§ 1. Поняття юридичного обслуговування та його основні організаційні форми
1. В умовах впровадження в економіку ринкових еко- номічних чинників, визнання сільськогосподарських під- приємств і фермерів суб'єктами підприємницької діяль- ності, укладення договорів, які є єдиною правовою формою регулювання відносин цих суб'єктів підприємництва, здій- снення в КСГП (СпС, СВК) внутрішньогосподарського па- ювання, надання виробникам сільськогосподарської про- дукції допомоги у приватизації майна ДСП та державних переробних підприємств тощо, особливої значущості наби- рає юридичне обслуговування кожного окремого суб'єкта аграрної підприємницької діяльності.
Сучасне юридичне обслуговування цих суб'єктів усіх форм власності та організаційно-правових форм є, з одного боку, важливим елементом організаційно-управлінської ді- яльності органів управління КСГП (СпС, СВК), AT, TOB і ДСП, а з іншого, — формою надання юридичної допомоги суб'єктові підприємництва фахівцем, який володіє спе- ціальними знаннями. Характер і зміст юридичного обслуго- вування випливає з правоздатності аграрних товаровироб- ників як юридичних осіб — суб'єктів аграрного, цивіль- ного, фінансового та інших галузей права України, а також спеціальної правоздатності осіб (фізичних та юри- дичних), які надають такі послуги. Таке обслуговування, по-перше, полягає у здійсненні певної правової роботи і, по-друге, здійснюється в різних організаційно-правових формах.
Головними напрямами, які визначають характер і зміст юридичного обслуговування, є: правильне застосування і додержання чинних правових норм у процесі виробничо- господарської й підприємницької діяльності; забезпечення правовими засобами схоронності власності підприємця; від- стоювання інтересів останнього як при укладенні, так і при виконанні договорів (контрактів) із заготівельними, пере- робними, агросервісними, постачальними підприємствами, захист його інтересів у разі порушення цих договорів тощо; запобігання порушенням законодавства при трудових від- носинах із найманими працівниками з боку господарства-
працедавця. Конкретний зміст і види правової роботи, за- лежно від організаційної форми юридичного обслуговуван- ня, визначаються чинним законодавством, посадовими інструкціями про функції осіб, які здійснюють обслугову- вання, чи умовами договору (контракту) з юридичною або фізичною особою на виконання роботи з правового обслуговування.
2. Визначальне призначення юридичного обслуговування суб'єкта аграрного підприємництва полягає в організацій- но-управлінському забезпеченні ефективного застосування правових норм у процесі повсякденної його (суб'єкта) ді- яльності. Юридичне обслуговування служить також забез- печенню виробничо-господарської самостійності кожного суб'єкта підприємництва, юридично грамотного і економіч- но обгрунтованого оформлення та виконання ним своїх договірних зобов'язань, забезпеченню виконання договору кожним із його контрагентів, застосування майнових санк- цій в разі невиконання або неналежного виконання зобо- в'язань кожної зі сторін за договором.
Юридичне обслуговування покликане забезпечити пра- вовий захист майнових, земельних, фінансових та інших прав та інтересів кожного суб'єкта аграрного підприємниц- тва через систему правоохоронних органів і, в першу чер- гу, в арбітражному, а також у міжнародному арбітражному суді чи загальному суді. Юридична служба зобов'язана найактивнішим чином сприяти схоронності майна й здій- снювати правовий захист майнових інтересів суб'єктів аграрного підприємництва.
Такими ж важливими є функції юридичної служби щодо правового забезпечення майнових, управлінських, трудо- вих, членських, корпоративних, соціальних, культурно-по- бутових правомочностей членів підприємств кооперативно- го типу, учасників (акціонерів) підприємств корпоративно- го типу, а також найманих працівників. У даному разі йдеться про правову охорону здоров'я працівників, додер- жання засад матеріальної зацікавленості в результатах як їхньої трудової діяльності, так і діяльності суб'єкта підприємництва в цілому, а також про реалізацію прав суб'єктів права кооперативної та корпоративної власності на майновий пай чи його частку у статутному фонді суб'єкта аграрного підприємництва кооперативного чи кор- поративного типу.
3. У належному здійсненні юридичного обслуговування важливе значення має кожна, окремо взята, його організа- ційна форма. Нині, відповідно до чинного законодавства, суб'єкти аграрного підприємництва мають можливість за- безпечуватись юридичним обслуговуванням через різні форми1.
