1. Метод співчуття й роззброювання. Він полягає в тім, щоб:

1) задати клієнту кілька питань, щоб краще зрозуміти, що він має на увазі; при цьому уникати ролі судді або захисника. Потрібно зібрати якнайбільше інформації, щоб з'явилася можливість глянути на ситуацію очима критика. Питання варто задавати зі співчуттям, навіть якщо клієнт несправедливий;

2) роззброювання критики. Поза залежністю від правильності тверджень критика потрібно знайти спосіб погодитися з ним. Коли критик не зустрічає опору, він звичайно втрачає весь свій запал. Основна помилка в ситуації критики – домінуюча тенденція захистити себе від будь-яких несправедливих нападок. Кожна спроба захистити себе лише підігріває запал супротивника.

2. Метод самоконтролю. Актуальний не тільки для психологів-консультантів, але й для викладачів. Орієнтований на випадок вискочки, що:

1) критикує наполегливо, але є некомпетентним у тому, що критикує, не вникає в матеріал;

2) не дуже добре сприймається у своєму колі спілкування;

3) його стиль критики носить гнітючий, принижуючий характер.

Як реагувати на такого критика:

1) негайно подякувати за коментарі;

2) підкреслити, що підняті питання досить важливі;

3) відзначити необхідність знань поставлених питань, нехай це надихає його на самостійну роботу;

4) запропонувати обговорити цю тему після вивчення.

3. Техніка " Я– висловлювання". Суть цієї техніки полягає в тому, що психолог повинен зробити клієнтові заяву відповідно до наступної структури:

1) Подія. Ситуація повинна бути описана клієнтові об'єктивно. Це допомагає клієнтові побачити свої дії в новому світлі;

2) Відгук психолога. Показати, як вплинув вчинок клієнта на вас. Це має підштовхнути його до перегляду своєї поведінки;

3) Виклад клієнтові версії передбачуваного результату. Робиться це для того, щоб дати можливість клієнтові відчути волю вибору. Необхідно запропонувати кілька версій розвитку ситуації й залишити варіант результату відкритим. Можна запропонувати клієнтові свій варіант поведінки в даній ситуації.