§ 2. Права та обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу

1. Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства (сільгоспвиробничого кооперативу, спілки се- лян) має суб'єктивні права, і на нього покладаються юри- дичні обов'язки, визначені як аграрним, так і іншим зако- нодавством.

Ці правомочності членів аграрних підприємств коопера- тивного типу грунтуються на Конституції України як рівноправних громадян Української держави. У своєму ко- лективі всі члени колективних та інших сільськогоспо- дарських підприємств кооперативного типу (сільгоспвироб- ничого кооперативу, спілки селян) користуються рівними правами і несуть однакові обов'язки. Правомочності членів аграрних підприємств кооперативного типу набули свого подальшого розвитку з прийняттям в Україні Законів "Про власність", "Про підприємництво", "Про колективне сіль- ськогосподарське підприємство", про соціальний розвиток села, законів і підзаконних нормативно-правових актів про приватизацію майна в агропромисловому комплексі, а та-

кож нової редакції Земельного кодексу та внесенням змін до Цивільного кодексу щодо права приватної власності громадян тощо.

2. Соціально-економічне призначення та юридичний зміст правомочностей членів аграрних підприємств-підпри- ємців кооперативного типу є похідними від правового ста- тусу, завдань та функцій цих підприємств-підприємців, правомочностей останніх як юридичних осіб, заснованих на приватній, недержавній власності. Диференціація та особ- ливості правовідносин з участю цих аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу лежать в основі розмежу- вання прав і обов'язків громадян — членів цих юридич- них осіб. Правомочності членів приватних аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу розмежову- ються на: а) членські організації; б) членські трудові; в) членські управлінські; г) членські майнові; д) членські соціальні тощо. Наведене розмежування прав та обов'язків членів підприємств кооперативного типу та їхній зміст визначено Законами "Про власність", "Про колективне Сільськогосподарське підприємство", а також нормами Ста- тутів цих аграрних підприємств кооперативного типу.

3. Правомочності членів колективних сільськогосподарсь- ких підприємств (сільгоспвиробничих кооперативів, спілок селян) організаційного характеру становлять їхні права та обов'язки щодо правил вступу до членів цих підприємств, юридичного оформлення членства, регулювання припинен- ня членства, оформлення цього юридичного факту, поряд- ку розрахунків та інших наслідків припинення членства.

4. Серед членських правомочностей членів цих підпри- ємств та інших аграрних підприємств кооперативного типу є трудові права та обов'язки цих громадян. Їхню основу становлять правові норми Кодексу законів про працю, особливості застосування (не всупереч першим) яких відо- бражено у Статутах аграрних підприємств кооперативного типу. Трудовим та аграрним законодавством регулюються права членів цих підприємств щодо організації, дисцип- ліни, оплати праці, запровадження їхньої підрядно-оренд- ної та внутрікооперативної форм. Нормами цих галузей законодавства регулюється також дисциплінарна і мате- ріальна відповідальність членів аграрних підприємств коо- перативного типу, охорона праці й охорона здоров'я. У разі порушення членських трудових прав член підпри- ємства кооперативного типу може захистити свої права, в тому числі й у судовому порядку.

5. Управління діяльністю аграрних підприємств-підпри- ємців кооперативного типу здійснюється на засадах само- врядування, широкої демократії, гласності, активної участі членів у вирішенні всіх питань діяльності цих підприємств. Саме виходячи із загальносвітових принципів сільськогос- подарської кооперативної демократії члени цих аграрних підприємств кооперативного типу мають право і зобов'я- зані особисто брати участь в управлінні справами колек- тивних сільськогосподарських підприємств (сільгоспвироб- ничого кооперативу, спілки селян), обирати й бути обрани- ми до їхніх керівних органів, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності цих аграрних підприємств коопера- тивного типу, усунення хиб у їхній роботі, зловживань з боку правління та посадових осіб. Активна участь членів цих підприємств-підприємців у здійсненні кооперативного самоврядування (за принципом "один член — один голос" незалежно від розміру його майнової частки-внеску) де- тально регламентується нормами Статутів цих підпри- ємств, а також гарантується порядком обрання/ відклику та порядком роботи органів управління, чітким розмежуван- ням їхніх повноважень, порядком голосування (таємним чи відкритим), що визначається самими членами і Статутом підприємства-підприємця кооперативного типу.

