3 Наукові ступені та вчені знання

Відповідно до ст. 31 ЗУ «Про освіту» науковими ступенями є: кан­дидат наук та доктор наук. Вони присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих закладів освіти, наукових установ та організа­цій у встановленому КМ України порядку. Науковий ступінь кандидата наук присуджується особам, які мають повну вищу освіту, глибокі фахові знання, значні досягнення у певній галузі та захистили канди­датську дисертацію.

Термін доктор наук походить від латинського doctor — учитель, викладач. Цей науковий ступінь присуджується особам, які мають вищу освіту, глибокі фахові знання та значні досягнення у певній га­лузі науки, наукову ступінь кандидата наук та захистили дисертацію на здобуття цього наукового ступеня. В СРСР та УРСР цей науковій сту­пінь, як і ступінь кандидата наук було запроваджено з 1934 р.

Відповідно ст. 31 ЗУ «Про освіту» вченими званнями є: старший науковий працівник, доцент та професор. Ці звання присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у встановленому KM України порядку.

Вчене звання старшого наукового працівника присуджується осо­бам, які, як правило, мають науковій ступінь кандидата наук, глибокі фахові знання і значні досягнення у певній галузі науки, здійснюють наукову діяльність.

Вчене звання доцент (від лат docens (docentis) — той, хто навчає) присвоюється особам, що, як правило, мають науковий ступінь кан­дидата наук, здійснюють викладацьку діяльність на посадах доцента, завідувача кафедрою — не менше одного року, має відповідні фахові наукові публікації та методичні розробки.

Вчене звання професор (від латинського professor — викладач, учи­тель) присвоюється особам, які, як правило, мають науковий ступінь доктора наук або, як виключення, кандидата наук, глибокі фахові знан­ня і значні досягнення у певній галузі науки чи педагогічної діяльності, займають відповідні посади. Уперше став вживатися в римській імперії середини І ст. до н. е. У XV11 столітті звання професор стали присуджувати в українських університетах — Львівському універси­теті та Києво-Могилянській академії.

Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються Вищою атестаційною комісією України.

Присудження науково­го ступеня або присвоєння вченого звання особі є визнанням рівня її наукової кваліфікації.

Зразки документів про присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, з метою стимулювання наукової та педагогічної діяль­ності наукові установи присвоюють спеціальні вчені звання почесного професора. Таке звання за поданням наукового підрозділу присвоюється на засіданні Вченої ради наукової установи. Для працівників наукової установи, які внесли значний вклад у розвиток науки, встановлюються почесні вчені звання: заслуженого про­фесора та заслуженого доцента.

Як і попереднє звання, вони присво­юються за поданням керівника відповідного наукового підрозділу та розглядаються на засіданні Вченої ради. Після її рішення ці звання присвоюються наказом керівника наукової установи. Зазвичай присво­єння такого звання пов'язане із надбавками до посадового окладу.

Свідченням видатних досягнень науковців є й академічні звання: радника НАНУ, для вчених юристів — Академії правових наук, члена-кореспондента та академіка. Такі звання, особливо член-кореспондента та академіка, пов'язані із встановленням їм стипендій.

Такі академічні звання встановлюються й недержавними академія­ми вченим, які мають заслуги та внесли значний внесок у розвиток теоретичної науки та вирішення практичних завдань. Крім того, вони присвоюються інвесторам — особам, які внесли на рахунок такої ака­демії певні кошти. Важко уявити, чим керуються деякі академії, коли бакалавру присвоюють такі зобов'язуючі звання. Такі випадки тільки дискредитують звання академіка.

Міжнародне визнання заслуг вчених — присвоєння академічних звань академій інших держав.