§ 3. Договори на використання науково-технічної продукції

1. Потреба у веденні рентабельного і конкурентоспро- можного вітчизняного виробництва продуктів харчування та сировини змушує аграрних підприємців активно викори- стовувати досвід вітчизняної та закордонної аграрної науки і новітні енергозберігальні, екологобезпечні технології. Са- ме застосування цих досягнень і технологій є одним із важливих факторів збільшення обсягів і здешевлення ви- робництва продуктів харчування та сировини. Завдяки цьо- му аграрні підприємці можуть утриматися на ринку, уни- кати загрози неплатоспроможності.

Відносини, що складаються між аграрними підприєм- цями усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання і виконавцями — власниками науково- технічної продукції, регулюються договором на створення (передачу) науково-технічної продукції.

2. Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу, Законами "Про підприємництво", "Про аудиторську діяльність" сторонами в таких договорах можуть виступати не тільки юридичні, а й фізичні особи. Вони іменуються "виконавець" і "замов- ник". Так, виконавцями науково-технічної продукції мо- жуть бути наукові організації (установи), засновані на різних формах власності (як-от науково-дослідні інститути, вузи, в тому числі міжнародні, конструкторські, проектні, технологічні організації, а також окремі громадяни і/чи група громадян — наукові творчі тимчасові колективи). Визначальним при цьому є те, що на виконання певних видів науково-технічної продукції виконавці повинні мати дозволи (ліцензії). Наукові установи, інші виконавці, зок- рема фізичні особи, тимчасові творчі колективи несуть усю повноту відповідальності за реалізацію в дослідженнях і розробках вимог до технічного рівня і якості такої про- дукції, за відповідність останньої світовим вимогам і за її конкурентоспроможність. Вони зобов'язані забезпечити за- доволення вимог замовників, рентабельну роботу, виконан- ня зобов'язань перед бюджетом, банками й вищестоящими органами чи засновниками-власниками (за наявності ос- танніх).

Замовниками за таким договором можуть бути аграрні підприємці всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, а також органи державного управ- ління сільським господарством, усілякі об'єднання аграрних підприємців.

3. Предметом договору виступають потрібні замовникові певні результати — науково-технічна продукція. Зокрема, в рослинництві нею можуть бути адаптовані до місцевих умов інтенсивні технології вирощування певних культур.

4. У договорах на створення (передачу) науково-техніч- ної продукції, крім обов'язкових положень (найменування сторін, предмет договору, порядок передачі та прийняття продукції, оплата, відповідальність сторін, їхні поштові та банківські реквізити), мають бути зазначені також право сторін щодо використання продукції та розпорядження нею, умови конфіденційності, умови, необхідні для впро- вадження цієї продукції, сфери її застосування, масштаби та обсяги впровадження, назва кожного етапу (розділу) із зазначенням визначених у договорі результатів роботи в цілому й по кожному етапу (розділу), умови матеріально- технічного забезпечення науково-пошукових, дослідно-кон- структорських, технологічних робіт. Обов'язково мають бу- ти визначені права виконавців щодо розпорядження науко- во-технічною продукцією та право на залишення у себе переданого замовником і придбаного для виконання замов- лення майна (устаткування, приладів, інструментів, мате- ріалів), а також інші умови.

5. Характерною особливістю цього договору є встанов- лення (визначення) сторонами вартості науково-технічної продукції. Чинним законодавством передбачено, що до- говірна ціна на таку продукцію встановлюється на стадії укладання договору й оформляється відповідним протоко- лом. Вона не підлягає зміні, крім випадків, коли укла- дається додаткова угода про це. Для досягнення згоди про договірну ціну за основу беруть попередню ціну, обчислену замовником або виконавцем з обов'язковим урахуванням рівня науково-технічної продукції, її конкурентоспромож- ності, ефективності та періоду ефективного використання¹.

6. Чинним законодавством визначено порядок передачі науково-технічної продукції замовникові. Так, науково-до- слідні й конструкторські роботи або їх етапи, що мають самостійне значення, вважаються закінченими й приймаю- ться замовником у разі, якщо їх виконано відповідно до технологічного завдання (умов договору), коли одержано конкретні результати, що мають теоретичне або практичне (за умовами договору чи технічного завдання) значення, коли складено відповідний звіт або/та надано інші обумов- лені договором документи, проведено відповідні випробу- вання й прийняття зразків машин, технологій, устаткуван- ня, сортів гібридів, порід худоби тощо приймальною ко- місією визначеного в договорі рівня. Передача і прийняття оформляються складанням акта передачі-прийняття науко- во-технічної продукції (повністю або закінчених етапів). Цей акт мають підписати обидві сторони і скріпити своїми печатками.