§ 2. Договори кредитування

1. Довго- й короткострокове кредитування аграрних під- приємців усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання — важлива та об'єктивно необхідна форма фінансової допомоги виробникам товарної маси про- дуктів харчування і сировини у здійсненні ними виробничо- господарської та підприємницької діяльності. Воно відіграє важливу роль у розвитку аграрного підприємництва, якщо враховувати, по-перше, сезонний розрив між поточними ви- робничими затратами і надходженням ресурсів включно з коштами на оплату праці, по-друге, інфляційні процеси, що призводять до знецінення коштів, що їх мають одержати аграрні товаровиробники після продажу вироблених ними продуктів харчування та сировини, до підвищення цін на матеріально-технічні засоби ведення аграрного виробництва, і, по-третє, необхідність розвитку матеріально-технічної ба- зи самого аграрного виробництва незалежно від очікуваних прибутків від реалізації продуктів харчування й сировини рослинного і тваринного походження.

Відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу кредитування аграрних підприємців має прямий (здійснюється саме для аграрного товаровиробника), цільовий (позичка використо- вується тільки за призначенням, скажімо, на оплату праці), строковий (отримані кошти мають бути повернуті в строки, встановлені договором позички) і зворотний (за користування коштами банк списує відповідні відсотки) характер.

2. Залежно від банківської установи кредитні договірні відносини аграрних підприємців виникають на різних право- вих підставах. Так, на виконання рішень Верховної Ради про відкриття кредитних ліній аграрним товаровиробникам

здійснюється їх цільове кредитування. Кредитні відносини аграрних підприємців із Національним банком України, ус- тановами АКБ "Україна" виникають на підставі заяви-зо- бов'язання, без укладення спеціального письмового догово- ру. З іншими комерційними банківськими установами аг- рарні підприємці укладають договір на одержання кредиту.

3. Виникнення кредитних відносин між аграрними під- приємцями і АКБ "Україна" по урядових кредитних лініях — це результат подання цими суб'єктами агробіз- несу заяви-замовлення на позичку, яка складається на підставі виробничо-фінансового плану (для юридичних осіб усіх форм власності) та подання клопотання про надання позички на певний термін і для певних цілей. Умови такого кредитування частково передбачені Законом "Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислово- го комплексу в народному господарстві", постановою Вер- ховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону "Про селянське (фермерське) господарство", іншими зако- нодавчими актами та Правилами довгострокового і корот- кострокового кредитування. Повідомлення відділення АКБ "Україна" про суму виділеної позички (кредиту) є не тільки виявом згоди укласти договір позички (кредитуван- ня), а й констатацією факту його укладення.

4. В разі укладення договорів позички (кредитування) з комерційними банками аграрні підприємці беруть на себе зобов'язання повернути позичку в установлений термін і сплатити визначені договором відсотки річних. Одержання цих коштів має бути забезпечено власними основними та обіговими засобами для розширеного відтворення, а також для повернення одержаної позички через заставу цього майна відповідно до вимог Закону "Про заставу". Згідно з нормами Земельного кодексу України селянські (фер- мерські) господарства і громадяни вже наділені правом закладати свої земельні ділянки для одержання позички за умови, що ці ділянки передано їм у приватну власність (що підтверджено відповідним Державним актом). У поста- нові Верховної Ради від 27 червня 1995 р. "Про затвер- дження Правил застосування Закону України "Про оподат- кування прибутку підприємств" (зі змінами, внесеними постановою Верховної Ради України від 14 липня 1995 p. № 312/95) підкреслено, що застава є засобом забезпечення зобов'язань. У разі невиконання боржником (заставодав- цем) забезпеченого заставою зобов'язання заставотримач має переважне перед іншими кредиторами право одержати задоволення з вартості заставленого майна. Іпотекою ви-

знається застава землі, нерухомого майна, за якої земля та/або майно, що є предметом застави, залишаються у заставодавця чи третьої особи.

5. Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного кодексу креди- тування однією організацією іншої є винятком із загально- го правила. У більшості випадків таке кредитування набу- ває форми авансування. Так, національним законодавством передбачались виплати установами банків від імені за- готівельних організацій (по спеціальних лініях) авансів за договорами контрактації сільськогосподарської продукції в рахунок державних ресурсів у 1993–1995 pp. та в 1996 р.

Такі виплати можуть мати місце і в разі авансування будівництва, що його здійснюють державні підрядні будівельні й монтажні організації в колективних сільсько- господарських підприємствах, сільськогосподарських вироб- ничих кооперативах, аграрних акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відповідальністю.

6. Законодавством України не заборонено кредитування в натуральній формі. Зокрема, це має місце при наданні одним аграрним підприємцем іншому виробничої допомоги. Можливість такого кредитування була передбачена ще по- становою уряду УРСР від 17 грудня 1963 p., якою були затверджені умови і порядок кредитування одним колгос- пом іншого при наданні виробничої допомоги. Кредитуван- ня, передбачене ч. 3 ст. 382 Цивільного кодексу, може здійснюватись і передачею насіння, кормів тощо. З цією метою між аграрним підприємцем, який надає кредит у натуральній формі, і тим, хто його одержує, як правило, має укладатися договір. Він повинен затверджуватися ви- щими органами самоврядування аграрних підприємців, а в акціонерних товариствах і товариствах з обмеженою відпо- відальністю залежно від вартості позички — відповідно правліннями чи директорами або органами самоврядування цих господарських товариств. Предметом такого договору може бути також продаж або дача в борг насіння, кормів, надання в тимчасове користування транспортних засобів, інвентарю, засобів культурного обслуговування членів (учасників) та найманих працівників аграрних підприєм- ців, робочої сили та інших засобів, необхідних для ви- конання планів аграрного виробництва, механізованих та інших робіт.

У такому договорі визначаються строк його дії, порядок розрахунків за надану допомогу, а також відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договір- них зобов'язань. Оплата за виконані роботи (надані послу-

ги) проводиться за домовленістю сторін. Однак вона не повинна перевищувати собівартості виконаних робіт (на- даних послуг).