§ 1. Поняття і види аграрно-договірних зобов'язань

1. За умов становлення і розвитку ринкових відносин аграрні підприємці різних форм власності та організаційно- правових форм господарювання як суб'єкти господарюван- ня вступають у відносини зі споживачами їхньої продукції (робіт та послуг), між собою, з постачальниками, банками, інвесторами, біржами, підприємствами агросервісу, а також із будь-якими іншими суб'єктами підприємницької діяль- ності з метою одержання від цього прибутку. Юридичним засобом і правовою формою регулювання цих відносин є договір.

Договір є головною правовою формою регулювання зов- нішніх і внутрішніх підприємницьких, зокрема виробничо- господарських, відносин аграрних підприємців як вироб- ників товарної маси продуктів харчування і сировини рос- линного і тваринного походження. Він використовується суб'єктами агробізнесу в разі потреби врегулювання їхніх відносин з іншими легальними суб'єктами підприємництва.

2. Основою правосуб'єктності кожного аграрного під- приємця є як загальні цивільно-правові засади, так і конк- ретні правові норми, що стосуються кожної зі сторін указа- них договірних відносин. Так, Законом "Про підприєм- ництво" (ст. 2) суб'єктами агробізнесу в Україні визнають- ся всі юридичні особи (незалежно від форм власності) та фізичні право- і дієздатні особи (незалежно від громадян- ства). Згідно зі статтями 19—21 Закону "Про селянське (фермерське) господарство", ст. 21 Закону "Про підприєм- ства в Україні", ст. 14 Закону "Про колективне сільсько- господарське підприємство" суб'єкти аграрного підприєм- ництва всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання наділені правомочністю налагоджу- вати підприємницькі зв'язки в усіх сферах діяльності на підставі договорів. Правовою основою договірної право- суб'єктності аграрних підприємців зі статусом юридичної особи, крім наведених вище правових норм законів Ук- раїни, є також такий локальний правовий акт, як статут кожного окремо взятого суб'єкта агробізнесу, де визначені його завдання, предмет і види підприємницької діяльності та правомочність щодо укладання господарських договорів.

3. Договірна правоздатність кожного окремо взятого суб'єкта аграрної підприємницької діяльності визначається,

по-перше, в законах України, по-друге, в підзаконних пре- зидентських та урядових актах, по-третє, в статутах аграр- них підприємців, які мають статус юридичної особи. З прийняттям в Україні законодавчих і підзаконних актів, орієнтованих на створення ринкових відносин, аграрні під- приємці набули практично необмеженої договірної право- здатності. Так, Законами "Про підприємництво" (ст. 5), "Про підприємства в Україні" (ст. 21), "Про господарські товариства" (ст. 1), "Про селянське (фермерське) госпо- дарство" (ст. 19), "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (ст. 14) визначено, що будь-які приватні, колективні, державні, спільні та інші аграрні товаровироб- ники як підприємці мають гарантоване державою право вступати в договірні відносини з будь-якими державними, кооперативними, приватними і громадськими підприємства- ми та з окремими громадянами, а також самостійно обира- ти партнерів, у тому числі й іноземних, для укладання і виконання договорів.

4. Аграрне товаровиробництво характеризується багато- галузевістю. Кожна з його галузей являє собою виробницт- во певного гатунку і видів продуктів харчування та сиро- вини рослинного і тваринного походження. Виробництво цих продуктів і сировини потребує відповідного виробничо- го забезпечення, виробничо-технічного та іншого обслуго- вування. Своєрідність указаних продуктів і сировини, що виробляються внаслідок здійснення рільництва, рибальства, мисливства, зумовлює характер підприємницьких договір- них відносин, пов'язаних із порядком, правовими формами та умовами їх реалізації.

Зазначені виробничо-господарські та інші чинники по- роджують і визначають різновиди предмета господарсько- договірних зв'язків, учасниками яких є аграрні підприємці як виробники цих продуктів харчування і сировини. Спе- цифіка предмета договірних зобов'язань позначається на змісті конкретного роду (групи) і виду договорів, тобто на тих конкретних правах і обов'язках, котрі передбачаються конкретним договором для кожної з його сторін. Певне юридичне значення для характеристики правової природи і класифікації договірних зобов'язань мають особливості пра- вового становища кожної зі сторін як суб'єкта договірних правовідносин.

5. Залежно від наведених ознак можна вирізнити чотири основні групи договорів, що застосовуються в аграрному підприємництві та закріплюють зобов'язання у сфері:

1) фінансового та матеріального забезпечення виробничої

діяльності, зокрема з приводу матеріально-технічного, електроенергетичного та фінансово-кредитного забезпечен- ня суб'єктів аграрного підприємництва; 2) надання послуг (сервісу) суб'єктам аграрного підприємництва, зокрема з приводу виробничо-технічного, меліоративного (культур- технічного, гідромеліоративного, агрохімічного обслугову- вання); 3) реалізації вироблених продуктів харчування і сировини рослинного і тваринного походження; 4) науково- го забезпечення аграрних підприємців (запровадження нау- кових розробок, сортового насіння, нових порід худоби, птиці та риби тощо).