26

Тема 3. Консультативний контакт, його складові й умови ефективності

Зміст

1. Поняття про консультативний контакт.

2. Просторові та часові компоненти консультативного контакту.

3. Моделі консультативної допомоги.

4.Механізми психологічного впливу в консультуванні

5. Типи клієнтів і особливості взаємодії психолог-клієнт

1. Поняття про консультативний контакт

Довірливий контакт між консультантом і клієнтом, заснований на безумовній повазі, емпатії, теплоті й щи­рості консультанта стосовно клієнта, є невід’ємною, а на думку багатьох професіоналів - істотною складовою пси­хологічного консультування й психотерапії.

Незважаючи на те, що консультативний контакт ззовні здається дещо формальним і досить нетривалим у часових межах усього життя клієнта, однак він є більш тісним, інтенсивним і глибоким порівняно з будь-яким іншим міжособистісним спілкуванням. У консультуванні клієнт звертається до незнайомої людини і посвячує її в найбуденніші подробиці свого особистого життя, про які, може, ніхто більше не знає. Розказане клієнтом часто ви­ставляє його не в кращому світлі. Іноді в процесі консуль­тування “спливають” нові сторони особистості, що диву­ють, засмучують і навіть шокують самого клієнта. Усе це робить консультативний контакт інтимною справою двох людей, причому специфічно інтимною, несхожою на звичні дружні або любовні стосунки.

Унікальність природи психоконсультативного контак­ту пояснюється здатністю психолога розрізняти інтимно-особистісні й інтимно-психологічні стосунки. На відміну від близьких особистих зв’язків психоконсультативний контакт хоч і наповнений почуттями, однак є асиметричним, тобто тільки пацієнт розкриває інтимні подробиці сво­го життя. Психолог має право вирішувати, наскільки роз­криватися йому, обирати відповідний спосіб реагування на події, викладені клієнтом, а може не реагувати взагалі. Контакт асиметричний ще й тому, що тільки психолог витлумачує зміст розказаного й здатний оцінити досягнення психологічних завдань. У підсумку психоконсультативний контакт установлюється за правилами, які визначає пси­холог. Ці правила передбачають стосунки, коли психолог має можливість довідатися про клієнта майже все, а клієнт отримує відомості про психолога лише як про фахівця.

Консультативний контакт — це унікальний дина­мічний процес, під час якого одна людина допомагає іншій використовувати свої внутрішні ресурси для розвитку в по­зитивному напрямі й актуалізувати потенціал осмислено­го життя.

Практично всі визначення вказують на кілька унікальних рис консультативного контакту:

• емоційність (консультативний контакт швидше емо­ційний, ніж когнітивний; він має на меті дослідження переживань клієнтів);

• інтенсивність (оскільки контакт представляє ставлен­ня й взаємний обмін переживаннями, він не може не бути інтенсивним);

• динамічність (при зміні клієнта змінюється і специ­фіка контакту);

• конфіденційність (зобов’язання консультанта не по­ширювати відомості про клієнта сприяє довірливим стосункам);

• надання підтримки (постійна підтримка консультанта забезпечує стабільність контакту, що дозволяє клієн­тові ризикувати, не боятися поводитися по-новому);

• сумлінність.

Розглянемо деякі принципи організації діалогу із клієнтом у рамках психологічного консультування, викладені Ю.Є. Алешиною (1993, с. 40– 59):

1. Обмеження мовлення консультанта в діалозі. Присутність консультанта має поглиблювати розуміння клієнтом власних проблем, сприяти прийняттю необхідних рішень. Для цього клієнтові необхідно дозволяти менше уваги звертати на те, що поруч перебуває співрозмовник, менше турбуватися про те, як саме співрозмовник ставиться до розповіді й наскільки сама розповідь соціально бажана. Тому мовлення психолога-консультанта має бути коротким, небагатослівним й точним. Якщо клієнт сам говорить по суті проблеми, потрібно намагатися його не перебивати. Паузи, що не перевищують 1– 2 хв, цілком природні й означають, що людина працює, активно осмислює своє життя.

2. Наближення розмовного мовлення консультанта до мовлення клієнта. Для цього рекомендується:

а) не використовувати у мовленні слова і вислови, які клієнт може неправильно зрозуміти;

б) максимально використовувати ті слова й звороти, які використовує клієнт;

в) стежити за тим, яку репрезентативну систему використовує клієнт для організації свого перцептивного досвіду (аудіальну, візуальну або кін естетичну), використовувати слова й вираження, що відповідають його репрезентативній системі.

Що робить консультативний контакт психологічним, ефективним для вирішення психологічних проблем клієн­тів? Насамперед те, що сам характер контакту між кон­сультантом і клієнтом відбиває особливості стосунків клієнта з іншими людьми, стиль і стереотипи його спілкування - проблеми клієнтів можна побачити, немов у дзеркалі.

Характер консультативного контакту в самому процесі консультування залежить від теоретичної орієнтації кон­сультанта. Консультант зберігає особисту анонімність, щоб клієнт міг вільно проектувати на нього свої почуття. Основ­на увага приділяється зменшенню опору, що виникає при аналізі реакцій перенесення клієнта, і встановленню більш раціонального контролю. Консультант інтерпретує ма­теріал, який надає клієнт, і прагне навчити його погоджу­вати свою сьогоднішню поведінку з подіями минулого.

Наголошується на поділі відповідальності між кон­сультантом і клієнтом, обопільній довірі й повазі, рівноцінності позицій, визначенні загальної мети консуль­тування.

Консультант є активною й директивною стороною: він виконує роль учителя, тренера, прагнучи навчити клієнта поводитися більш ефективно. Клієнт повинен активно апробувати нові способи поведінки. Замість особистих сто­сунків між консультантом і клієнтом встановлюються ро­бочі стосунки, що мають на меті виконання процедур на­вчання.

Консультант виконує роль учителя, а клієнт - учня. Особистим стосункам консультанта з клієнтом не нада­ється особливого значення. Клієнт рухається до розуміння своїх проблем, а на основі цього розуміння - до зміни своєї поведінки, спираючись на раціональні передумови.

Консультативний контакт є сутністю процесу консуль­тування. Особливо важливими при цьому є щирість, тепло­та, емпатія, повага, підтримка з боку консультанта й “пе­редача” цих настанов клієнтам. Засвоєні під час консультативного контакту навички клієнт переносить на стосун­ки з іншими людьми.

Основна задача консультанта - вжитися в екзистен­цію клієнта й встановити з ним автентичний зв’язок. Кон­тактуючи з консультантом, клієнт розкриває свою унікаль­ність. Стосунки між консультантом і клієнтом слід сприй­мати як контакт “людина - людина”, ідентичний зустрічі двох рівноцінних людей “тут і зараз”. Під час консульта­тивного контакту змінюється як консультант, так і клієнт.