На відміну від монопольних форм юридичного обслуго- вування колгоспів і радгоспів міжколгоспними (міжгоспо- дарськими) (1960—1985 pp.) юридичними групами, а пізніше (1984—1990 pp.) — міжгосподарськими юристами, а також штатними юрисконсультами радгоспів і юридични- ми консультаціями колегій адвокатів, юридичне обслугову- вання сучасних аграрних товаровиробників може здійсню- ватись у більш різноманітних формах. Відповідно до За- гального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації, затвердже- ного постановою Кабінету Міністрів України 27 серпня 1995 p. № 690 (далі — Загальне положення про юридичну службу), так, як і раніше, це може бути штатний юрис- консульт господарства, міжгосподарський юрисконсульт, а також приватний адвокат, який має відповідні ліцензію та свідоцтво, адвокатське бюро, контора чи інше адвокатське об'єднання, юридична фірма (в тому числі й іноземна або міжнародна), юридичний кооператив тощо, що мають від- повідні ліцензії та свідоцтва (сертифікати). Юридичну до- помогу суб'єктам аграрного підприємництва можуть нада- вати також і окремі фізичні особи (незалежно від грома- дянства), що виконують юридичні дії в інтересах клієнта — КСГП, СпС, AT, ДСП тощо на підставі цивільно-правового договору підряду чи доручення без будь-яких ліцензій та свідоцтв.
4. Юридичну допомогу (а не обслуговування), головним чином методичну, можуть надавати юридична служба МСГП України, юристи відповідних управлінь сільського господарства чи районних та обласних державних адмі- ністрацій, оскільки ці штатні юристи, по-перше, мають обслуговувати саме апарат міністерства (управління) і, по- друге, вони є державними службовцями, котрим забороне- но сумісництво (за чітко визначеними винятками з цього правила).
Рис. 6. Легальні форми здійснення юридичного обслуговування
Відповідно до чинного законодавства в системі держав- ного керівництва сільським господарством мають місце різ- ні організаційні форми юридичної служби. Так, у МСГП функціонує юридичне управління, підпорядковане першому заступникові міністра. Статус, права та обов'язки цього управління визначаються наказом міністра. Воно має два підрозділи: секцію правової роботи і третейський суд. Дещо інша форма існує на обласних і районних рівнях. Така різноманітність на середину 1995 p. викликана трьома при- чинами: статусом обласного і районного органів та під- порядкованістю їх виключно відповідній державній адмі- ністрації; ставленням керівництва обласних і районних уп- равлінь та державних адміністрацій до юридичної служби та юристів; кадровим забезпеченням юридичної служби органів державного керівництва сільським господарством.
Станом на середину 1995 р. в Україні на обласних рівнях працювали юридичні відділи, підвідділи, юридичні групи та юрисконсульти. У ряді обласних управлінь юри- дична служба (юристи) безпідставно включена до складу інших служб, зокрема до ревізійної служби, відділів кадрів тощо.
5. Безпосереднє юридичне обслуговування суб'єктів аг- рарного підприємництва всіх форм власності та організа- ційно-правових форм господарювання здійснюється, голов- ним чином, силами штатних і міжгосподарських юристів, а також колегіями адвокатів, юридичними фірмами, коопера- тивами і окремими громадянами.
Юрисконсульт КСГП та інших суб'єктів аграрного під- приємництва є посадовою особою і за своїм правовим ста- новищем вважається спеціалістом сільського господарства. Це означає, що на нього поширюються всі загальні право- мочності такого спеціаліста. Поряд із загальними юрискон- сультові сільськогосподарського підприємства належать спе- ціальні правомочності, викладені у посадовій інструкції та інших актах. Зокрема, в Україні спеціальні правомочності надано юрисконсультам державних сільськогосподарських підприємств Загальним положенням про юридичну службу, а для юрисконсультів недержавних сільськогосподарських підприємств кооперативного типу — Примірним положен- ням про основні функції керівників і спеціалістів колгоспу, схвалених Радою колгоспів УРСР 20 грудня 1971 р. У цих актах (обов'язкових лише для державних сільгосппідпри- ємств та рекомендаційних — для КСГП, СпС, СВК) вик- ладено завдання юристів, їхні обов'язки, права, а також коло питань, за правомірне вирішення яких вони несуть
відповідальність як посадові особи. Штатний юрисконсульт, як правило, повинен мати юридичну освіту; він здійснює свої функції від імені суб'єкта підприємництва на підставі довіреності суб'єкта аграрного підприємництва без будь- яких ліцензій та свідоцтв.