Кодекс лицарської звитяги

• Готовність боротися до загину за волю, віру, честь і славу України.

• Нехтування небезпекою, коли йдеться про життя друзів, побратимів, матері-України.

• Ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край від завойовників.

• Героїзм, подвижництво в бою та праці.

Козаки були глибоко милосердними. Вони чуйно ставилися до інших людей, поділяли з ними радість і горе.

5. Козацька естетика. У козаків панував культ краси люди­ ни, краси світу, краси природи, побуту. Вони витончено сприйма­ ли дійсність, розвивали всі види народного мистецтва, залюбки грали на кобзі, бандурі, сопілці, лірі, цимбалах. їх архітектура мала яскраво виражений національний характер.

6. Козацька правосвідомість. Козацьке право відображало інтереси всього народу. Воно передбачало виборність органів самоврядування, демократичні основи української духовності, гуманістичні засади громадського життя, волю і свободу особис­ тості, охорону власності.

Козацька ідеологія. Це система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних, релігійних ідей, принципів, ідеалів, покликана захищати демократичний лад, по­ літичний устрій, самостійну державність України, самоврядування, інтереси народу, його права, привілеї, цілісність нації, цілісність особистості, українську законність. Козаки надавали завжди пріоритетність таким інтегруючим, соборним якостям особистості, як мудрість, шляхетність, муж­ність, справедливість, доблесть, войовничість у відстоюванні все­народної правди, аскетизм (свідоме обмеження природних по­треб), стоїцизм (стійка, непохитна, самопожертвенна позиція), слава, дух господаря, володаря своєї землі.

Важливе місце козаки відводили вихованню фізичної і психо­логічної культури. Вони прагнули розвинути в собі богатирську силу і дух, у чому домагалися вражаючих успіхів. Козаки сміли­во йшли на лови, приборкували диких коней, боролися зі стихі­єю. Загартовуючи себе і готуючи свій організм до складних ви­пробувань, козаки влітку спали проти зоряного неба, думкою ширяли у невідомі світи, прагнули проникнути в таємниці кос­мосу. Вони ґрунтовно знали народну медицину, яка забезпечува­ла їм міцне здоров'я і довголіття. Популярними в козаків з самого дитинства були дитячі забави, ігри, різноманітні фізичні вправи. Важливе місце посідало формування вмінь їздити верхи, рубати шаблею, стріляти з рушниці, плавати, веслувати, керувати човном, ховатися під водою. Під час народних свят та ігор тради­ційними були змагання на силу, спритність, винахідливість, точ­ність, різноманітні змагання верхи. До тих, хто хотів бути коза­ками, висувалися вимоги бути сильними, вольовими, мужніми, володіти українською мовою, присягнути на вірність Україні, спо­відати християнську віру. Новобранців-козаків козацька стар­шина піддавала випробуванням, перевіряла їхню загартованість і витривалість спекою, холодом, дощем, снігом, браком одягу, їжі тощо. Популярним у козаків було мистецтво единоборств. Існу­вало кілька систем единоборств. Найвідоміша становить основу козацького танку гопак. Добре знаною є система козацької бороть­би - гойдок (боєць ніби приклеювався до суперника), система боротьби - спас (філігранне блокування дій супротивника). Ве­ликий виховний потенціал мало козацьке характерництво. Це цілий пласт культури наших предків. Козаки володіли уміння­ми, які в наш час демонструють екстрасенси. Були чаклуни, які впливали на психіку ворога, заворожували його, вивідували в нього військові таємниці. Характерники вміли залякати ворога, навіювати йому інформацію про свою силу і непереможність, про те, що їх не бере ні куля, ні шабля, ні вогонь, ні вода. Вороги нерідко вірили, що козаки могли брати голими руками розпечені ядра, обминати кулі тощо. Постійно займаючись самовдосконаленням, козаки, зокрема, оволодівали специфічними вправами, доводячи невичерпні мож­ливості людського організму (від подиху людина падала з ніг). Тілесне і психологічне загартування козаків було складовою частиною комплексної і цілісної системи виховання, компонен­ти якої сьогодні потребують глибокого вивчення, аналізу і твор­чої реалізації.