6. Особливими за своїм призначенням та змістом є член- ські майнові правомочності членів аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу. Ці відносини у різні роки характеризувалися певними відмінностями. Так, під час створення колгоспів у 30-і та протягом 40-х pp. майно- вими були права та обов'язки селян (які були примушені або добровільно вступали до членів сільгоспартілей та кол- госпів) лише щодо усуспільнення засобів виробництва і матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну артілі. У разі виходу з артілі за Примірним статутом сільськогос- подарської артілі (1935 p.) селянин де-юре мав право одер- жати вартість тієї частки (а не всього внесеного ним) майна, що в усуспільненому майні артілі вважалося його паєм. Після прийняття Примірного статуту колгоспу (1969 p.) члени колгоспу були де-юре позбавлені права одержати свою частку з майна колгоспу. Їхні майнові права до початку 90-х pp. були суто декларативними, оскільки суб'єктом права колгоспно-кооперативної власнос- ті був колгосп, а не його члени. Останні були зобов'язані лише берегти й примножувати громадське майно, нести матеріальну відповідальність перед колгоспом.

У сучасних умовах права та обов'язки майнового харак- теру членів колективних та інших аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу набули нового змісту і, як наслідок, — нових форм і способів реалізації.

Як і раніше, ці відносини охоплюють відносини щодо компенсації членом колективного сільськогосподарського підприємства шкоди, завданої підприємству.

Новим у цих відносинах є те, що на рівні Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у ст. 7 за- значено, що майно підприємства на праві спільної частко- вої власності належить його членам. Суб'єктом права влас- ності на підприємстві є саме підприємство як юридична особа, а його члени — в частині майна, яку вони одержать при виході з підприємства. Новим у цих відносинах є також і те, що на законодавчому рівні встановлено право членів колективних сільськогосподарських підприємств (сільгоспкооперативів, спілок селян тощо) на частку в спільному майні підприємства, яка має правовий статус паю члена колективного чи іншого аграрного підприємства кооперативного типу.

7. Незважаючи на певну прогресивність наведених вище норм. Закон "Про колективне сільськогосподарське під- приємство" все ж не досить послідовно і чітко регулює майнові правовідносини членів колективного сільськогос- подарського підприємства. Так, на виконання ст. 9 наведе- ного Закону у колективному сільськогосподарському під- приємстві проводиться паювання майна і створення пайо- вого фонду майна членів цих підприємств кооперативного типу. До нього включають вартість основних виробничих і обігових фондів, створених за рахунок діяльності підприєм- ства, цінні папери, акції, гроші та відповідну частку від участі колективного сільськогосподарського підприємства у діяльності інших підприємств.

Право члена підприємства на пайовий фонд майна зале- жить від його трудової участі в діяльності підприємства. Право члена на свій пай підтверджується виданою йому пайовою книжкою, де зазначається у грошовому та від- сотковому вираженні його частка в спільному майні колек- тивного та іншого підприємства кооперативного типу. Па- йова книжка підписується головою, головним бухгалтером колективного сільськогосподарського підприємства та скріп- люється печаткою. Відомості про частку в спільному майні також дістають своє закріплення у відповідних книгах. Однак на практиці мають місце зловживання як при ви- значенні самого розміру частки (паю), так і при внесенні

змін у ці книжки про пайовий фонд майна. Це, по суті, є єдиною — з позиції права в цілому і з позиції громадян-членів як носіїв суб'єктивних прав — хибою у правовому забезпеченні реалізації громадянами своїх прав на частку в спільній власності, оскільки зміна цієї частки не може бути проконтрольована громадянином і, відповідно, цей громадянин не зможе у судовому порядку захистити свої майнові членські права, що можуть порушуватися посадо- вими особами колективних та інших аграрних підприємств-підприємців кооперативного типу.

8. Однією .з важливих форм реалізації членами аграрних підприємств кооперативного типу своїх членських майно- вих прав є реалізація ними прав на одержання частини прибутку від-діяльності підприємства. Відповідно до ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприєм- ство", членові підприємства щорічно нараховується части- на прибутку залежно від частки у пайовому фонді. За бажанням члена підприємства нарахований йому чистий прибуток (дивіденд) може бути виплачено грошима або зараховано в збільшення його частки у пайовому фонді майна. Ці відносини детальніше регулюються Статутами підприємств кооперативного типу.

9. Принципово новим в українському аграрному законо- давстві є правові норми п. 2 ст. 7 та п. 2 ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", яки- ми визначаються правомочності громадян як суб'єктів пра- ва власності на майно колективних та інших аграрних підприємств кооперативного типу.

