одне з визначальних місць у цій сфері права посідає спеціальний Закон "Про адвокатуру". Саме цим актом уперше на рівні національного законодавчого акта визначе-

но сутність юридичної практики, права та обов'язки адво- ката, вимоги до останнього. Можливо, у майбутньому важ- ливого значення для юридичного обслуговування суб'єктів аграрного підприємництва набере загальний закон "Про юридичну службу".

3. Формуванню юридичної служби, зокрема в сільському господарстві, присвячено також загального значення під- законні, урядові та президентські акти. З-поміж них слід згадати постанову Кабінету Міністрів України від 17 трав- ня 1994 р. "Про порядок надання суб'єктам підпри- ємницької діяльності спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення окремих видів діяльності", а відповідно до ст. 4 Закону "Про підприємництво" і цієї постанови надання спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичної практики віднесено до компетенції Міністерства юстиції України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. "Про порядок реєстрації адвокатських об'єднань", відповідно до ст. 4 Закону "Про адвокатуру", затверджено "Положення про порядок реєстрації адвокатських об'єд- нань", а Указом Президента України від 5 травня 1993 p. затверджено "Положення про кваліфікаційно-дисциплінар- ну комісію адвокатури" та "Положення про Вищу ква- ліфікаційну комісію адвокатури".

4. Надання юридичних послуг громадянам та юридич- ним особам, котрі, як суб'єкти підприємництва, обрали на легальних засадах предметом своєї діяльності юридичну практику, можливе лише за наявності у них ліцензії, вида- ної Мінюстом України відповідно до спеціального наказу міністерства. Починаючи з 1991 p. ліцензії видавалися на здійснення таких видів юридичної практики: дача консуль- тацій та роз'яснень із юридичних питань, усних і письмо- вих довідок щодо законодавства; складання скарг, заяв та інших документів правового характеру; представництво інтересів громадян, підприємств і організацій за їх дору- ченням у суді та в інших державних органах у цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміні- стративні правопорушення; участь у кримінальному судо- чинстві як захисника; представництво громадян і захист їх прав та законних інтересів у Радах народних депутатів, їхніх виконавчих та розпорядчих органах, а також у дер- жавних та інших організаціях; правове обслуговування під- приємств, організацій та установ; правове обслуговування зовнішньоекономічної діяльності громадян та організацій.

Дещо інші правомочності мають ліцензіати, які отрима- ли ліцензії починаючи від кінця 1994 p. З цих ліцензій Мінюстом виключено повноваження на участь у кримі- нальному та цивільному судочинстві як захисника, оскільки на здійснення цих видів діяльності треба мати сертифікат (свідоцтво), виданий адвокатові кваліфікаційно- дисциплінарною комісією адвокатури.

5. Формування юридичної служби державних органів визначається, зокрема, актами Міністерства сільського гос- подарства і продовольства України, а також обласними і районними державними адміністраціями та управліннями сільського господарства. Так, юридичне управління МСГП здійснює свою діяльність на підставі визначеного міністром штатного розпису та Положення про це управління, яке здійснює правове обслуговування апарату міністерства. Во- но може давати усні та письмові довідки з законодавства, а також здійснювати методичне керівництво юридичною службою обласних управлінь сільського господарства. Пра- вовий статус юридичної служби обласних і районних уп- равлінь сільського господарства, їхні права та обов'язки теж визначаються наказами начальників управлінь. Юри- дичні відділи (підвідділи, юрисконсульти) покликані здій- снювати юридичне обслуговування управлінського апарату, а не суб'єктів аграрного підприємництва. Вони можуть надавати і складати усні й письмові довідки з законодавст- ва для суб'єктів аграрного підприємництва за дорученням керівництва управлінь сільського господарства.

6. Формування власної штатної юридичної служби в ДСП здійснюється на підставі урядового акта "Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого цен- трального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації", затвердженого поста- новою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1995 p. № 690.

7. Формуванню юридичної служби в сільськогосподар- ських підприємствах певною мірою присвячено рекомен- даційні акти представницьких органів, адресовані недер- жавним суб'єктам аграрного підприємництва. Серед них можна назвати, зокрема, дещо застаріле "Примірне поло- ження про основні функції керівних працівників і спе- ціалістів колгоспу", схвалене ще Радою колгоспів УРСР 20 грудня 1971 р. У цьому рекомендаційному, фактично єдиному, українському акті викладено завдання саме сіль- ського юриста, його обов'язки, права та коло питань, за правильне вирішення яких відповідальність покладається

на нього. Цим рекомендаційним актом штатного юрискон- сульта колгоспу, а відтепер КСГП (СпС, СВК), віднесено до кола посадових осіб цих недержавних сільськогоспо- дарських підприємств.