Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1 мова.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
598.02 Кб
Скачать

Тема 11. Видатки бюджету на оборону та управління

  1. Необхідність, склад і характеристика видатків на оборону, особливості їхнього планування і фінансування,

  2. Система органів влади та управління в Україні. Склад видатків на управління, порядок їхнього планування та фінансування.

  1. Необхідність, склад і характеристика видатків на оборону, особливості їхнього планування і фінансування.

Оборона України згідно із ЗУ «Про оборону України»- це система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.

Виходячи із спрямованості військової доктрини нашої держави, особливіс­тю видатків на національну оборону і безпеку є те, що вони не пов'язані зі здійсненням агресії, війнами, участю у міжнародних конфліктах тощо. Головне завдання, яке стоїть перед Збройними силами України, - це захист державного суверенітету, незалеж­ності та територіальної цілісності. Україна виступає на світовій арені за послідовне втілення принципу неподільності та гаранту­вання безпеки усіх держав та безпеки кожної, а також право усіх держав обирати ті засоби безпеки, які вони вважають за доцільне.

Видатки на оборону та безпеку держави мають непродук­тивний характер, оскільки вони не сприяють приросту валового внутрішнього продукту, розвитку продуктивних сил, і тому важ­ливим питанням є обґрунтування абсолютних обсягів цих видат­ків. Адже скорочення збройних сил, зменшення видатків дає змо­гу спрямувати вивільнені бюджетні кошти на інші потреби краї­ни, зокрема на забезпечення стійкого економічного зростання, розвиток науки і техніки, збільшення інвестиційних ресурсів, по­кращення добробуту населення.

Оборонні видатки- це грошові витрати на підготовку оборони держави, що включають:

  • утримання Збройних сил

а) утримання регулярних формувань

б) закупівля озброєнь та військової техніки

в) проведення навчань , в тому числі за участю військ іноземних держав

  • розвиток оборонної промисловості,

а) капітальне будівництво

б) модернізація

в) впровадження нових технологій

  • воєнні дослідження,

  • а також видатки на ліквідацію їхніх наслідків.

Ці видатки, по-перше і найважливіше, забезпечують умови виживання держави; по-друге, це розвиток вітчизняних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; по-третє, підготовка висококваліфікованих спеціалістів найвищого рівня; по-четверте, забезпечення робочих місць; по-п’яте, експорт озброєнь, який дає можливість збільшити потенціал держави; по-шосте, співробітництво у військово-політичній сфері; по-сьоме, оборонні видатки- запорука стабільності в регіоні, що є необхідною умовою для міжнародної торгівлі та добросусідських відносин.

Оборонні видатки розподіляються на три групи: прямі, побічні та приховані.

Прямі оборонні видатки охоплюють витрати оборонних міністерств та відомств і складають основну частку оборонних видатків. До них належать: витрати на утримання та навчання особового складу Збройних сил, придбання, утримання та експлуатацію озброєння, воєнної техніки та майна, видатки на цивільну оборону. Прямі оборонні видатки розподіляються на поточні та капітальні.

До поточних видатків належать:

  • основні та додаткові види грошового утримання військовослужбовців, зарплата вільнонайманих працівників, премії, матеріальна допомога тощо;

  • нарахування на зарплату вільнонайманих працівників;

  • придбання предметів і матеріалів (канцелярського приладдя, матеріалів та предметів для поточних господарських потреб, медикаментів і перев’язувальних матеріалів, продуктів харчування, обладнання та інвентаря, м’якого інвентаря та обмундирування, видатки спецпризначення);

  • витрати на медичне обслуговування, транспортування та інші види забезпечення діяльності особового складу;

  • витрати, пов’язані з експлуатацією та ремонтом воєнної техніки;

  • видатки на відрядження;

  • оплата послуг з утримання воєнних установ;

  • оплата послуг та енергоносіїв;

  • дослідження та розробки;

  • виплата процентів за позичками банківських установ;

  • трансферти іншим установам і організаціям (виплата пенсій і допомоги).

До капітальних належать видатки, які відображають процес матеріально- технічного переоснащення Збройних сил та розвиток оборонної інфраструктури.

Побічні оборонні видатки- це витрати, пов’язані з утриманням Збройних сил, гонкою озброєнь, ліквілацією наслідків війн.

Приховані оборонні видатки за своїм характером та значимістю належать до оборонних видатків, але проходять за кошторисами цивільних міністерств і відомств.

Склад видатків на національну оборону згідно з функціональною класифікацією видатків бюджету наступний:

0200 

Оборона 

0210 

Військова оборона 

0220 

Цивільна оборона 

0230 

Військова допомога зарубіжним країнам 

0240 

Військова освіта 

0250 

Дослідження і розробки у сфері оборони 

0260 

Інша діяльність у сфері оборони 

Фінансування видатків на оборону здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно законом України «Про Державний бюджет України».

Розмір видатків Державного бюджету на національну оборону визначається затвердженою Верховною Радою програмою, що залежить від зовнішньої політики держави і співвідношення збройних сил у світі. Фінансування видатків на національну оборону в Україні здійснюється за принципом мінімальної достатності.

Фінансування органів і установ, які забезпечують національну оборону, правоохоронну діяльність та безпеку держави, провадиться на підставі кошторисів доходів і видатків. Зведені кошториси розглядаються у Міністерстві фінансів України та включаються до проекту Державного бюджету України. Фінансування видатків на оборо­ну здійснюється через Державне казначейство України.

Для цього розпорядником бюджетних коштів у органі Держказначейства відкриваються особові та реєстраційні рахунки.

Для установ Міністерства оборони України:

  • головним розпорядником коштів є міністр оборони України;

  • розпорядниками коштів другого ступеня є командувачі оперативними командуваннями і видами Збройних сил України;

  • розпорядниками коштів третього ступеня є командири (начальники) військових частин, установ та організацій;

Особові рахунки відкриваються головному розпоряднику та розпорядникам коштів другого рівня. (На цих рахунках відображаються кошти, надані для використання на утримання своєї установи, на централізовані заходи і для перерахування відповідним установам).

Реєстраційні рахунки відкриваються розпорядникам коштів усіх ступенів для обліку витрат, передбачених їхніми кошторисами.

Кошти на здійснення видатків Міністерства оборони України перераховуються Головним управлінням Держказначейства на рахунки обласних управлінь Держказначейства. Розподіл коштів на обласному рівні здійснює розпорядник другого ступеня.

Фінансування органів і установ, які забезпечують національну оборону, проводиться на підставі кошторисів.

Крім бюджетних, у зазначених установах можуть бути позабюджетні кошти (спеціальні), але обсяг їх незначний.

Найбільшими статтями видатків кошторису є заробітна плата військовослужбовців і вільнонайманих; видатки на утримання військовослужбовців (харчування, обмундирування, витрати на підтримання бойової підготовки); видатки на озброєння та військову техніку.

Заробітна плата військовослужбовців залежить від посади і військового звання. Кількість посад військовослужбовців визначається кількістю військових підрозділів (взводів, рот, батальйонів).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]