Так, відповідно до наведених норм суб'єктом права власності є члени підприємства кооперативного типу на майно свого підприємства як його члени. Їм належить частина майна (пай) за правом приватної власності, яку вони одержать при виході з підприємства. Права розпоря- джатися своїм паєм на власний розсуд член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Таким чином, з наведених вище норм Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" випливає висновок, що між колективним та іншим аграрним підприємством коопе- ративного типу і його членом існують зобов'язальні відно- сини¹, по-перше, щодо передання-одержання паю членом підприємства, по-друге, щодо юридичного оформлення пе-

редання-одержання паю, по-третє, юридичного факту ви- никнення у громадянина суб'єктивного права вимагати своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства-підприємця кооперативного типу. Саме юри- дичний факт припинення членських відносин породжує у громадянина право на одержання своєї частки — паю, право вимагати від підприємства виконання зобов'язання передати йому (громадянинові) належну частку (пай). Це право громадянина є абсолютним, визнається і захищає- ться державою.

10. Важливим і принципово новим елементом змісту майнових, що виникають з членства, відносин є відносини спадкування майна (паю). Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство", пай може успадковуватися згідно з цивільним законодавством і статутом підприємства. Слід зазначити, що відсутність у статуті підприємства норми про спадкування або невід- повідність норм статуту нормам цивільного законодавства не можуть обмежувати право членів підприємства запові- дати свою частку в спільному його майні, а також обмежу- вати право спадкоємців на одержання спадщини, в тому числі й у натурі.

11. Національним аграрним законодавством встановлено принципово важливі правила щодо визначення і реалізації членами сільгосппідприємств кооперативного типу май- нових правомочностей. Відповідно до п. З ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" у разі виходу з підприємства громадянин має право на одержання своєї частки у спільному майні (паю) натурою, грошима, цінними паперами. Порядок видання-одержання паю зако- ном не врегульовано. Він регламентується нормами ста- тутів цих підприємств і, як правило, локальними правови- ми актами цих підприємств, зокрема положенням про по- рядок утворення і використання пайового фонду майна членів колективного та іншого кооперативного типу підприємства.

На практиці з цього приводу виникає чимало непоро- зумінь. Так, в окремих положеннях про порядок утворення і використання пайового фонду майна членів таких сіль- ськогосподарських підприємств кооперативного типу зазна- чається, що у випадку виходу з членів такого підприємства пай видається тільки у разі створення селянського (фер- мерського) господарства, або ж вартість паю буде випла- чуватися протягом 10 років, або тільки в розмірі до 50 від- сотків вартості паю тощо. Подібна практика, на жаль,

є правомірною, оскільки ці питання не врегульовані зако- ном, а тому віднесені до локальної правотворчості. Останні приймають самі члени цих підприємств (спілок селян то- що) на їхніх загальних зборах (зборах уповноважених). Прийняття таких локальних актів в одних випадках ста- вить за мету недопущення інших конкуруючих приватних форм господарювання, ухилення від сплати членами їхніх паїв. У цих випадках члени кооперативних підприємств позбавляють самі себе можливості одержати свою частку (пай) на цілком правомірних підставах.

Приймаючи рішення про виділення-приймання паю, слід керуватися загальними підходами щодо прав громадянина як суб'єкта аграрних та цивільно-правових відносин, з огляду на те, що тільки громадянин (як фізична особа й носій цивільної право- і дієздатності) є повноправним но- сієм суб'єктивних прав, що саме громадянин створює при- ватні юридичні особи (в тому числі й кооперативного ти- пу), що навіть Закон "Про колективне сільськогосподар- ське підприємство" хоча й нечітко, але все ж визнає саме громадянина суб'єктом права власності. Наведені право- мочності є первинними і визначальними у відносинах членського майнового характеру, що складаються в аграр- них підприємствах-підприємцях кооперативного типу.

