2. Класичний психоаналіз Зиґмунда Фрейда (1856-1939)

Ім'я Зиґмунда Фрейда набуло широкої популярності в 1895 р., коли він разом із Блейером опублікував книгу "Дослідження істерії".

3. Фрейд є автором теорії трикомпонентної структури особистості:

1. Ід (у перекладі з латинського означає "воно") – винятково примітивні, інстинктивні й уроджені аспекти особистості. Найчастіше мова йде про: ерос (прагнення до задоволення потреб, життя, сексуального задоволення) і танатос (прагнення до руйнування, агресії, вгасання, смерті). У Древній Греції слово "ерос" означало любов. У Платона ерос - спонукальна сила духовного сходження, естетичне захоплення і екстатична спрямованість до споглядання ідей істини, добра й краси. Танатос - у грецькій міфології бог смерті, асоціюється з хаосом, мороком, сном.

2. Его (у перекладі з латинського означає "я") – компонент особистості, відповідальний за прийняття рішень. Прагне виразити й задовольнити бажання Ід відповідно до обмежень, що накладаються зовнішнім світом. Еволюціонує з Ід і запозичує частину енергії з Ід.

3. Супер-его (у перекладі з латинського "над-я") – інтерналізована версія суспільних норм і стандартів поведінки – система цінностей, норм і етики, сумісна з тими, які схвалюються оточенням. Здобувається в процесі соціалізації, що трактується як процес формування супер-его.

3. Фрейд увів також у науковий обіг поняття "лібідо" (від лат. lіbіdo ~ потяг, бажання, прагнення). У початковому розумінні це поняття означало енергію, що є основою всіх сексуальних проявів, синонім сексуального потягу. У більше пізніх роботах це слово використовувався як синонім еросу.

3. Фрейд є також автором топографічної моделі особистості:

1. Несвідоме. Ід та частина Супер-его, що тисне на Ід.

2. Передсвідоме. Те, що у звичайних умовах не усвідомлюється, але при наявності певних умов може бути усвідомлено. Тут перебувають частини Его й Супер-его.

3. Свідомість, контакт із зовнішнім світом. Тут також представлені компоненти Его й Супер-его.

Мета психоаналітичної терапії за 3. Фрейдом: "Де було Ід, там буде Его", тобто психічні процеси, що протікають на несвідомому рівні, повинні бути максимально глибоко розкриті й представлені свідомості для інтеграції в екзистенціальну організацію. Людина повинна домовитися з реальністю. 3. Фрейд писав про сублімацію (від лат. sublіmo - підношу) – захисний механізм (захист від неприйнятних інстинктивних імпульсів), який дає можливість людині з метою адаптації змінити свої імпульси так, щоб їх можна було виражати за допомогою соціально прийнятних думок і дій. 3. Фрейд вважав цей механізм єдиним конструктивним захисним механізмом.

У рамках класичного психоаналізу розроблені й використовуються наступні методи допомоги клієнтові:

1. Метод вільних асоціацій. Клієнт розслаблюється, влаштовується на кушетці або в кріслі й проговорює вголос всі думки й спогади, які приходять йому в голову, безвідносно до того, наскільки тривіальними, абсурдними або нелогічними вони можуть здатися. Терапевт перебуває поза полем зору клієнта, щоб у нього зменшилася напруга. Вважається, що одна асоціація зумовлює появу іншої, більш глибоко розташованої в несвідомій сфері. Асоціації, продуковані клієнтом, інтерпретуються як символічне вираження подавлених емоцій і почуттів. Таким чином, вільні асоціації зовсім не є вільними. У процесі роботи із клієнтом методом вільних асоціацій вивільняється психічна енергія, яку можна використовувати з метою кращої адаптації.

2. Інтерпретація опору. Клієнт може неусвідомлено пручатися спогаду витіснених конфліктів та імпульсів. Необхідно допомогти йому усвідомити причини свого опору.

3. Аналіз сновидінь. Їх зміст, за 3. Фрейдом, розкриває витіснені бажання. 3. Фрейд називав аналіз сновидінь "королівською дорогою до несвідомого". Сон – символічне задоволення бажань. У його змісті частково відбиваються ранні дитячі переживання.

4. Аналіз трансферу. Трансфер – заміщення в процесі роботи із клієнтом, захисний механізм. При цьому неусвідомлений імпульс розряджається на якій-небудь людині або об'єкті, але не на тих самих, на який він був спрямований. Приклад: перенос на аналітика почуттів любові й ненависті, які споконвічно приписувалися батькам. У трансфері відбивається потреба людини в об’єкті, стосовно якого проявляти своє витіснене почуття любові. Трансфер можна виявити у вербальних комунікаціях, вільних асоціаціях, змісті сновидінь. Аналітик заохочує розвиток трансферу до стану "невроз трансферу", коли поведінка клієнта стає явно неадекватною. Даний стан підвищує ймовірність появи в клієнта інсайту (від англ. іnsіght - проникливість, розуміння; мається на увазі безпосереднє "осяяння"). Клієнт повинен раптово усвідомити свої міцно вкорінені способи переживань, почуття й реакції на значущих людей, починаючи з перших років життя. Він повинен також усвідомити зв'язок цих переживань із нинішніми актуальними труднощами.

5. Емоційне переучування. На завершальних етапах роботи заохочення клієнта до використання нових для нього стилів поведінки у повсякденному житті. Наприклад, клієнт, який усвідомив, що витратив більшу частину життя на те, щоб допікати своєю поведінкою потенційним нареченим і своєму батькові, повинен почати ставитися до цього, виходячи з реалій сьогоднішнього дня, функціонувати незалежно від батьків і будувати більш зрілі міжособистісні стосунки.

6. Інтерпретація – роз'яснення незрозумілого або прихованого для клієнта значення деяких аспектів його переживань або поведінки. При цьому неусвідомлені феномени повинні стати усвідомленими. Інтерпретація включає наступні процедури:

1) ідентифікація (позначення);

2) роз'яснення (власне тлумачення);

3) переклад тлумачення на мову повсякденного життя клієнта.

Основні правила інтерпретації:

1. Рухатись від поверхні вглиб.

2. Інтерпретувати те, що клієнт уже готовий прийняти.

3. Перш ніж інтерпретувати певне переживання клієнта, необхідно вказати йому на захисний механізм, що лежить у його основі.