§ 4. Договори сільськогосподарських підприємств

Розвиток аграрних відносин привів до виникнення цілої групи договірних відносин, специфічних тільки для сіль- ського господарства. До типів договорів у цій галузі нале- жать договори сільськогосподарської оренди, сільськогос- подарського кредиту, збуту сільськогосподарської продукції, договори купівлі-продажу сільськогосподарських підпри- ємств, договори виробництва сільськогосподарської продук- ції по контрактах та ін. Сфера цих відносин постійно розширюється, а їх регламентація стає чимраз більше де- талізованою. Однією з важливих рис договірних відносин є

перетворення багатьох з них із двосторонніх у типові, з елементами публічно-правового регулювання інтересів.

У договорах аграрного права дедалі більше відображає- ться технічна та економіко-соціальна специфіка сільського господарства. В ряді країн держава визначає коло суб'єктів договірних відносин (як-от спадковість, сільськогосподар- ське кредитування), ставить певні умови здійснення земле- користувачем вимог договору. Ними, зокрема, є: згода пов- нолітніх членів сім'ї на укладення договору оренди, на- явність згоди державних органів надати кредит, виконання вимог щодо якості договірної продукції, встановлених дер- жавою для договорів купівлі-продажу, додержання держав- них цін або їх рівнів. У низці країн держава утворює спеціальні фонди, виступає гарантом наданого кредиту або встановлює види і форми заставного майна. У США, на- приклад, поширена форма кредитування фермерів у ви- гляді кредиту під заставу зерна, яке залишається на фер- мах або у сховищах державної товарно-кредитної корпо- рації зі збереженням права фермера викупити це зерно. Аналогічні форми договорів існують в Австралії, Англії, Франції, ФРН та ряді інших країн.

Наявність різноманітних форм договорів у сфері аграр- них відносин дає підставу поділити їх на типові й нетипові для аграрного права. Зарубіжні юристи-аграрники відно- сять до типових такі з них, що укладаються сільськогос- подарськими підприємствами та містять вимоги і умови, які випливають з особливостей сільськогосподарського ви- робництва. До типових належать договори сільськогоспо- дарської оренди, сільськогосподарського кредиту, купівлі- продажу сільськогосподарських підприємств або земельної власності, придбання сільськогосподарських машин і облад- нання, збуту сільськогосподарської продукції, виробництва за контрактом.

Важливою рисою сучасних договірних відносин є пере- творення договорів на інструмент публічно-правового втру- чання держави в сільськогосподарську діяльність, встанов- лення жорсткого режиму контрольованої виробничої діяльності відповідно до розроблених програм¹.

В останні десятиріччя значно посилилося державне втру- чання в договірну практику сільськогосподарського підпри- ємства, у зміст договорів, розширилася сфера дії галузі, де раніше вони не використовувались. Сталися значні зміни в

колі суб'єктів договірних відносин, в умовах і гарантіях забезпечення виконання. З низки орендних відносин дер- жава тепер визначає суб'єктний склад і умови договорів, що укладаються, строки їхньої дії та порядок подовження, види і форми відповідальності, нерідко встановлює обов'яз- ковість їх реєстрації. Так різними засобами держава конт- ролює істотні умови змісту договорів.

У договорах збуту сільськогосподарської продукції дер- жавою встановлюються якісні показники і стандарти, яким має відповідати виготовлена продукція, ціни на неї. В договорах застави законодавством визначаються форми і види застави. У США режим заставних операцій щодо зерна, як і щодо цілого ряду найменувань іншої сільсько- господарської продукції, докладно регламентований законо- давством.