Тому вважається обгрунтованою практика, заснована на локальних правових актах, коли нема будь-яких обмежень щодо громадян при одержанні ними своєї частки (паю) у разі виходу з членів аграрних колективних та інших підприємств кооперативного типу (спілки селян, сільгосп- виробничого кооперативу тощо). Законною є також прак- тика визначення об'єктів видання-передавання громадяни- нові його паю, а також черговість видання йому майна в рахунок його паю та виконання зобов'язальних відносин з боку колективного підприємства перед своїм вибулим чле- ном, причому черговість, безпосередньо визначену аграр- ним законодавством. Так, відповідно до п. 3 ст. 9 Закону "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ви- значено таку черговість видання громадянинові паю: на- самперед натурою (тобто будинками, спорудами, іншою нерухомістю, сільськогосподарською технікою, тракторами, сільськогосподарським реманентом, продуктивною худобою тощо), а вже потім — грошима (без будь-якої затримки) або цінними паперами. Земельний кодекс України (стат- ті 50, 51), наведений вище Закон (п. 4 ст. 10) та інше аграрне законодавство встановлюють, що в разі виходу

громадянина з членів підприємства кооперативного типу йому має надаватися земля із земель підприємства.

12. Національне право України гарантує всім громадя- нам право на відпочинок. Поряд із нормами Кодексу за- конів про працю у Статуті сільськогосподарського колек- тивного та іншого підприємства кооперативного типу йдеться про право членів і найманих робітників на від- починок. Це право, з огляду на специфіку (сезонність тощо) аграрного виробництва, забезпечується встановлен- ням тривалості робочого дня, днів щотижневого відпочин- ку, наданням щорічних оплачуваних відпусток, а також розвитком та підтримкою соціальної інфраструктури, за- кладів культури, спорту, соціально-побутового обслугову- вання тощо.

В аграрних підприємствах кооперативного типу умови і порядок надання відпусток визначено у Правилах внут- рішнього розпорядку цих підприємств, У цих Правилах право, зокрема на відпочинок членів підприємств у вигляді щорічно оплачуваних відпусток, конкретизується залежно від сфери застосування праці члена в кооперативному підприємстві (наприклад, для тваринників — 18 робочих днів, для механізаторів — 24 дні). Додаткові відпустки надаються членам підприємств, які навчаються з відривом від виробництва із збереженням середнього заробітку, а також членам підприємства, які успішно навчаються без відриву від виробництва у 10–11-му класах шкіл тощо.

13. Як і всі громадяни України, члени аграрних під- приємств кооперативного типу мають право на одержання державних пенсій. Аграрні підприємства кооперативного типу як приватні (тобто недержавні) мають право (точні- ше, їм не заборонено) встановлювати своїм ветеранам праці, скаліченим на роботі, іншим соціально не захище- ним верствам населення (членам підприємства, членам їхніх родин, учителям, медпрацівникам тощо) різноманітну матеріальну допомогу та персональні додаткові пенсії. Розмір цих допомог та пенсій встановлює саме підприєм- ство. Єдине, що може стримувати надання такої адресної допомоги, — це брак коштів, інші фактори неправового характеру.

Питанням соціального розвитку села в Україні приді- ляється велика увага. Свідченням цього є прийняття спе- ціального закону, загальнодержавної та регіональних про- грам тощо. Зокрема, встановлюються право селян на одер- жання від підприємства допомоги у набутті спеціальності, підвищенні кваліфікації, в одержанні путівок до санаторіїв

та інших курортно-лікувальних закладів, право на куль- турно-побутове обслуговування, на допомогу в будівництві житла і господарських будівель, забезпечення паливом і на задоволення інших потреб у порядку, встановленому, зок- рема, загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства кооперативного типу.

14. Законами "Про власність", "Про колективне сіль- ськогосподарське підприємство", "Про підприємства в Ук- раїні", Статутами колективного та іншого кооперативного типу підприємств (спілок селян) на членів цих підприємств покладаються певні обов'язки. За своїм призначенням і змістом ці обов'язки спрямовані на досягнення статутних завдань, одержання прибутку, зміцнення конкурентоспро- можності самого підприємства на ринку, недопущення його банкрутства тощо.

Так, члени аграрного підприємства-підприємця коопера- тивного типу зобов'язані: сумлінно додержувати вимог ста- туту й інших локальних актів, а також рішень органів управління та розпоряджень голови правління, керівників виробничих підрозділів і спеціалістів; сумлінно працювати в підприємстві, додержувати трудової та технологічної дис- ципліни і Правил внутрішнього розпорядку; додержувати умов укладених договорів з органами управління (прав- лінням); брати участь своїми паями у формуванні фондів свого підприємства (кооперативу, спілки), необхідних для досягнення статутних завдань та функцій цих підприємств кооперативного типу; відшкодовувати збитки, завдані під- приємству з їхньої вини через притягнення їх до ма- теріальної відповідальності; раціонально використовувати природні ресурси, насамперед землю, водойми, ліси, берег- ти природу і охороняти її багатства.