Основні захисні механізми

1. Заперечення – інформація, що тривожить і зумовлює внутрішній конфлікт, не сприймається. Наприклад, під час масового соціологічного опитування дорослим людям ставили запитання, чи переконали їх матеріали преси в тому, що паління викликає рак легенів. "Так" сказали 54% некурців і тільки 28% курців. Прийняття матеріалу означало б усвідомлення серйозної небезпеки для власного здоров'я.

2. Витіснення – щирі, але неприємні мотиви витісняються, відкидаються "цензурою" на порозі свідомості для того, щоб їх замінили інші, прийнятні з погляду суспільства. Витіснений мотив створює емоційно-вегетативну напругу, що суб'єктивно сприймається як стан невизначеної тривоги, страху.

3. Проекція – несвідоме приписування іншій особі власних почуттів, бажань, потягів, у яких людина не хоче собі зізнатися, розуміючи їхню соціальну неприйнятність.

4. Ідентифікація – несвідомий перенос на себе почуттів і якостей, властивій іншій людині, але бажаних для себе. У дітей це найпростіший механізм засвоєння норм соціальної поведінки та етичних цінностей. Завдяки ідентифікації досягається також символічне володіння бажаним, але недосяжним об'єктом. Ідентифікація в широкому розумінні цього слова – неусвідомлюване наслідування зразкам, ідеалам, що дозволяє перебороти власну слабкість, почуття неповноцінності.

5. Раціоналізація – псевдорозумне пояснення людиною своїх бажань, вчинків, у дійсності зумовлених причинами, визнання яких загрожувало б втратою самоповаги. Зокрема, раціоналізація пов'язана зі спробою знизити цінність недоступного ("кислий виноград") або перебільшити цінність наявного ("солодкий лимон"). Наприклад, якщо людина зневажливо ставиться до вищої освіти, можливо вона, таким чином, захищається від суму у зв'язку з упущеною можливістю вчитися.

6. Включення – значимість фактора, що травмує, знижується за рахунок того, що колишня система цінностей стає частиною нової, більш глобальної системи. Відносна значимість фактора, що травмує, знижується на тлі інших, могутніших. Прикладом захисту за типом включення є катарсис (від грецьк. katharsіs - очищення) – полегшення внутрішнього конфлікту за допомогою співпереживання драматичним ситуаціям інших людей, істотно важчим, ніж власні.

7. Заміщення – перенесення дії, спрямованої на недоступний об'єкт, на дію з доступним об'єктом. Наприклад, діяльність може переводитися із практичної площини в область фантазії.

8. Ізоляція, або відчуження – відокремлення всередині свідомості факторів, що травмують людину. Блокується доступ неприємних емоцій у свідомість, таким чином зв'язок між подією та її емоційним фарбуванням не відображується у свідомості. Втрачається емоційний зв'язок з іншими людьми. Із цим захисним механізмом зв'язані феномени дереалізації, деперсоналізації, розщеплення особистості (множинність "Я").

9. Регресія – форма психологічного захисту, що полягає в поверненні до ранніх, пов'язаних з дитинством, типів поведінки, переходом на попередні рівні психічного розвитку. Актуалізуються успішні в минулому способи реагування. Індивід вертається до тієї стадії психічного розвитку, на якій переживається почуття задоволення (наприклад, від їжі).

10. Реактивне утворення – людина захищається від заборонених імпульсів, виражаючи в поведінці й думках протилежні спонукання. Соціально схвалювана поведінка при цьому виглядає перебільшеною і негнучкою. Наприклад, жінка, що відчуває тривогу у зв'язку із власним вираженим сексуальним потягом, може стати у своєму колі непохитним борцем з порнографічними фільмами.

11. Сублімація – енергія інстинктів вивільняється іншими каналами вираження – тими, які суспільство вважає прийнятними. Наприклад, якщо згодом мастурбація викликає в юнака все більшу тривогу, він може сублімувати свої імпульси в соціально схвалювану діяльність – футбол, хокей, інші види спорту. У рамках класичного психоаналізу прийнято вважати, що сублімація сексуальних імпульсів послужила головним поштовхом для великих досягнень у західній науці й культурі.